Класифікація питань анкети:

1. Питання о фактах.

2. Питання о мотивах.

3. Відкриті питання.

4. Закриті питання.

5. Полузакриті питання.

6. Прямі питання.

7. Непрямі питання.

8. Фільтруючі питання.

9. Контрольні питання.

Розглянемо з прикладами питання.

Питання о фактах. Ці питання відображають дії людей у сучасному і у минулому, а також результати цих дій (наприклад, участь у змаганнях і показані результати). За допомогою питань о фактах можна отримати інформацію о подіях, яка основана на тому, що знає і пам’ятає респондент.

До цієї ж групи відносять демографічні питання, які спрямовані на вияснення паспортних даних опитуваного.

Питання о мотивах. Ці питання відображають причини тих чи інших дій, думка о діях, їх оцінка. З відповідів наці питання дослідник може отримати відомості про те, чому респондент щось робив, робить і що планує робити. Досвід показує, що дана група питань є найбільш складною для респондентів, а достовірність відповідів найбільш низька. З метою підвищення достовірності відповідей доцільно не ставити неконкретні питання, питання особистого характеру, за відповідями на які можна отримати уявлення про явище, яке цікавить, у цілому.

По характеру ситуації, яка складається формуванням питання, розрізняють безумовні і умовні питання о мотивах.

Безумовні питання формуються для реальної ситуації, в якій знаходиться респондент. Наприклад, питання «Чи подобається Вам професія тренера?» сформульоване для ситуації, реальної для опитуваного. Умовні питання формулюється для ситуації уявленої, в якій респондент не знаходиться, але міг би знаходиться. Наприклад, теж саме питання про професію тренера для уявленої ситуації може бути сформульований так: «Хотіли би Ви, щоб Ваша дитина у майбутньому обрав професію тренера?»

Відкриті питання мають таку назву тому, що відповіді можуть бути дані у вільній формі. Наприклад, «Перелічить виду спорту, яким би Ви хотіли займатися».Подібні питання дозволяють отримати відповіді у найбільш природній формі, які за змістом цікаві і непередбачені для дослідника факти і мотиви.

Закриті питання мають таку назву тому, що формування цих питань передбачає певний набір варіантів відповідів, у зв’язку з чим респонденту приходиться зупиняти свій вибір на одному з них. Наприклад: «Яким видом спорту з запропонованого списку Ви хотіли би займатися?» Форми закритих питань: - дихотомічні питання;

• питання з віялом відповідів;

• питання, які відображають зміст відповідів;

• питання, які вимагають кількісні оцінки.

На дихотомічні питання респондент повинен відповідати тільки «так» чи «ні». Набір таких питань повинен передбачати приблизно рівне число позитивних і негативних відповідів.

Питання з віялом відповідів. При формулюванні їх респонденту пропонується визначити свою відповідь з числа тих, які надаються в анкеті. Подібні питання розподіляються на питання, які відображають зміст відповіді, і питання, які потребують кількісної оцінки.

Питання, які відображають зміст відповіді, мають набір розгорнутих відповідів. Наприклад: «Що Вас приваблює у тренерській роботі?»

• Спілкування з людьми.

• Процес передачі знань.

• Різноманітність діяльності.

• Відсутність регламентованого робочого дня.

• Емоційність, творчість.

• Можливість підготувати висококваліфікованого спортсмена.

• Можливість професійного росту.

• Добрий заробіток.

• Тривала відпустка і т.п.».

При розробці цих питань необхідно передбачити два моменту:

а) перелік варіантів можливих відповідів повинен бути достатньо повним;

б) порядок варіантів відповідів не повинен бути однаковим для всіх респондентів.

Питання, які вимагають кількісної оцінки, містять набір відповідів, які дозволяють кількісно виразити інтенсивність думки респондента. Наприклад: «Чи задоволені Ви своєю роботою у якості тренера?

• Дуже задоволений.

• Задоволений.

• Байдужий.

• Не задоволений.

• Дуже не задоволений.

Користуючись такими питаннями, необхідно дотримуватись одного обов’язкового правила – число позитивних і негативних оцінок повинно бути рівним, а їх загальне число – нерівним з оцінкою типа «Байдужо». Тим самим будуть створені умови для отримання відповідів з рівною вірогідністю.

Полузакриті питання передбачають наявність не тільки набора варіантів відповідів, але і варіант ти «Інше».

Прямі питання передбачають отримання від респондента інформації, яка безпосередньо відповідає завданням дослідженням. Наприклад, у питанні «Чи подобається Вам професія тренера?» предмет інтересу дослідника (відношення до професії) закладений вже у самому питанні. Як правило, ці питання формулюються в особистій формі: «Ваша думка з приводу …», «Що Ви думаєте про …», «Чи вважаєте Ви, що …» і т.п. дослідники вважають, що на прямі питання респонденти відповідають не завжди з задоволенням, особливо у тих випадках, коли особиста думка не відповідає загальноприйнятому положенню.

Непрямі питання передбачають отримання від респондента інформації через серію побічних питань, які прямо не відповідають завданням дослідження, але які дозволять шляхом аналізу скласти певну думку про предмет інтересу. Наприклад, замість того щоб запитувати спортсмена, чи визнає він необхідність загальної фізичної підготовки, його попрохають висказати думку про раціональний об’єм технічної, тактичної і спеціальної фізичної підготовки за періодами річного тренувального циклу. Крім того, питання доцільно формувати не звертаючись на думку конкретних людей: «Деякі спортсмени вважають, що об’єм загальної фізичної підготовки повинен бути зведений до мінімуму. А яка ваша думка?» - чи: «Чи погоджуєтесь Ви з затвердженням, що …?».питання у такому формуванні рекомендується використовувати у тих випадках, коли у дослідника нема впевненості у отриманні правдивої відповіді на пряме питання, тим більше що досвід показує, що найбільш правдиві відповіді респонденти дають на непрямі питання.

Фільтруючими питаннями вважаються:

а) питання загального характеру, при негативній відповіді на які респондент звільнюється від відповіді на деталізуючи питання;

б) питання, які «відсікають» думки і оцінки некомпетентних респондентів.

У першому випадку фільтруючи питання відносяться до групи питань о фактах. Наприклад, якщо дослідника цікавить питання про методику застосування колове тренування, то спочатку, чим запитувати о її місці у системі тренування, о навантаженні, о змісті, слід поставити фільтруюче питання: «Чи застосовуєте Ви у своєму тренуванні коловий метод?». Якщо відповідь негативна на це питання-фільтр респондент, природно, не буде відповідати на всі подальші питання.

У другому випадку фільтруючи питання відносяться до групи питань о мотивах. Для того, щоб виявити безграмотні відповіді ставляться питання-пастки, яка дозволяють судити о мірі компетентності респондента. Наприклад, якщо дослідника цікавить проблема переносу рухливих навичок, серед заданих питань, може бути питання, яке буде сформульоване: Деякі спеціалісти вважають, що інтерференція навичок повинна використовуватися як один з прийомів їх вдосконалення. А як Ви вважаєте?». На подібне питання можна відповісти лише при достатньо високій теоретичній підготовці. Рівень грамотності відповіді покаже, наскільки компетентний респондент з проблеми переносу рухливих навичок.

Контрольні питання спрямовані на перевірку правильних відповідей, які розкривають основну ідею дослідження, і тому допомагають підвищити ступень достовірності отриманої інформації. Контрольні питання, як правило, формулюються у вигляді відкритих і непрямих питань. Структурно контрольні і основні питання повинні бути так розташовані у «запитальнику», щоб респондент не зміг помітити поміж ними зв’язок. Наприклад, якщо дослідника цікавить питання, який об’єм загальної фізичної підготовки спортсмена у змагальному періоді, і він не впевнений в щирості відповіді респондента, то в одному з розділів може бути поставлене питання про загальний час тренування, у другому – про об’єм технічної підготовки, у третьому – тактичною і т.п. У результаті аналізу відповідів дослідник отримує достатньо точне уявлення про реальний об’єм загальної фізичної підготовки спортсмена.

Через стандартизовану систему питань розкривається гіпотеза дослідження, його основні завдання.

«Запитальники» будь-якого змісту повинні відповідати деяким загальним правилам:

1. У анкеті повинні бути тільки ті питання, які мають пряме відношення до завдань дослідження і відповіді на які неможна отримати іншими способами. Наприклад, відповіді на деякі демографічні питання легко отримати з документів.

2. Серед питань не повинно бути таких , які викликали б небажання відповідати, породжували б негативне відношення до дослідника і його роботи. Таке негативне відношення може виникнути і до змісту питання, і до його формування.

3. Зміст і формування питань повинні бути такими, щоб всі респонденти могли на них відповісти. Важко, наприклад, очікувати достовірної відповіді о подіях, які трапилися дуже давно, чи о подіях хоча і недавнього минулого, але, які не мають для респондента принципового значення і тому забутих.

4. Формулювання питань повинно бути грамотно сформульованим в орфографічному і стилістичному відношенні.

5. Зміст і форма питань повинні відповідати рівню підготовленості всіх респондентів.

6. «Запитальник» повинен представляти собою логічно обґрунтовану систему питань, а не хаотичний їх набір.

7. За темою дослідження повинно бути поставлено декілька запитань («батарея» питань).

8. «Батарея» питань повинна бути такою, щоб першими йшли питання загального характеру, а потім особисті, деталізовані.

9. Якщо у «запитальнику» розглядається декілька тем, то переходи поміж ними повинні бути плановими, щоб складалось уявлення цільної, логічної системи питань. З цією метою поміж «батареями питань можуть вставлятись сполучні питання.

10. Формування питань повинна спонукати респондентів до лаконічних відповідів. При лаконічних відповідях прискорюється процес обробки анкет.

Після складання анкета повинна бути перевірена у пробному досліджені. Попереднє ознайомлення з предметом дослідження дозволить вточнити питання, виключити загальновідомі чи ті, які прямо не відносяться до справи, уникнути повторень і той же час отримати достатньо лаконічні відповіді.

Існують варіанти типових анкет, які можна користуватися, у залежності від предмету і завдання дослідження.

Реєстрація техніки виконання вправ здійснюється за допомогою візуального аналізу і оцінки відео – і фотозйомкою.

Другий спосіб в останній час стає все більш поширеним. Це пов’язано з можливістю:

а) документально зафіксувати рухи спортсмена;

б) при систематичній відеозаписі мати відеотеку рухів і аналізувати їх техніку у динаміці;

в) використовувати стоп-кадр, а також сповільнено показувати дії, що підвищує достовірність їх аналізу;

г)виключити вплив змагальної обстановки на процес спостереження. Навіть самий досвідний експерт, який спостерігає за діями спортсмена на змаганнях, може помиляться внаслідок емоційного хвилювання, захопленням якимось моментом і т.п.

Необхідно відмітити, що візуальний контроль – основний засіб якісного аналізу, який має здійснюватись у зв’язку з вимогами кількісної оцінки якісних показників. Вибір того іншого способу реєстрації техніки виконання фізичних вправ залежить від умов в яких проводиться спостереження і завдань дослідження. Хоча другий спосіб і має перевагу, але під час, наприклад змагань, у спортивних іграх (баскетбол) важливо не тільки проаналізувати техніку виконання того чи іншого елементу після гри, але і під час гри, вносячи корективи у дії гравців, що може позитивно вплинути на кінцевий результат.

За нашою темою: «Методика профілактики стану поставу у дітей молодшого шкільного віку» із методів групи збору поточної інформації мають місце такі методи, як педагогічний аналіз і оцінка, аналіз поточної навчальної документації, контрольні випробування і реєстрація техніки виконання фізичних вправ. Педагогічний аналіз і оцінка мають місце при аналізі діяльності вчителя і учнів у педагогічному профорієнтаційному процесі і у контрольній, і експериментальній групі; за допомогою аналізу ми зможемо зробити висновок відносно ефективності занять, які проводяться під час експерименту. Аналіз поточної навчальної документації дозволить проаналізувати документи планування і їх відповідність практичному проведенню занять, як у контрольній так і у експериментальній групах. За допомогою контрольних випробувань і на початку, і наприкінці дослідження визначимо стан постави і дамо оцінку ефективності методики профілактики у експериментальній групі і ефективності поточного режиму дня у дітей контрольної групи. Реєстрація техніки виконання фізичних вправ буде здійснюватись за допомогою візуального аналізу і оцінки і під час виконання вправ профілактичного характеру експериментальної групи.

Методи отримання ретроспективної інформації включають:

1. Аналіз літературних джерел.

2. Аналіз документальних матеріалів.

3. Опитування (анкетування, інтерв’ю, бесіда).

За допомогою методів цієї групи можна отримати інформацію тільки у ретроспективному плані. Відомо, що навіть сама оперативна публікація потрапляє до читача мінімум через декілька місяців після закінчення дослідження. Тому головним завданням використання методів ретроспективної інформації є визначення того, що було зроблено раніше, другими дослідниками за темою, яка була визначена для розробки. Правда, в залежності від завдання дослідження аналіз документальних матеріалів і анкетування можуть бути використані і для збору поточної інформації.

Аналіз літературних джерел, один з методів який має місце і у педагогічному спостереженню і під час педагогічного експерименту тому, що не можливо розібратися у темі, а насамперед, обрати актуальну, мало вивчену тему, якщо дослідник не володіє інформацією у ретроспективному плані за визначеною темою. Як працювати з літературою за обраною темою, на що звертати увагу, ми розглядали на попередніх лекціях.

Аналіз документальних матеріалів.

Багато сторін фізичного виховання знаходять своє відображення у різних документах (планах і щоденниках тренувань, протоколах змагань, матеріалах і зведених звітах спортивних організацій, матеріалах інспектування, навчальних планах і програмах, лікарсько-фізкультурних картах і т.п.). Вони переслідують практичну мету, але вдумливий, об’єктивний аналіз їх може бути цінним методом наукової роботи.

Аналіз щоденників тренерів і спортсменів дає можливість виявити:

1. Спрямованість навчально-тренувального процесу.

2. Основні засоби і систему їх використання, у тому числі комплекс застосованих вправ і питома вага у ньому тих чи інших вправ.

3. Об’єм і інтенсивність тренувального навантаження.

4. Спортивно-технічні показники, число змагань.

5. Самопочуття спортсменів, їх суб’єктивна оцінка ефективності застосованих вправ.

6. основні методи тренувальної роботи.

Аналіз особистих щоденників сильніших спортсменів дозволив порівняти величину тренувальних навантажень з динамікою спортивних результатів і на цій основі зробити висновок о характері змінення навантаження за періодами тренувального циклу. Отримати ці дані, користуючись іншими методами було б неможливо.

Дуже цінними об’єктами дослідження є результати змагань. Відомо, що спортивні результати – це підсумок багаторічної тренувальної роботи у всіх її аспектах.

Велику користь метод документальних матеріалів приносить на початку дослідження, коли ще йде «розвідка» теми, визначення її актуальності і пошук найбільш ефективних способів рішення.

Відомо, що багато проблем фізичного виховання у свій час не знайшли відображення у публікаціях. У цьому випадку тільки вивчення архівних матеріалів дозволить не «відкривати давно відкрите», уникнути помилок і піти за вірним шляхом.

Даний метод є один з найстаріших методів у науці. Його конкретні форми дуже різноманітні і піддаються постійним змінам у відповідності з змінами документації на тому чи іншому етапі розвитку суспільства. У кожній країні є характерні типи документів і норм поводження з ними, які систематично змінюються. Зараз не існує єдиної класифікації документів, і зусилля спеціалістів спрямовані на розробку ознак, за якими можна було б створювати різноманітні класифікації.