2.6.2. Чинність у часі

Під час кримінального провадження застосовується кримінальний процесуальний закон, який діє відповідно під час досудового розслідування або судового розгляду справи. Загальним є правило: закони не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи (ч. 1 ст. 58 Конституції). Це правило надає визначеності і стабільності кримінальним процесуальним правовідносинам, оскільки учасники кримінального процесу орієнтуються у своїй діяльності на чинний кримінальний процесуальний закон.

Складність вирішення питання про застосування кримінального процесуального закону у часі обумовлена тією обставиною, що кримінальне провадження за конкретним фактом вчинення злочину є тривалим. Під час провадження може набути чинності не один процесуальний закон. У цьому разі не потрібно повторно виконувати усі процесуальні дії. Порядок кримінального провадження визначається тією нормою права, що діє в момент здійснення процесуальної дії чи ухвалення процесуального рішення. Що стосується допустимості доказів, то вона визначається законом, що діяв на час їх отримання.

Після набрання 20 листопада 2012 року чинності новим КПК "старий" КПК не втратив чинності повністю. Положення КПК 1960 року, що регламентують порядок судового провадження у судах усіх інстанцій, продовжують діяти до завершення

розгляду усіх кримінальних справ, що надійшли до судів до 20 листопада 2012 року. Така унікальна для правової системи держави ситуація обумовлена радикальністю змін у правовому регулюванні кримінального провадження. Здійснення після 20 листопада 2012 року провадження лише за новим КПК зробило б неможливим ухвалення судових рішень у тих справах, що надійшли до судів до цього дня.

Окремими законами можуть встановлюватися спеціальні правила їхньої дії у часі. Так, згідно зі ст. 5 Закону від 1 жовтня 1996 року "Про застосування амністії в Україні" дія закону про амністію поширюється на злочини, вчинені до дня набрання ним чинності включно, і не поширюється на злочини, що тривають або продовжуються, якщо вони закінчені, припинені або перервані після прийняття закону про амністію. У виняткових випадках, з метою припинення суспільно небезпечних групових проявів, чинність амністії може бути поширена на діяння, вчинені до певної дати пісняоголошення амністії, за умови обов'язкового виконання до цієї дати вимог, передбачених у законі про амністію (умовна амністія).

Прикладом поширення дії норм кримінального процесуального права на суспільні відносини, що виникли до набрання правовими нормами чинності, є положення ст. 85 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22 січня 1993 року1, згідно з якою дія цієї Конвенції поширюється і на правовідносини, що виникли до набрання нею чинності.

2.6.3. Чинність щод о осіб

На порядок дії кримінального процесуального закону за колом осіб поширюється загальне правило: закон діє стосовно всіх осіб, які перебувають на території його дії і є суб'єктами відносин, на які він розрахований. Процесуальний закон поширюється на всіх громадян України. Згідно зі ст. 5 Закону від 18 січня 2001 року "Про громадянство України" документами, що підтверджують громадянство України, є: паспорт громадянина України; паспорт громадянина України для виїзду за кордон; тимчасове посвідчення громадянина України; дипломатичний паспорт; службовий паспорт; посвідчення особи моряка; посвідчення члена екіпажу; посвідчення особи на повернення в Україну1.

Законом "Про громадянство України" не допускається вихід із громадянства України, якщо особі, яка клопоче про вихід з громадянства України, в Україні повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення або стосовно якої в Україні є обвинувальний вирок суду, що набрав законної сили і підлягає виконанню (ч. 13 ст. 18 Закону).

Кримінальний процесуальний закон застосовується під час провадження щодо будь- якої особи, в тому числі і щодо іноземних громадян, за винятком осіб, які користуються правом дипломатичної недоторканності (імунітету), і щодо осіб без громадянства. Згідно зі ст. 19 Закону від 22 вересня 2011 року "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" законодавством іноземцям та особам без громадянства гарантуються недоторканність особи, житла, невтручання в особисте і сімейне життя, таємниця листування, телефонних розмов і телеграфних повідомлень, повага їх гідності нарівні з

громадянами України. Стаття 22 цього Закону встановлює, що в судочинстві іноземці та особи без громадянства як учасники процесу користуються такими самими процесуальними правами, що й громадяни України.