2. Судове провадження

19.2.1. Заг альні положення

Сул вправі, але не зобов'язаний розглянути обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за

відсутності учасників судового провадження. Законодавець пішов на таку регламентацію судовою провадження, зважаючи на те, що ціна помилки при прийнятті судового рішення за матеріалами досудового розслідування без дослідження їх у суді є невеликою, порівняно з ціною помилки суду у справах про злочин. Крім того, спрощення судового провадження супроводжується суттєвими гарантіями дотримання прав основних учасників - обвинуваченого і потерпілого, без згоди яких здійснення провадження у спрощеному порядку є неможливим.

Навіть у тому разі, якщо учасники провадження погодилися на його спрощення, суд вправі викликати їх у судове засідання, якщо визнає це за необхідне. Це право суду також спрямоване на гарантування прав обвинуваченого і потерпілого.

19.2.2. Р озг ляд обвинувальног о акта

Розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні суд здійснює у строк, який не може перевищувати 5 днів з дня отримання акта. По суті, спрощене судове провадження у кримінальному процесі є схожим на наказне провадження у цивільному процесі (розділ II ЦПК).

У спрощеному провадженні дещо обмежується засада безпосередності дослідження показань, речей і документів, оскільки суд ухвалює вирок не на підставі усного дослідження доказів сторін, а на підставі письмових матеріалів досудового розслідування, наданих стороною обвинувачення. Обмежується і право обвинуваченого на допит свідків обвинувачення та деякі інші права. Але ці обмеження відбуваються за згодою сторони захисту.

Копія вироку за результатами розгляду обвинувального акта з клопотанням про його розгляд у спрощеному провадженні надсилається учасникам судового провадження швидко - не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення. Вирок може бути предметом перегляду у судах вищестоящих інстанцій, але не з підстав, викладених у ч. 1 ст. 394 КПК.

Тема 20. Міжнародне співробітництво під час кримінального провадження

1. Загальні положення

20.1.1. Поняття і правові д жерела

Міжнародне співробітництво під час кримінального провадження - це форма міжнародного співробітництва держав у протидії злочинності, змістом якої є здійснення компетентними органами однієї держави за запитом уповноваженого органу іншої держави кримінальних процесуальних та інших дій, правовою підставою яких є міжнародні угоди та положення національного законодавства, а за відсутності міжнародних угод - засади взаємності.

Правовими джерелами, у яких визначаються підстави і процесуальний порядок міжнародного співробітництва під час кримінального провадження, є:

1. міжнародні договори, конвенції", угоди тощо;

2. національне законодавство, яке в односторонньому порядку визначає загальні правила надання правової допомоги та уповноважену установу або посадову особу.

Якщо між державами не укладено договорів щодо надання правової допомоги, то вона все одно може бути надана. При цьому держави діють на підставі запиту або на засадах взаємності, застосовуючи правила міжнародної ввічливості, коли задоволення клопотання про надання правової допомоги є проявом поваги однієї держави щодо іншої. При цьому держава, яка надає допомогу на таких засадах, розраховує на взаємність.

20.1.2. Заг альні засади

Міжнародне співробітництво здійснюється на підставі таких засад (гл. 42 КПК).

1. Форми міжнародного співробітництва визначаються не лише національним законом, а й міжнародними договорами.

2. Співробітництво між державами здійснюється через центральний орган. Центральними органами України є:

• під час досудового провадження - Генеральна прокуратура України;

• під час судового провадження - МЮ.

3. Відомості, що містять державну таємницю, передаються іншій державі в особливому порядку. Якщо внаслідок виконання в Україні запиту про міжнародну правову допомогу отримані відомості, які згідно із законом віднесені до державної таємниці, вони можуть бути передані запитуючій стороні:

1. виключно через уповноважений (центральний) орган України;

2. за умови, що ці відомості не завдадуть шкоди інтересам України або іншої держави, що надала їх Україні;

3. лише за наявності договору про взаємний захист інформації та згідно з передбаченими ним вимогами і правилами.

4. Консульські установи або дипломатичні представництва інших держав в Україні вправі виконувати процесуальні дії: одержувати на добровільній основі пояснення, речі, документи від громадян держави, яку вони представляють, а також вручати документи таким особам

5. Міжнародне співробітництво здійснюється на підставі запиту, до якого ставляться такі вимоги:

1. складається органом, який здійснює кримінальне провадження, або уповноваженим ним органом;

2. запит і долучені до нього документи складаються у письмовій формі, засвідчуються підписом уповноваженої особи та печаткою відповідного органу;

3. запит і долучені до нього документи супроводжуються засвідченим у встановленому порядку перекладом мовою, визначеною відповідним міжнародним договором України, а за відсутності такого договору - офіційною мовою запитуваної сторони або іншою прийнятною для цієї сторони мовою;

4. запит надсилається за кордон поштою, а в невідкладних випадках - електронним, факсимільним або іншим засобом зв'язку. У такому разі оригінал запиту надсилається поштою не пізніше 3 днів з моменту його передання електронною поштою, факсимільним або іншим засобом ЗВ'ЯЗКУ;

5. уповноважений (центральний) орган України може прийняти до розгляду запит, який надійшов від запитуючої сторони електронним, факсимільним або іншим засобом зв'язку. Виконання такого запиту здійснюється виключно за умови підтвердження надіслання або передачі його оригіналу. Направлення компетентному органу іноземної держави матеріалів виконання запиту можливе тільки після отримання українською стороною оригіналу запиту.

6. Докази зберігаються згідно з процесуальними правилами. Речові докази і документи зберігаються сторонами за правилами, встановленими процесуальним законом, і можуть повертатися іншій стороні, якщо вона не відмовилася від нього.

7. Документи, надані сторонами, не потребують легалізації. Документи, які направляються у зв'язку із запитом про міжнародне співробітництво, якщо їх складено, засвідчено у відповідній формі, приймаються на території України без додаткового засвідчення (легалізації).

8. Відомості, які містяться в матеріалах виконання запиту, не потребують легалізації. Відомості, які містяться в матеріалах виконання запиту іноземною державою, не потребують легалізації і визнаються судом України допустимими, якщо під час їх отримання не було порушено засади справедливого судочинства, права людини і основоположні свободи.

9. Правовий статус учасників кримінальною провадження в іноземної державі не потребує додаткового встановлення за правилами КПК України.