3.6.5. Публічність

1. Публічність - це правове положення згідно з яким прокурор, слідчий зобов'язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосередньою виявлення ознак кримінальною правопорушення або в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінальною правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінальною правопорушення та особи, яка його вчинила.

Засада адресована слідчому та прокуророві і приписує їм встановлювати подію кримінального правопорушення та особу, яка його вчинила. Такий припис обумовлений віднесенням слідчого і прокурора до числа учасників з боку обвинувачення. Кримінальний процесуальний закон не зобов'язує слідчого, прокурора збирати виправдувальні докази, але у разі отримання під час проведення слідчої (розшукової) дії доказів, які можуть вказувати на невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, вони зобов'язані провести відповідну слідчу (розшукову) дію в повному обсязі, долучити складені процесуальні документи до матеріалів досудового розслідування (ч. 5 ст. 223 КПК).

На суд не покладається обов'язок самостійно розпочинати кримінальне провадження і встановлювати подію кримінального правопорушення та особу, яка його вчинила, оскільки у такому разі він би ставав на бік сторони обвинувачення, що у змагальному процесі є неможливим.

2. Стаття 25 КПК.

3. Зміст засади публічності визначають такі правові положення:

o обов'язки слідчого, прокурора:

• розпочати кримінальне провадження в кожному випадку виявлення ознак кримінального правопорушення і вжити передбачених законом заходів до встановлення події кримінального правопорушення та осіб, винних у його вчиненні;

• встановити всі суттєві обставини, зібрати і перевірити всі необхідні докази незалежно від клопотань учасників провадження;

• за наявності відповідних підстав надати певний процесуальний статус тим чи іншим його учасникам;

• забезпечення прав всіх учасників кримінального провадження;

o заборони на здійснення кримінального провадження у випадках, коли в них з'являються інші, крім публічних, інтереси;

4. Винятки із засади публічності визначаються положеннями засади диспозитивності.

Так, кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення слідчий, прокурор не вправі розпочати без заяви потерпілого про вчинення кримінального правопорушення (ст. 477 КПК).

У разі досягнення угоди під час досудового розслідування прокурор, не вживаючи всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення, негайно направляє обвинувальний акт до суду. Але у прокурора є право відкласти направлення до суду обвинувального акта з угодою до отримання висновку експерта або завершення проведення інших слідчих дій, необхідних для збирання та фіксації доказів, які можуть бути втрачені зі спливом часу, або які неможливо буде провести пізніше без істотної шкоди для їх результату у разі відмови суду в затвердженні угоди (ч. 1 ст. 474 КПК).