Структура вольової дії
Вольова дія є дією усвідомленою, їй властива складна психологічна структура.
Фази вольової дії:
У вольовій дії, пов'язаній з подоланням перешкод для досягнення мети, виділяють такі етапи (фази) її розвитку:
вибір мети;
прийняття рішення і формування наміру;
виконання.
Якщо прийняте рішення стосується складної і віддаленої мети, то утворюється намір дій.
Намір — рішення, що передбачає програму дій, яку людина повинна втілювати протягом тривалого часу.
Прийняття рішення і формування наміру є другою фазою вольового акту. Перша і друга фази становлять інтелектуальний момент вольового акту, який готує третю фазу — виконання. При цьому людина долає РЕАЛЬНІ перешкоди, які заважають на шляху до мети. Це найважливіша фаза вольового акту, без якої він просто не можливий. Отже, породжений потребами людини вольовий акт спрямований на досягнення поставлених цілей і здійснюється шляхом свідомого регулювання.
Інколи прийняття рішення пов'язано з великим емоційним напруженням, яке трактують як вольове зусилля — форму емоційного стресу, що мобілізує внутрішні ресурси організму (пам'ять, мислення, уяву та ін.), створює додаткові мотиви до дії, які відсутні чи недостатні, і переживається як стан значного напруження.
У фазі виконання за допомогою вольового зусилля вдається гальмувати вплив одних і максимально посилювати дію інших мотивів.
Вольові якості особистості
Способи здійснення вольових актів у різних людей індивідуально-своєрідні. Набувши у поведінці людини визначеності і стійкості, вони перетворюються на характерні вольові якості особистості.
Вольові якості — відносно стійкі, незалежні від конкретної ситуації психічні утворення, що засвідчують досягнутий особистістю рівень свідомої регуляції поведінки, її влади над собою.
Найважливішими позитивними якостями є цілеспрямованість, принциповість, самостійність, витримка, рішучість, наполегливість та ін.
Цілеспрямованість. Полягає в умінні людини керуватися у своїх діях і вчинках загальними і стійкими цілями, зумовленими її стійкими переконаннями. Цілеспрямовані люди завжди мають чітко прогнозовану поведінку, спрямовану на досягнення поставленої мети. Протилежна якість — недостатня цілеспрямованість — є ознакою слабовілля, яке проявляється в схильності людини легко піддаватися випадковим спонуканням, обирати лише близькі цілі.
Принциповість. Виявляється в умінні людини керуватися у своїх діях і вчинках стійкими принципами і твердими переконаннями, в істинності яких вона впевнилася і які прийняла як керівництво до дій. Принципові люди в повсякденному житті твердо відстоюють свою позицію, свої думки і погляди, не йдуть на сумнівні компроміси. Негативною вольовою якістю є безпринципність.
Самостійність. Це вміння людини обходитися у своїх діях без сторонньої допомоги і критично ставитися до чужих впливів, оцінюючи їх відповідно до своїх поглядів і переконань. Вона виявляється в здатності за власною ініціативою ставити нові цілі, шукати власні оригінальні шляхи вирішення проблем, а не задовольнятися шаблонами. Несамостійність є типовим проявом слабовілля. Вона виразно виступає у формі навіюваності — схильності легко піддаватися чужим впливам і порадам.
Витримка. Виражається в умінні своєчасно стримувати небажані спонукання, дії і вчинки. Це властивість особистості, в якій виражена і закріплена гальмівна функція волі. Стримана людина завжди може керувати своїми почуттями, їх зовнішнім виявом, придушувати імпульсивні дії. Вона обирає такий рівень активності, який відповідає умовам, що склалися. Протилежною, негативною, рисою є нестриманість.
Рішучість. її засвідчують здатність людини своєчасно і без зайвих вагань приймати обґрунтовані та відповідальні рішення, твердо і непохитно впроваджувати їх у життя. Протилежна риса — нерішучість є проявом слабкої волі. Нерішуча людина завжди вагається, приймає рішення або надто повільно, або дуже поквапливо. Вона схильна відтягувати прийняття остаточного рішення чи його неодноразово переглядати.
Наполегливість. Сутність її полягає в умінні активно викликати дії, потрібні для подолання труднощів, і енергійно діяти під час досягання мети. Наполеглива людина не розгублюється перед невдачами, а, мобілізуючи свої сили, знову намагається досягти задуманого. Ненаполегливі люди легко пасують перед труднощами, піддаються сумніву і перестають діяти. Наполегливість відрізняється від впертості — необґрунтованого, нерозумного відстоювання малопродуманих рішень.
Воля людини характеризується й іншими властивостями — сміливістю, мужністю, стійкістю, дисциплінованістю. Вони є індивідуальним поєднанням складного комплексу якостей.
Сукупність позитивних вольових якостей утворює силу волі особистості, негативних — її вольову слабкість. Рівень розвитку різних вольових якостей є неоднаковим. Часто можна зустріти людей, у яких сильно розвинуті одні вольові якості і слабо розвинені інші. Наприклад, рішуча, але ненаполеглива людина приймає обґрунтовані та своєчасні рішення, проте не може втілити їх у життя.
Вольова слабкість людини може набувати навіть хворобливих форм абулії й апраксії.
При абулії (гр. — нерішучість) спостерігається патологічне порушення психологічної регуляції дій.
Апраксія (гр. — бездіяльність) — складне порушення довільних цілеспрямованих рухів і дій, зумовлене розладами в центральній нервовій системі.
Волю як регулятор поведінки не дано людині від природи. Вона формується у процесі життя і діяльності, підкоряючи поставленій меті всі дії особистості. Це особистісне надбання, яке розвивається під впливом виховання і самовиховання. Воно здобувається за постійного спілкування з людьми, у спільній роботі з ними. Розвинута і загартована воля дає змогу людині переборювати значні труднощі на шляху до мети.