
- •31. Природно-правова теорія Бенедикта Спінози
- •32. Вчення Томаса Гоббса про державу і право.
- •33. Учення Джона Локка про державу та право
- •34. Політико-правова програма Вольтера.
- •35. Учення про державу та право Шарля Монтеск'є
- •36. Теорія розподілу влад.
- •37. Вчення Жан-Жака Руссо про причини виникнення держави.
- •38. Народний суверенітет ж.-ж. Руссо.
- •39. Політико правова ідеологія французького соціалізму (Морелі, Маблі, Бебеф).
- •40. Правова теорія ч.Бекарія.
- •41. Політична доктрина ф.Прокоповича.
- •42. Суспільно-політичний ідеал г.Сковороди.
- •43. Політико-правові погляди я.Козельського.
- •44. Політико-правові ідеї Пейна, Джеферсона, Гамільтона.
- •45. Історична школа права (Гуго, Савіньї, Пухта).
- •46. Вчення і.Канта про право і державу.
- •47. Вчення ф.Гегеля про державу і право.
- •48. Політико-правова теорія і.Г.Фіхте.
- •49. Французький лібералізм. Б.Констан про громадянську і особисту свободу.
- •50. Англійський лібералізм. Погляди і.Бентама на право і державу.
- •51. Німецький лібералізм. Теорія надкласової монархії л.Штейна.
- •52. Політико-правові погляди ідеологів соціалізму (Сен-Сімон, Фурьє, Оуен).
- •53. Вчення Джона Остіна про право.
- •54. Погляди Огюста Конта на державу та право.
- •55. Вчення Рудольфа Ієринга про державу та право
- •58. Проблеми держави і права в соціології Герберта Спенсера
- •59. Неокантіанська теорія права р. Штаммлер.
- •60. Політико-правове вчення ф.Ніцше.
- •61. Політико-правове вчення марксизму.
- •62.Політико-правова ідеологія анархізму (п.Прудон, м.Штірнер, м.Бакунін)
- •63. Суспільно-політичні погляди Тараса Шевченка
- •64. Політико-правова програма м.Драгоманова.
- •65. Державно-правові погляди і.Франка.
- •66. Політичні і правові погляди л.Українки.
- •67. Теорія соціальних функцій і демократичної держави Леона Дюгі
- •68. Психологічна теорія права л.Петражицького.
- •69. Соціологічна концепція права с.А. Муромцева.
- •70. Соціологічна теорія права є.Ерліха.
- •71. Позитивістський нормативізм г.Кельзена.
- •72. Вчення про право і державу г.Шершеневича.
- •73. Неокантівська теорія права б.Кістяківського.
33. Учення Джона Локка про державу та право
та ін. Погляди Дж. Локка на державу та право викладені в роботі "Два трактати про управління державою" (1690 р.) і зводилися до такого:
держава - це сукупність людей, об'єднаних добровільно, котрі підкоряються законам, які вони створили;
держава є актом розуму, але відрізняється від інших форм суспільного життя тим, що вона: втілює пол ітичну владу; в інтересах загального блага створює закони; має право застосовувати силу для дотримання законів і свого захисту від загрози зовні;
людині в природному стані, крім свободи, належить власність, надбана працею, а тому кожна людина, за законом природи, має право відстоювати як власне життя та свободу, так І майно та власність;
забезпечення приватної власності, особистої свободи, безпеки та Інших невід'ємних прав людини є основним обов'язком держави;
якщо природні права людини порушуються, то людина мас право на опір незаконним проявам влади. Законність такого опору як форми боротьби за права людини (аж до повстання проти деспотичної влади) випливає з правомочності народу як засновника держави, який І після укладення суспільного договору залишається сувереном і суддею, мас право вирішувати, чи правильно уповноважена ним влада виконує покладені на неї договором обов'язки, чи ні;
індивід у державі не безправний її і підданий. а добровільний член. Ця добровільність передбачає взаємні права й обов'язки сторін договору, а не абсолютне право держави та безумовний обов'язок підданих;
• закон - це норма справедливості й мірило в суперечках. Він має внутрішній зв'язок зі свободою. Закон не тільки не знищує та не обмежує свободи (саме і ак вважали деякі тогочасні філософи), а, навпаки, зберігає й розширює її. З цього приводу відомий вислів Дж. Локка: "Там, де немає законів, там немає і свободи";
форма правління похідна від верховної влади, тобто залежи і ь від того, хто мас верховну владу, що с законодавчою. Вона може бути демократією, олігархією чи монархією (жодній з них мислитель не віддавав переваги);
головне у владі — не форма правління, а її організація. Вона має бути такою, щоб надійно гарантувати права га свободи громадян від свавілля й беззаконня;
34. Політико-правова програма Вольтера.
Суть їх зводилася до такого:
соціальною основою нерівності вважав неосвіченість. якій сприяє католицька церква:
високо цінував знання але вважав, що атеїзм небезпечний для простих людей;
відображав інтереси, насамперед, великої буржуазії; а тому не опікувався проблемами простого народу, вважаючи, що біднота не повина мат и політичних прав;
визнавав рівність людей як біологічних істот і заперечував рівність соціальну; *
-обстоював ідею такої юридичної рівності в суспільстві, котра передбачала б формальну рівність усіх перед законом і їможливість набуття всіма людьми однакового статусу громадянина;
- проголошував юридичну рівність лише у сфері приватного права, заперечуючи можливість її реалізації у сфері права публічного;
під свободою розумів не свободу суспільства загалом, а свободу індивіда, основою якої є свобода слова, віросповідання, підприємництва, праці;
вважав, що одним з основних суспільних інститутів, який відповідає природі, є право приватної власності;
підкреслював тісний взаємозв'язок між продуктивністю праці та приватною власністю;
з позицій раціоналізму критикував феодальні порядки, свавілля абсолютистської влади і пропонував звільнити кріпаків, належних державі та церкві, і здійснити за згодою власників викуп поміщицьких селян;
виступив правозахисником несправедливо засуджених, таврував юридичну безграмотність суддів, критикував теорію формальних доказів у кримінальному праві;