Поява жорсткої музики

Хоча The Rolling Stones, зокрема, їхній хіт «(I Can't Get No) Satisfaction» звучали для свого часу і на фоні мерсібіту незвичайно важко, «важка» музика і класичний рок взагалі традиційно беруть початок з синглу групи The Kinks «You Really Got Me». Тут вперше в рок-музиці були використані «важкий» гітарний риф і соло фузз-гітари. Перші альбоми The Kinks відрізнялися, разом з обваженим біт-саундом, також гостросоціальними текстами. Ідеологічно вони стали одними із засновників субкультури модів (найпопулярніша вона була в середині 1960-их, прийшовши на зміну тедді-боям).

Головними ідеологами руху модів стала група The Who. Перші їх два альбоми є одними з найжорсткіших записів свого часу, а на сцені вони відрізнялися скаженою енергетикою і тим, що вперше стали крушити на сцені гітари. Також The Who вважаються одними з першопрохідців використання нойза і фідбека в рок-музиці, а деякі їх тексти були досить вільними для свого часу. До музики The Who вперше був застосований термін пауер-поп.

Серед ідеологів мод-руху варто також згадати The Pretty Things і The Small Faces. Ці групи грали жорсткий варіант ритм-енд-блюзу, нерідко з гостросоціальними текстами.

Нарешті, осібно серед британських першопрохідців жорсткої музики стоять The Troggs — серед усіх гуртів британського вторгнення вона була найближча до гаражного року.

Поява фолк-року

Хоча за часів піку «британського вторгнення» місцева музика в Америці була витиснена з хіт-парадів, тут продовжувала розвиватися власна рок-сцена. На основі саунда вокальних фолк-груп і фолк-виконавців 30-50-их років (не без впливу блюзу) створювали свою музику фолк-виконавці початку 60-х, впливовим з яких був Боб Ділан. Він наочно продемонстрував своєму поколінню, що в популярній музиці можна говорити не тільки про любов чоловіка і жінки, але зачепити й множину інших тем, зокрема філософських і соціальних.

У 1965 році The Byrds поклали початок власне фолк-року — з вокальними гармоніями на основі ідей фолкових вокальних груп і ущільненим в порівнянні з акустичними фолк-виконавцями гітарним саундом. Характерним для фолк-року був також соціальний підтекст пісень. У 1964 році Боб Ділан також перейшов від акустичного до фолк-рокового звучання, ставши знаковою фігурою рок-музики і записавши одну із знаменитих рок-пісень «Like A Rolling Stone». Buffalo Springfield стали другою по значущості фолк-рок-групою Америки, поклавши початок кантрі-року. Чималий внесок в розвиток жанру внесли Ніл Янг, Simon & Garfunkel, Джоні Мітчелл.

У Британії з'явилася також своя фолк-рок-сцена, представниками якої є Fairport Convention, Steeleye Span, Lindisfarne, Pentangle. Їх стиль також прийнято називати електрік-фолк; мотиви британської фольклорної музики тут поступово стали переважати над американським корінням. Одна з гілок розвитку електрік-фолка, засновником якої є Алан Стівелл, поклала початок кельтському фолку.

Друга половина 1960-х. Розквіт класичного року

Хоча чіткого розділення музики 1960-их років на декілька пластів не існує, саме період з 1966 по 1969 роки прийнято вважати часом найбільшого розквіту так званого «класичного року» — цей умовний термін включає всі основні напрями музики 60-их, починаючи з «британського вторгнення» (у широкому сенсі він включає також хеві-метал і арт-рок 70-их). 1967 рік традиційно вважається найкращим роком в історії рок-музики — роком, коли з'являлися найбільші твори в жанрі поп-рока, психоделічного року, бріт-попа, блюз-рока, і одночасно вже розвивався ранній музичний андерграунд.

У розвитку музики кінця 1960-х особливо яскраво виявилися характерні для 1960-х років тенденції до збільшення її ролі в суспільстві: з ще одного засобу розваги рок-музика стала феноменом контркультури. З рок-музикою пов'язані рух хіппі в Америці, Молодіжна революція в Європі. Музика стала нерозривно пов'язана з суспільним протистоянням війні у В'єтнамі.

У якійсь мірі музика 1966–1969 років заклала основи для всіх подальших досягнень рок-музики.