Розвиток жанру

Першим альбомом хард-року вважається дебютна пластинка групи Led Zeppelin 1969 року. Саме на цьому альбомі група остаточно вийшла за рамки важкого блюзу і вивела подібну музику на принципово новий рівень. Для Led Zeppelin був характерний украй високий рівень виконавської майстерності: віртуозна гітара і бас, могутні ударні, драматичний вокал. Надалі Led Zeppelin нерідко експериментували, вводячи в свою музику елементи фолка, класичної музики, реґі, фанка.

Іншою найважливішою групою жанру стали Black Sabbath. Їх музика відрізнялася від Led Zeppelin похмурішими, тягучими рифами і «інфернальною» тематикою текстів, що зрештою більше вплинула на формування стоунер-року і дум-метала, в декілька меншого ступеня — хеві-метала 80-их, а також на грандж і альтернативний рок.

Серед перших яскравих зірок жанру — Deep Purple, починали в жанрі психоделії, але в 1970-их вони змістили акценти у бік хард-року з віртуозними гітарними і клавішними соло, характерними для прога елементами класичної гармонії і меншим, ніж у Led Zeppelin, впливом блюзу.

Чималий вплив на розвиток жанру зробили також групи Grand Funk Railroad, Nazareth, Scorpions, Rainbow, Black Widow. Uriah Heep зробили спробу схрестити хеві-метал з симфонічною музикою; Montrose і Mountainбули орієнтовані на блюз-рок. Піджанр південний рок, орієнтований на блюз і кантрі, представляли Lynyrd Skynyrd. До середини 1980-их років хард-рок в чистому вигляді практично зник, трансформувавшись в хард-н-хеві (ближчий до металу 80-их жанр) звучання якого з середини 1970-х років формували такі групи, як ранні Judas Priest, Mötley Crüe і (у меншій мірі) AC/DC. На відміну від Led Zeppelin, всі ці групи, модернізуючи свій саунд відповідно до нових віянь хеві-метала 80-х, продовжували існувати і пізніше.

AC/DC  — австралійський рок-гурт.

Гурт був заснований в Сіднеї (Австралія) у грудні 1973 року. Загальна кількість проданих альбомів перевищує 200 мільйонів копій, найуспішніший альбом Back in Black був проданий у кількості більше 21 мільйонів в США і більше 42 мільйонів за їх межами. У цілому, AC/DC — найуспішніший й найвідоміший рок-гурт з Австралії. В історії гурту було два вокалісти, тому її прийнято ділити на «Еру Бона Скотта» (1974–1980) і «Еру Браяна Джонсона» (з 1980 по сьогодні).

Хоча AC/DC є одними з родоначальників хард-року й, як багато хто вважає, серйозно вплинули на формування хеві-металу, музиканти завжди відносили себе до рок-н-рольних гуртів. В основі їхньої музики лежить ритм-енд-блюз із сильно перекрученим звучанням ритмічної й соло гітар.

Важкий (металевий) глем

За своєю музичною структурою важкий глем був ближчий до рок-н-ролльного, проте запозичував куди більше елементів раннього хеві-метала.

Однією з найзнаменитіших груп глем-року стали Queen. Перші і найважливіші альбоми групи, що вийшли в 70-их роках, були з'єднанням хеві-металевого звучання і пафосу (що виявлялося і в химерному зовнішньому вигляді), багатого, майже «симфонічного» звучання гітари, могутнього вокалу Фредді Меркюрі і елементів арт-рока; всі ці чинники знайшли вираз в знаменитій композиції «Bohemian Rhapsody».

Іншими яскравими представниками важкого глема були Еліс Купер, Slade і Sweet. Для цих груп була менш характерна патетичність хард-року, вони були ближчі до рок-н-ролу і навіть гаражної року; більш того, Еліс Купер вважається одним з важливих прото-панк музикантів. Slade відрізнялися якісними поп-гармоніямі і сильним вокалом.

Серед представників глема виділялися і важка, з сильним впливом ритм-енд-блюзу група New York Dolls, чий трансвеститський імідж не перешкодив їм стати одними з ключових фігур прото-панка першої половини 1970-их. Серед останньої хвилі хард-глема виділяються Kiss, чий доведений майже до абсурду химерний грим вплинув на становлення «хейр-метала» 1980-их.

Поп-рок і софт-рок

На основі поп-рока 60-их і короткочасного явища, що отримало назву бабблгам-поп (The Monkees), на початку 1970-их виникає гранично м'який і легкий («сімейний») піджанр року — софт-рок, представлений Bread,The Carpenters, Тіною Тернер.

Спорідненим цьому напряму можна вважати поп-рок 1970-их — він значно відрізнявся від поп-рока 1960-их, це була м'яка, спокійна, утихомирена Рок-музика, така, що отримала також назву «adult-oriented-rock» (AOR, «Рок для дорослих»). Представники цього напряму — Елтон Джон, Род Стюарт, Біллі Джоел. Високоякісні роботи в області поп-рока створили колишні учасники The Beatles. Іноді цей напрям називають також «мелодік-рок».

Слід також відзначити, що в першій половині 70-их років стала активно розвиватися популярна музика — з'явилися блискучі роботи в жанрі ритм-енд-блюзу, почало розвиватися діско, розвивалися реггі і даб. Не будучи по суті роком, всі ці напрями так чи інакше вплинули на рок-музику надалі.