патопсихология

. Основні класифікації патопсихологічних синдромів.

Порушення психічної діяльності і особові розлади при психосоматичних захворюваннях.

Розлади пам'яті.

1.Класифікація патопсихологічних синдромів. Основні складові патопсихологічних синдромів

Складові патопсихологічного синдрому:

• особливості аффективного реагування, мотивації, системи ставлення хворого (мотиваційний компонент діяльності);

• характеристика дій хворого під час вирішення пізнавального завдання (цілеспрямованість, самоконтроль, критичність);

• тип операційної оснащеності (зниження, викривлення рівня узагальнення, зміна вибірковості пізнавальної активності);

• характеристика динамічного процесуального аспекту діяльності.

Патопсихологічні регістр-синдроми (І.А. Кудрявцев):

шизофренічний;аффективно-ендогенний;олігофренічний;

екзогенно-органічний;ендогенно-органічний;особистісно-аномальний;

психогенно-психотичний;психогенно-невротичний

Шизофренічний симптомокомплекс складається з таких особистісно-мотиваційних розладів, як зміна структури і ієрархії мотивів, розлади мислительної діяльності, що порущує цілеспрямованість мислення і смислоутворення (резонерство, зіскакування, різноплановість, патологічний полісемантизм) при збереженні операційної сторони, емоційні розлади (спрощення, дисоціація емоційних проявів, знакова парадоксальність), зміна самооцінки і самосвідомості (аутизм, сенситивність, відчуження і підвищена рефлексія).

В психопатичний (особистісно-аномальний) симптомокомплекс входять емоційно-вольові розлади, порушення структури і ієрархії мотивів, неадекватність самооцінки і рівня домагань, порушення мислення в вигляді “відносного аффективного слабоумства”, порушення прогнозування і опори на минулий досвід.

Органічний (екзо- і ендогенний) симптомоконмплекс характеризується такими ознаками, як: загальне зниження інтелекту, розпад знань і відомостей минулого, розлади пам’яті, що зачіпають довготривалу і оперативну пам’ять, порушення уваги і розумової працездатності, порушення операційної сторони і цілеспрямованості мислення. Зміна емоційної сфери з аффективною лабільністю, порушення критичних здібностей і самоконтролю.

В олігофренічний симптомокомплекс входять такі прояви, як: нездатність до навчання і формування понять, дефіцит інтелекту, дефіцит загальних відомостей і знань, примітивність і конкретність мислення, нездатність до абстрагування, підвищена навіюваність, емоційні розлади.

Можливість соматичних психосоматичних взаємовпливів встановлена давно. Відомо, що життєрадісні люди, оптимісти, гумористично оцінюючи життєві ситуації менш хворіють і довше живуть. Відомо, що рани у воїнів загоюються швидше, якщо їх надихають великі ідеї, які супроводжуються підняттям настрою. Психосоматичні взаємовпливи, як психосоматичні хвороби, являють собою об'єктивну реальність. Серед складових хвороби синдромальних картин постійно співіснують ознаки соматичного неблагополуччя і симптоми зміни психіки.

Люба хвороба, навіть якщо вона не супроводжується руйнівними змінами мозкової діяльності, обов'язково змінює психіку хворого внаслідок появи нових, відсутніх до хвороби форм реагування хворого на хворобу. В цих випадках мова піде про вплив страхів, неспокою, хвилювання хворого за наслідок хвороби (своєрідних аутопсихогеній) на його особистість. Таке хвилювання має, як правило, складний характер і включає хвилювання суто індивідуальні (чим загрожує мені ця хвороба?), які завжди тісно взаємопов'язані з хвилюваннями, які мають суспільний (соціальний) характер, в зв'язку з відношеннями до даної хвороби, які склалися в суспільстві, з особливостями її соціального звучання. Останній варіант опасань найбільш яскраво виявляється при заразних, соціально небезпечних хворобах (чума, холера, сифіліс).

Порушення, які відбуваються в результаті розвитку соматичної хвороби, встановленого в організмі гомеостазу діяльності систем і органів супроводжується змінами характеру нервової імпульсації, яка надходить від таких систем (органів) в головний мозок, зміною вісцерально церебральної (соматопсихічної) рівноваги. В результаті змінюється фізіологічні параметри вищої нервової діяльності, що і складає фізіологічний механізм відхилень в психічній діяльності. Зворотній зв'язок вносить нові якості, видозмінюючи соматопсихічну рівновагу в цілому і специфіку психіки хворого.

2.Класифікація розладів пам’яті.

Пам'ять - це форма психічного відображення дійсності що заключається в запам'ятовуванні, утримуванні, відтворенні інформації. Вона тісно пов'язана з процесом уваги і лежить в основі здібностей людини, дозволяючи відтворювати життєвий досвід, відбирати з нього важливі для подальшого життя параметри і на основі них планувати свої дії прогнозувати результативність. Окрім того, патопсихологічні мнестичні порушення лежать в основі багатьох психічних захворювань - від органічних до психогенних,

У людини виділяють довільну і мимовільну; опосередковану і логічну; зорову, слухову, нюхову, рухову, смакову і дотикову. довготривалу і оперативну пам'ять.

Порушення безпосередньої пам'яті

Корсаковський синдром - порушення пам’яті на текучі події, є одним із найбільш досліджених розладів безпосередньої пам'яті. При цьому порушенні відносно збереженою залишається пам'ять на події далекого минулого.

Цей вид порушень часто поєднується з конфабуляціями (обмани пам'яті, при яких нездатність запам'ятовувати події і відтворювати їх призводить до відтворення видуманих і неіснуючих подій) у відношенні текучих подій)і дезорієнтуванням в місці і часі.

Особливої форми набувають розлади пам’яті при корсаковському синдромі, коли вони розвиваються на фоні вираженої аспонтанності, тобто грубих порушень мотиваційної сфери і активності.

Прогресуюча амнезія

Прогресуюча амнезія - порушення пам'яті не лише на текучі події, але і на минулі: хворі не пам'ятають минулого, путаються теперішньому, змішують хронологію подій; виявляться дезорієнтація в часі і просторі. Подібні порушення пам’яті спостерігаються при психічних захворюваннях пізнього вікового періоду, в основі якого лежить прогресуюча, якісно специфічна деструкція кори головного мозку.

Клінічно хвороба характеризується: невпинно прогресуючими розладами пам'яті - спочатку знижуються здатність до запам'ятовування текучих подій, стираються в пам'яті події останніх років і давно минулі. Поряд з тим зберігається в пам'яті віддалене минуле, яке набуває особливої актуальності у свідомості хворого. Він живе не в теперішній реальній ситуації, яку не сприймає, а в відривках ситуацій, положень, що мали місце в далекому минулому.

Порушення динаміки мнестичної діяльності. Мнестична діяльність має переривистий характер. Порушується її динамічна сторона. Подібні порушення зустрічаються у хворих з судинними захворюваннями головного мозку, у хворих які перенесли травми головного мозку, при деяких інтоксикаціях.

Порушення опосередкованої пам'яті

Пам’ять складна організована діяльність ,що залежить від-багатьох факторів, рівня пізнавальних процесів та мотивації динамічних компонентів. Тому хвороба, змінюючи ці компоненти, по різному порушує мнестичні процеси. Дослідження за допомогою піктограм показало, що хворі втрачають можливість опосередковувати процес запам'ятовування. Метод А.Р. Лурія полягав у наступному хворий повинен запам'ятати 14 слів. Опосередкована пам'ять пов'язана з мислительними процесами. Коли по малюнку досліджуваний погано чи неправильно відтворює слова, то смисл запам'ятовування не відповідає смислові опосередкованих знаків. Смисл малюнка повинен відповідати смислові слова, інакше це означає що людина не виділяє смислу слова.

Експериментальні дослідження показали, що у хворих з симптоматичною епілепсією виявлені опосередкованості пов'язані з коливаннями їх працездатності. Подібні порушення пояснюються інертністю, тугорухомістю протікання психічних процесів і гіпертрофованим бажанням відобразити всі деталі малюнка.

Порушення мотиваційного компоненту пам'яті

Мотиваційний компонент є невід'ємним у протіканні процесів пам'яті. Його порушення проявляються у хворих з ендогенними захворюваннями – шизофренією. У хворих порушується особисте ставлення де світу. Він запам'ятовує лише те, що вважає важливим. У хворих на шизофренію порушення мотиваційної сторони виражається у запам'ятовуванні одягу, кольору. Здорові люди запам'ятовують вигляд людини. Змінене ставлення до навколишнього і своїх можливостей призводить до розпаду структури психічної діяльності. Дослідження показують, що у хворих з різними формами патології змінюється закономірність відтворення завершених і незавершених дій.

Гіпомнезія - ослаблення пам'яті, або окремих її компонентів (запам’ятовування, відтворення, збереження) частіше спостерігається в осіб похилого віку. При цьому людина пам’ятає про пережиті події, але невиразно, неповно.

Гіпермнезія - різке загострення пам'яті з напливом множинних спогадів, іноді образних уявлень, які виникають у формі сцен. Хворі стають здатними цитувати цілі сторінки художніх творів, згадувати давні і незначні події свого життя , називати тисячі імен.