49. Французький лібералізм. Б.Констан про громадянську і особисту свободу.

"Роздуми про конституції та їхні гарантії",

1. Розрізняв свободу особисту (недоторканність особи та свобода слова, друку, зборів, занять, місця проживання) та політичну (прийняття законів, участь у правосудді, виборах службових осіб, вирішення питань війни і миру), але не проти­ставляє їх одна одній.

2. Вважав, що свобода індивіда є запорукою формування правової держави та громадянського суспільства.

3. Розумів під свободою право кожного: підкорятися тільки законам; висловлювати свою думку; займатися обраною справою; розпоряджатися своєю власністю; вільно пересуватися; об'єдну­ватися з іншими індивідами; впливати на управління державою (через представництво, призначення чиновників, петиції, запити тощо).

4. Засуджував будь-яку форму держави, в якій існує пере­вищення влади та немає гарантій особистої свободи (такими гарантіями є громадська думка, право, поділ влади).

5.Закониможуть бути справедливими та несправедливими

6. Несправедливі - це закони: що обмежують легітимні свободи; стають на перешкоді тим діям, які вони не повинні забороняти котрі приписують здійснювати аморальні дії.

50. Англійський лібералізм. Погляди і.Бентама на право і державу.

"Про судові докази", "Деонтологія, або наука про мораль", "Тактика Законодавчих зборів", "Основні начала кримінального кодексу",

- заперечував договірну теорію походження держави та ствер­джував, що всі держави утворилися насильницьким шляхом, а зміцніли завдяки звичкам людей підкорятися урядам;

• мета держави - створення умов для досягнення користі та щастя людей (ця мета може бути досягнена через політику лібералізму: вільний розвиток капіталістичних відносин, невтручання держави в економічне життя, демократизаці ю державно-правових інститутів);

• засуджував монархічну й аристократичну форми правління та визнавав за ідеал республіку, в якій установча влада має належати народу, законодавча - однопалатному представниць­кому парламентові, котрий щорічно обирається на основі загаль­ного, рівного й таємного голосування, виконавча - посадовим особам, підконтрольним законодавчій палаті;

• визначив право як сукупність знаків (символів), виданих і затвер­джених сувереном для забезпечення належної поведінки підданих;

• відкидав теорію природного права (визначаючи його зміс і як метафізичний, невиразний) і визнавав реальним лише право, встановлене державою;

• заперечував ідею розрізнення права та закону: "Де нема< закону, там немає ні прав, ні обов'язків";

• закони мають бути простими, ясними та доступними для розуміння простим людям;

• вважав, що покарання в кримінальному праві є злом, оскіль­ки воно спричиняє біль, і що виправдати його можна лише тоді, коли воно запобігає ще більшому майбутньому злу чи від­шкодовує вже заподіяне зло;

• виступав з обґрунтуванням прогресивних для того часу принципів кримінального права та кримінального судочинства, зокрема співмірності злочину та покарання;