Способи порівняння результатів педагогічного процесу:

1. Порівняння результатів експериментальної і контрольної груп досліджуваних.

Експериментальна група – група, в якій застосовувався новий елемент навчально-виховного процесу.

Контрольна група – група, в якій для порівняння зберігалася звичайна, постійно використовувана постановка навчання і виховання.

Обидві ці групи (експериментальна і контрольна) є досвідні.

У нашому прикладі, з станом постави. Було проведено початкове дослідження по показникам, які надають інформацію про стан постави. Досліджувані, у яких стан постави у нормі, без змін, були поділені на дві групи (як розподілили, будемо говорити далі): експериментальну і контрольну. В експериментальну групу увійшли діти 6 років, які займалися по методиці профілактики стану постави і приймали участь у початковому і кінцевому досліджені, з метою виявлення ефективності методики. У контрольну – діти 6 років, з таким же станом здоров’я, рівнем підготовленості і також, як і діти експериментальної групи після закінчення школи залишалися у групі подовженого дня, після закінчення школи діти залишалися у групі подовженого дня, не займалися по методиці профілактики стану постави, режим дня залишався таким, яким він і був до проведення дослідження.

2 . Порівняння результатів «сьогоднішніх» досліджень з результатами, які були отримані на тих же людях, але раніше.

Досвідні педагоги-експериментатори часто можуть оцінити достойність і недоліки нового педагогічного елемента і без контрольної групи, шляхом порівняння його ефективності з результатами попередньої роботи. Правда, у цьому випадку потребується фактичний матеріал результативності попередньої педагогічної діяльності, який дозволив би провести статистичні розрахунки на достовірність різниць. Крім того, необхідно доказати , що результати дослідження, наприклад, в поточному році є слідством саме нового педагогічного елемента, а не планового зростання фізичної підготовленості у порівнянні з минулим роком.

Приклад такого порівняння можна розглядати у нашому випадку, з станом постави, порівняння результатів контрольної групи і експериментальної групи, початкове і кінцеве дослідження, усередині контрольної групи і експериментальної групи.

3. Порівняння результатів, отриманих на даній групі людей, з тими стандартами, які існують у науці.

У нашому випадку, стан постави, порівняння стану постави у досліджуваних дітей 6 років с тими нормами, які мають місце у даному віці (у м. Запоріжжі, в Україні і т.п.).

Необхідність використання тих чи інших способів порівняння результатів педагогічного процесу диктує свої особливі вимоги до підбору досліджуваних : досліджувані повинні бути максимально ідентичними за своїми характеристиками. Тільки у цьому випадку можна буде утверджувати, що ефективність педагогічного процесу досягнута завдяки новому навчально-виховному елементу, а не за рахунок, наприклад, кращого фізичного розвитку досліджуваних експериментальної групи.

Зрівняння характеристик досліджуваних за:

• статтю;

• віком;

• підготовленістю;

• професійною належністю (учень чи навчається у школі, працює чи навчається у вищому навчальному закладі, у одному віці);

• сталим режимом життя і трудової діяльності;

• станом здоров’я, яка медична група: основна, підготовча чи спеціальна.

Зрівняння вище названих характеристик має назву типологічного відбору.

Загальна характеристика порівнюваних досліджуваних – вік, стать, рівень фізичної підготовленості, спортивна спеціалізація – обумовлюються спрямованістю наукової роботи, її конкретними завданнями. Це часто відображається навіть у формулюванні назви теми дослідження.

Під час відбору досліджуваних необхідно враховувати такі «деталі», як професійна належність людей, сталий режим їх життя і трудової діяльності. Неприпустимо тому підбирати в експериментальну групу, наприклад, школярів, а у контрольну – учнів ПТУ, хоча і ті і інші будуть однакові за віком, статтю, рівнем фізичної підготовленості і т.п.

Слід ураховувати також відношення досліджуваних до наукової роботи, яку проводить дослідник. Насильницьке залучення до участі в експериментах не дозволить якісні результати. Досліджуваний повинен свідомо, добросовісно і неупереджено відноситися до своєї ролі. Тільки тоді можна забезпечити достатню об’єктивність збирає мого фактичного матеріалу. У деяких педагогічних експериментах можна організувати роботу так, що займаючи не будуть здогадуватись , що вони є учасниками експерименту (наприклад, під час уроку чи тренувального заняття, якщо вони проводяться за тою ж програмою, яка запланована була заздалегідь. У подібному випадку, як правило, досягається найбільша об’єктивність дослідження. Іноді виникає необхідність цілеспрямовано формувати відношення людей до дослідження. Досягається це,

*по-перше, поясненням значенням наукового завдання для фізичного виховання взагалі і для кращої спортивної підготовки самих досліджуваних у частковості;

* демонструванням і аналізом фактичного матеріалу, отриманого у даному дослідженню.

Прагнучи зрівняти характеристики досліджуваних, для участі в експерименті, не можна обмежуватись лише аналізом анкетних даних (стать, вік і т.п.). Іноді слід проводити спеціальні попередні дослідження, щоб встановити деякі характеристики. Так поводяться, наприклад у тих випадках, коли необхідно підібрати у досвідні групи осіб з однаковим рівнем розвитку рухливих якостей. Подібне завдання виникає при вивчені нових методів розвитку сили, швидкості, витривалості і т.п.

Припустимо, необхідно вивчити ефективність нового методу розвитку сили. Для експерименту необхідно буде сформувати дві групи досліджуваних, припустимо по 10 чоловік. Однак судити об ефективності нового методу дозволено буде тільки у тому випадку, якщо зможемо зрівняти початкові рівні розвитку сили.

Зрівняти початкові рівні двох груп можливо шляхами:

1. Підібрати 20 чоловік з однаковим рівнем розвитку сили 9зроміло, інші характеристики також повинні бути однакові, тобто стать, вік, стан здоров’я і т.п.).

В організаційному відношенню зробити це дуже важко, а іноді неможливо (наприклад, при дослідженні спортсменів високої кваліфікації).

2. Підібрати людей з приблизно однаковим рівнем розвитку сили, але приріст її оцінювати не в абсолютних одиницях, а у відносних (відсотках) показниках.

В організаційному відношенні відібрати таких людей зробити не важко, але при аналізі результатів можуть виникнути складності. Справа в тому, що цінність приросту результатів у цьому випадку залежить від початкового рівня показників сили: чим вище був, тим більше цінність приросту. Тому необхідно буде розрахувати порівняльну цінність приросту результату у кожного досліджуваного. Наприклад, спеціалісти по спринту вважають, що покращення результату у бігу на 100 м з 10,1 до 10,0 сек. можна прирівняти до покращення результату з 12,0 до 11,0 сек., а скорочення часу бігу з 10,0 до 9,9 сек. Відповідає покращенню з 20,0 до 11,0 сек. Отже, у першому випадку 0,1 сек. Прирівнюється до 1,0 сек., а у другому випадку – до 9,0 сек.

3. Підібрати рівноцінні пари у кожну з порівнюваних груп.

При цьому слід ураховувати ідентичні початкові дані на зрівнюваній основі. У нашому випадку, з силою, - в одній з груп спортсмену з певними силовими показниками підібрати у другій групі спортсмена з такими ж даними. Схематично це може бути представлено таким чином.