1.3.8. Кримінальні процесуальні витрати

Кримінальні процесуальні витрати - це усі витрати, що були зроблені у зв'язку з кримінальним провадженням.

Кримінальне провадження потребує значних матеріальних витрат. Більшу частину з них (утримання органів, що ведуть процес; тримання осіб під вартою; провадження судової експертизи за зверненням слідчого, прокурора та ухвалою слідчого судді чи суду) держава бере на себе. Відшкодування іншої частини витрат здійснюється особами, щодо яких постановлено обвинувальний вирок.

Згідно зі ст. 118 КПК процесуальні витрати складаються з витрат на правову допомогу; витрат, пов'язаних із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження; витрат, пов'язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів; витрат, пов'язаних із зберіганням і пересиланням речей і документів.

Витрати, пов'язані з передачею засудженого в Україні іноземця для подальшого відбування покарання до держави його громадянства, крім тих, що виникли на території України, покриває держава, громадянином якої є засуджена особа. Витрати, пов'язані з переданням засудженого в іноземній державі громадянина України, здійснюються органом, що виконує перевезення, за рахунок державного бюджету України (ст. 613 КПК). Відшкодування процесуальних витрат є однією із умов передачі осіб, засуджених судом України, для відбування покарання до іншої держави, а також прийняття громадянина України, засудженого іноземним судом, для відбування покарання в Україні (п. 6 ч. 1 ст. 606 КПК).

До процесуальних витрат не включаються: середній заробіток за місцем роботи, що зберігається за свідком, потерпілим, перекладачем, експертом, незаінтересованими особами (понятими), спеціалістом за весь час, витрачений ними у зв'язку із явкою за викликом органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді і суду; суми, що виплачуються експерту, спеціалісту і перекладачеві за виконання ними обов'язків у цих органах в порядку виконання ними службового завдання.

Процесуальні витрати покладаються на обвинуваченого (засудженого) у разі постановлення обвинувального вироку. У разі прийняття судом рішення про звільнення особи від кримінальної відповідальностісудові витрати з неї не стягуються.

Рекомендація ВС щодо необхідності у разі звільнення особи від кримінальної відповідальності вирішення судом питання про відшкодування судових (процесуальних) витрат (п. 20 ППВС від 23 грудня 2005 року № 12 "Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності") має загальний характер і не означає, що ці витрати мають бути покладені саме на засудженого, оскільки обвинувального вироку у цьому разі не постановляють. Суд, звільняючи особу від кримінальної відповідальності, повинен

вирішити це питання, поклавши процесуальні витрати на державу. У випадку, якщо особу звільнено від оплати витрат на правову допомогу, компенсація цих витрат здійснюється не нею, а за рахунок державного бюджету.

У разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати. За відсутності у обвинуваченого коштів, достатніх для відшкодування зазначених витрат, вони компенсуються потерпілому за рахунок державного бюджету України у випадках та в порядку, передбаченому ст. 1177 ЦК.

У кримінальному провадженні щодо неповнолітнього суд може покласти процесуальні витрати на батьків, опікунів або піклувальників.

Ухвалення судом обвинувального вироку із звільненням від покарання не є підставою для звільнення засудженого від відшкодування процесуальних витрат на користь держави.

У разі засудження у одному кримінальному провадженні кількох осіб процесуальні витрати підлягають стягненню у частковому порядку з урахуванням вини, ступеня відповідальності і майнового стану кожного з них.

У разі неприбуття до суду без поважних причин або неповідомлення про причини неприбуття спеціаліста на нього судом покладаються всі витрати, пов'язані з оголошенням перерви у судовому засіданні (ст. 72 КПК).

Вищестоящий суд під час перегляду судових рішень в апеляційному і касаційному порядку, за нововиявленими обставинами або ВС вправі змінити рішення чи постановити нове. Якщо новим рішенням вищестоящий суд виключає епізоди обвинувачення або виправдовує окремих осіб, то процесуальні витрати, пов'язані із збиранням і зберіганням предметів і документів, приймаються на рахунок держави.

Вирішуючи питання про розподіл процесуальних витрат у справах приватного обвинувачення, суд перевіряє, чи не об'єднані у одному кримінальному провадженні зустрічні приватні обвинувачення.

Суд за клопотанням осіб має право визначити грошовий розмір процесуальних витрат, які повинні були їм компенсовані. Розмір процесуальних витрат є обставиною, що підлягає доказуванню у кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК). Причому обов'язок доказування даних щодо розміру процесуальних витрат закон покладає на сторону, що їх надає (ч. 2 ст. 92 КПК). Ухвалити остаточне рішення щодо розміру процесуальних витрат має право лише суд.

Учасники кримінального провадження мають право звернутися до суду із клопотанням щодо визначення розміру процесуальних витрат. Суд вправі вимагати від цих учасників надання документів на підтвердження розміру таких витрат.

Визначенню розміру процесуальних витрат сприяє вимога, адресована слідчому і прокуророві (п. 8 ч. 2 ст. 291 КПК) щодо необхідності зазначити їхній розмір у обвинувальному акті.

Суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою. Отже, питання щодо процесуальних витрат суд вирішує у рішенні, що є кінцевим у конкретному кримінальному провадженні. Постановляючи вирок чи ухвалу, суд повинен вирішити, на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому обсязі (п. 13 ч. 1 ст. 368 КПК). Рішення щодо процесуальних витрат викладається у резолютивній частині вироку суду першої інстанції (п. 1 ч. 4 ст. 374 КПК). Рішення про розподіл процесуальних витрат викладається в ухвалі суду апеляційної інстанції (п. 3 ч. 1 ст. 419 КПК) і в ухвалі суду касаційної інстанції (п. 3 ч. 1 ст. 442 КПК).