3.Методи збуту продукції

Кожне підприємство має прийняти рішення про той метод збуту, який воно буде використовувати

Існують три можливі варіанти:

Методи збуту

Прямий метод

Збутова діяльність здійснюється через власні сформовані канали, без використання посередників

Непрямий метод

Збутова діяльність здійснюється через посередників

Комбінований метод

Комбінація двох попередніх методів

Малюнок 1. Методи збуту продукції

Прямий метод збуту передбачає продаж товару кінцевому споживачеві підприємством-виробником без використання будь-яких посередників. Реалізація цього методу на практиці можлива у двох напрямах:

- завдяки створенню власних торговельних точок для реалізації своєї продукції;

- шляхом особистого продажу.

Відкриття власних торговельних точок для реалізації своєї продукції використовують підприємства, які вважають, що для їх продукції потрібен особливий стиль магазину. Проте втілення в життя цього способу потребує значних капіталовкладень. Такий метод збуту здебільшого властивий закладам, що спеціалізуються на наданні певних послуг (наприклад, ресторан «Мак - Дональдс»).

Особистий продаж використовує багато підприємств парфумерної промисловості (наприклад, компанії «Ейвон», «Оріфлейм»). Суть цього способу збуту полягає в тому, що підприємство створює власну збутову команду (в Україні їх здебільшого вважають дистриб‘юторами ), члени якої є працівниками компанії-виробника. Збутова компанія шукає кінцевого споживача та здійснює продаж продукції

Реалізація продукції в більшості випадків проводиться через посередників, кожен з яких формує відповідний канал розподілу. Використання посередників у сфері обігу вигідно, насамперед, для виробників:

- у цьому випадку їм приходиться мати справу з обмеженим колом зацікавлених осіб по реалізації продукції;

- забезпечується широка доступність товару при русі його безпосередньо до ринку збуту;

- за допомогою посередників можливо скоротити кількість прямих контактів виробників зі споживачами продукції.

Серед основних причин, що обумовлюють використання посередників, можна виділити наступні:

- організація процесу товароруху вимагає наявності визначених фінансових ресурсів;

- створення оптимальної системи товароруху припускає наявність відповідних знань і досвіду в області кон’юнктури ринку свого товару, методів торгівлі і розподілу;

- посередники завдяки своїм контактам, досвіду і спеціалізації дозволяють забезпечити широку доступність товару і доведення його до цільових ринків.

Підприємства в умовах ринкової економіки значну увагу приділяють проблемам оптимізації процесу просування товарів від виробника до споживача. Результати їхньої господарської діяльності багато в чому залежать від того, наскільки правильно обрані канали розподілу товарів , форми і методи їх збуту, від широти асортименту і якості наданих підприємством послуг, зв’язаних з реалізацією продукції.

Ефективність політики розподілу багато в чому залежить від вибору ефективного каналу розподілу.

Канал розподілу приймає на себе і допомагає передати кому-небудь іншому право власності на конкретний товар чи послугу на шляху від виробника до споживача.

Канали розподілу — це сукупність фірм чи окремих осіб, які беруть на себе право власності на товар чи послугу або сприяють передачі цього права іншим фірмам чи особам на шляху руху товарів від виробника до споживача.