Конспект заняття на тему

“Батьківщина моя – мій Донецьк”

Програмний зміст: уточнити знання дітей про свою країну, про свою “малу батьківщину” – рідне місто; дати знання про те, що таке герб, пояснити символи міста Донецька; розширити знання дітей про географічні карти, учити “читати” їх; виховувати відчуття прихильності й любові до рідної землі.

Матеріали: карта України, глобус, герби різних міст, у тому числі й Донецька, фотографії міста Донецька.

Хід заняття

Звучить музика. Діти стоять біля вихователя півколом.

Сюрпризний момент. Вихователь звертає увагу дітей на зміни, що відбулися в групі. У групі з’явилася нова картина. Вихователь повідомляє дітям, що одержала лист від Незнайка й пропонує його зачитати. “Дорогі діти! Я зібрався в подорож. Хочу побувати у вашому місті. Але не знаю, як до вас дістатися. У мене є карта вашого міста, але я не знаю, що на ній і яким кольором зображено. Допоможіть мені, будь ласка, поясніть, як розбиратися в цих картах. Незнайко”.

Вихователь просить дітей допомогти Незнайкові й розповідає дітям про карту.

– На що схожа карта? На карті й глобусі все позначено однаково: річки, моря, гори, льодовики. Навіщо ж людям і карти, і глобуси?

Карта та глобус. Діти, послухайте історію. Одного разу посперечалися глобус і карта.

Глобус: Я кращий за тебе, адже я – точна модель Землі.

Карта: Але на мені все відразу видно, а на тобі тільки той бік, який повернений до людини.

Глобус: Це не страшно, мене і повертіти можна, а на тобі материки й океани розірвані.

Карта: Мене зберігати зручно й у дорогу взяти можна, а ти ні в одну валізу не влізеш.

Сперечалися вони, сперечалися. І ніяк не могли домовитися.

Вихователь пропонує дітям спробувати помирити карту з глобусом. Кому потрібна карта? А глобус? Без глобуса не можна уявити, що Земля кругла. І карта, і глобус потрібні людям. На глобусі можна побачити всі країни нашої планети Земля. Вихователь цікавиться у дітей: які країни вони знають, хто може показати нашу країну, як вона називається, як називається столиця України.

Гра “Я почну, а ви закінчите”.

В Італії розмовляють італійською мовою.

В Іспанії ... У Франції ... У Польщі …

У Білорусії … У Германії … У Росії …

В Україні …

– У кожної держави своя мова. Як відділяється держава від іншої держави? Покажіть, будь ласка, на карті межу України. Наша Україна велика – для того, щоб пройти Україну всю із заходу на схід, треба 90 днів, і йти при цьому потрібно в день по 30 км.

Робота з картою. Чому карту зображають різними кольорами? Що позначають ці кольори?

Вихователь пропонує дітям допомогти Незнайкові в цьому розібратися. Діти посилають Незнайкові картку, на якій з одного боку намальовані гори, річки, ліси, пустелі, а з іншого – діти фарбували тим кольором, яким на карті та глобусі позначаються ці географічні поняття.

Вихователь розповідає дітям про те, що потрібно не тільки знати, де знаходяться моря, гори, але і як до них добиратися. Як люди орієнтуються під час подорожей?

Люди знають, що сонце завжди сходить в одній і тій же стороні. Називають цю сторону схід. А сідає завжди на заході. За день сонце проходить шлях від сходу до заходу. Угорі на карті знаходиться північ. На протилежній стороні – південь. Вихователь пропонує дітям прикріпити на карті великі літери. Тепер Незнайко знатиме, як подорожувати по карті, і з легкістю знайде наше місто.

Маленька Батьківщина. У такій великій країні, як наша Україна, у кожної людини є своя маленька батьківщина – це місто або село, де вона народилася й живе. З безлічі маленьких рідних куточків складається наша спільна велика країна. Батьківщина починається на порозі твого будинку. Вона величезна й чудова. Батьківщина завжди з тобою, де б ти не жив. І в кожного вона одна, як мама.

Вихователь зачитує дітям уривок вірша “Батьківщино моя” Михайла Івасюка.

Батьківщино моя,

З ореносна моя,

Бачу, правда твоя

Над віками сія.

Чую, слава моя,

Наче сонячний дзвін,

Крізь сторіччя луна

У серцях поколінь.

Вихователь цікавиться в дітей, що для них означає слово “Батьківщина”. Як називається ваша мала батьківщина? Донецьк називають столицею Донбасу. У кожного міста, як і в людини, свій вік. Скільки років місту Донецьку? А як називають жителів Донецька?

Вихователь питає у дітей, як вони розуміють прислів’я “Що ні місто, то свій норов”. Усі міста різні. У кожного з них є відмітний знак – герб. Діти вже знають герб України – це тризубець.

Гра “Знайди свій герб”. Діти серед інших гербів (Донецьк, Луганськ, Київ) знаходять герб Донецька й описують його.

На центрі герба Донецька зображений п’ятикутник, розфарбований двома кольорами: чорний колір означає те, що в Донецьку здобувають вугілля, блакитний колір відображає те, що варять сталь. Рука, яка тримає молот, символізує регіон шахтарів. Справа зображений шахтар з відбійним молотом, що символізує важку працю шахтарів. Зліва воїн, який відображає участь у Великій Вітчизняній війні.

– Де можна зустріти зображення герба міста?

– Що здобувають у регіоні?

Музична пауза. Діти слухають пісню Руслани “У ритмі серця”.

Пам’ятки історії. У гості до дітей приїхали друзі з інших країн. Вони хочуть подивитися місто. Вихователь пропонує дітям перетворитися на екскурсоводів і показати гостям визначні пам’ятки міста.

– Що таке визначні “пам’ятки”? Про що ви хотіли б розповісти й що показати гостям?

Дітям роздають фотографії цікавих місць м. Донецька. Вони складають розповідь про місто. Вихователь дякує дітям за їх цікаві розповіді.

Гра “Машина часу”. Діти переносяться в майбутнє й малюють місто майбутнього, оформляють виставку “Моє місто майбутнього”.