O у суді касаційної інстанції:

• не менше 3 професійних суддів, при цьому кількість суддів має бути непарною;

• колегіально судом у складі 7 професійних суддів, які мають стаж роботи на посаді судді не менше 10 років - щодо кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачуються службові особи, які займають особливо від повільні посади у державних органах всеукраїнського або обласного рівня (ч. 9 ст. 31 КПК);

o у ВС:

• не менше двох третин суддів від складу Судової палати у кримінальних справах ВС

• з підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм закону про кримінальну відповідальність щодо подібних суспільно небезпечних діянь, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень;

• не менше двох третин суддів від складу ВС, визначеного законом (ч. 1 ст. 39 Закону "Про судоустрій і статус суддів") - з підстави встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом;

O за нововиявленими обставинами:

• у такому самому кількісному складі, в якому було ухвалене рішення, що переглядається (одноособово або колегіально).

Судове провадження щодо неповнолітніх здійснюється суддею, спеціально уповноваженим на здійснення такого провадження. Це стосується провадження як у суді першої, так і у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Якщо справа слухається судом колегіально, то головуючим у ній повинен бути суддя, спеціально уповноважений на розгляд справ щодо неповнолітніх.

Визначення судді або колегії суддів для конкретного судового провадження здійснюється автоматизованою системою документообігу суду під час реєстрації кримінальних справ у суді.

12.1.4. Значення

Правильне визначення підсудності не можна вважати звичайною юридично- технічною акцією. Воно має суттєве процесуальне значення, яке дістає вияв у такому:

1. виключається суб'єктивізм посадових осіб (прокурорів, суддів) у вирішенні питання про те, до якого суду необхідно направити справу для її розгляду по суті (не до будь-якого, а тільки до того, що визначений нормами процесуального інституту підсудності);

2. забезпечується своєчасність винесення кінцевого судового рішення;

3. реалізується одне із невід'ємних прав людини - право на розгляд і вирішення кримінальної справи щодо неї компетентним судом, тобто тим судом, до підсудності якого належить ця справа (ст. 7 Загальної декларації прав людини; ч. 1 ст. 14 МПГПП), або "судом, встановленим законом" (ч. 1 ст. 6 ЄКПЛ);

4. забезпечується реалізація принципу незалежності судових органів, оскільки вони "володіють компетенцією стосовно всіх питань судового характеру і мають виняткове право вирішувати, чи належить передана їм справа до їхньої встановленої законом компетенції" (ст. З Основних принципів незалежності судових органів, схвалених резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї від 29 листопада та 13 грудня 1985 року);

5. враховується специфіка окремих категорій осіб (наприклад, неповнолітніх).

Порушення правил про підсудність є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, тобто є безумовною підставою скасування рішення суду першої інстанції (п. 6 ст. 412 КПК).

12.1.5. Направлення справи д о іншог о суд у

Після надходження до суду кримінальної справи можуть виникати об'єктивні причини, які перешкоджають судовому розгляду. У цьому разі суд змушений передати кримінальне провадження на розгляд іншого суду тієї самої інстанції, якому вона за

"звичайних" умов не є підсудною. Причини, що є підставами до ухвалення судом такого рішення, можуть мати процесуальний і організаційний характер. Процесуальними підставами направлення справи до іншого суду є: 1) встановлення до початку судового розгляду порушення правил територіальної підсудності;

2. обвинувачений чи потерпілий працює або працював у суді, до підсудності якого належить здійснення кримінального провадження;

2. буде досягатися мета забезпечення оперативності та ефективності кримінального провадження, якщо воно буде передане на розгляд суду за місцем проживання обвинуваченого, більшості потерпілих або свідків.

Організаційними причинами є:

1. неможливість утворення нового складу суду для судового розгляду після задоволення відводів (самовідводів) чи в інших випадках (наприклад, у випадку розгляду справи щодо певних категорій службових осіб - абз. 2 ч. 9 ст. 31 КПК);

2. ліквідація суду, який здійснював судове провадження.

Спори про підсудність між судами не допускаються. Питання про направлення кримінальної справи до іншого суду вирішує вищестоящий суд.

З метою дотримання засади безпосередності дослідження показань, речей і документів (див. п. 3.5.2 підручника) судом, який ухвалює рішення по суті кримінальної справи, законодавець встановив правило, згідно з яким суд, котрому направлено кримінальне провадження з іншого суду, розпочинає судове провадження зі стадії підготовчого судового засідання незалежно від стадії, на якій в іншому суді виникли обставини, що стали підставою до направлення справи до іншого суду (ч. 6 ст. 34 КПК).