Семінарське заняття

Семінар – це форма організації навчання, домінуючим компонентом якої є самостійна дослідницько-аналітична робота студентів з літературними джерелами і подальшим активним обговоренням проблеми під керівництвом викладача.

Мета семінару – поглиблення і систематизація теоретичних знань студентів, а також цілеспрямований контроль за засвоєнням знань студентами найбільш складних питань зі сторони викладача; спонукання їх до конструктивного творчого обговорення методами аналізу явищ проблем; активізація до самостійної роботи; формування навичок самоосвіти.

Критерії семінарського заняття: цілеспрямованість, планування, організація семінару, стиль проведення семінару, взаємоставлення викладача і студентів до управління діяльністю студентів: оцінювання – викладача, взаємооцінювання.

Дидактична цінність семінару полягає в тому, що за відповідної кількості студентів академічної групи викладача може позитивно впливати на аудиторію як в освітньому, так і у виховному плані. Семінарські заняття розвивають самостійність мислення, уміння аргументувати та відновлювати свою думку, вести коректну дискусію. Вирізняють такі види – семінарів –семінар-конференція, семінар-консультація, семінар-залік, семінар-колоквіум.

Саме на семінарських заняттях найкраще реалізується принцип вільної більшості у процесі групової навчальної роботи.

Семінарські заняття дають можливості студентам розкрити свій творчий потенціал, розвивати свої аналітико-синтетичні здібності, культуру мови, сформувати загальний науково-практичний світогляд.

До семінарського заняття, на відміну від лекційного, повинні готуватися всі суб'єкти навчального процесу: як викладач, так і студенти. Підготовка викладача передбачає:

- чітке визначення плану семінару;

- формулювання основних проблем, які будуть виноситись на обговорення, ознайомлення студентів з планом заздалегідь;

- підбір наукових та методичних джерел;

- підготовка індивідуальних творчих завдань з теми семінарського заняття;

- продумування логіки і структури розкриття питань плану;

- передбачення оцінювання.

У процесі підготовки студенти готують тези відповідей або індивідуально виконані реферати-доповіді.

Практичне заняття

В умовах сучасності вищої школи обов'язковою формою організації процесу навчання є практичні заняття.

Якщо лекція закладає основи наукових знань в узагальненій формі, то практичні заняття спрямовані на деталізацію цих знань, на вироблення і закріплення навиків професійної діяльності.

Однією з форм практичних занять є практикум. Практикум – це вид практичних занять тренувального характеру, на якому здійснюється зв'язок теоретичного матеріалу та практики. В основі практикуму лежать вправи, виконання яких сприяє розв'язанню пізнавальних задач. Значна увага на практикумі надається навчанню спеціальним прийомам і способам професійної діяльності (професійний тренінг), оволодіння науковою термінологією, умінню встановлювати зв'язки між різними науковими категоріями, ілюструвати теоретичні положення самостійно підібраними прикладами.