1.3.2. Кримінальні процесуальні функції

Кримінальні процесуальні функції - це визначені законом основні напрями кримінальної процесуальної діяльності.

Вони "не співпадають один з одним і не поглинаються один одним. Ці напрями і є кримінально-процесуальними функціями"1.

До числа кримінальних процесуальних функцій належать: 1) функція обвинувачення (кримінального переслідування); 2) функція захисту; 3) функція правосуддя; 4) допоміжна функція. В основу цієї класифікації функцій покладаються об'єкт і обсяг окремих напрямів одномотивної кримінальної процесуальної діяльності.

Обвинувачення - це основний напрям кримінальної процесуальної діяльності, змістом якого є:

o викриття особи у вчиненні кримінального правопорушення;

o формулювання підозри у вчиненні кримінального правопорушення;

o порушення державного обвинувачення (затвердження прокурором обвинувального акту);

o підтримання державного обвинувачення перед судом. Обвинувачення є рушійною силою кримінального процесу. Відсутність у кримінальному процесі обвинувачення позбавляла б процес цілеспрямованості. Останній виглядав би як якесь загальне і безлике з'ясування обставин кримінальної справи (М.С. Строгович).

Вжиття до підозрюваних і обвинувачених заходів забезпечення кримінального провадження не є елементом обвинувачення. Останнє здійснюється у зв'язку із вчиненням особою кримінального правопорушення. Заходи забезпечення провадження вживають до учасників процесу (причому не лише щодо підозрюваних, обвинувачених) не за вчинення кримінального правопорушення, а за неналежну поведінку під час кримінального провадження. Саме тому не до кожного підозрюваного, обвинуваченого можна застосувати заходи забезпечення провадження. Хоча кожного підозрюваного, обвинуваченого можна вважати таким, що обвинувачується.

Функція захисту - це основний напрям кримінальної процесуальної діяльності, зміст якого утворюють:

o заперечення по суті підозри і обвинувачення в цілому; o заперечення окремих пунктів підозри і обвинувачення;

• заперечення кваліфікації кримінального правопорушення (злочину чи кримінального проступку);

o давання іншого тлумачення дій підзахисного, не заперечуючи обвинувачення;

• звернення уваги органів досудового розслідування, прокуратури і суду на обставини, що пом'якшують вину;

o наполягання на недостатності доказів, якими обґрунтовується обвинувачення.

Функція правосуддя (юрисдикційна функція) - це основний напрям кримінальної процесуальної діяльності, пов'язаний із прийняттям у кримінальному провадженні остаточного рішення щодо доведеності вчинення суспільно небезпечного діяння конкретною особою і призначенням їй у зв'язку з цим покарання. Єдиним органом в Україні, який має право приймати такі рішення, є суд.

Функції обвинувачення і захисту від самого початку їх здійснення підпорядковуються функції правосуддя. Вони виконуються під контролем суду від моменту початку кримінального провадження. Будь-які рішення і дії слідчого і прокурора можуть бути оскаржені до суду. У такий спосіб забезпечується вільний доступ громадян до правосуддя.

Допоміжна функція - це напрям кримінальної процесуальної діяльності, зміст якого утворюють дії суб'єктів, не заінтересованих у кінцевих результатах кримінального провадження. Наприклад, засвідчення підписом відповідності записів у протоколі виконаним діям, ведення протоколу судового засідання тощо.

Ця функція є допоміжною щодо функції правосуддя.

Функції кримінального процесу завжди виконуються певними учасниками. Один учасник не може виконувати одночасно 2 і більше функцій.