62.Політико-правова ідеологія анархізму (п.Прудон, м.Штірнер, м.Бакунін)

Анархізм як нове суспільно-політичне вчення вийшов на арену боротьби ідей в 40-х рр. XIX ст. Його найвідомішими теорети­ками були француз П. Прудон, німець М. Штірнер, росіянин М. Бакунін.

Прудон П'єр Жозеф (1809-1865) - французький соціаліст, теоретик анархізму.

Найважливіші праці: "Щотаке власність?" (1841 р.), "Філософія злиднів" (1846 р.), "Сповідь революціонера" (1849 р.), "Війна і мир" (1861 р.) та ін. У них П. Прудон висловив такі думки:

- рушійною силою суспільства є суперечн ість між особистістю та суспільством;

• експлуатація в буржуазному суспільстві тримається на неекві­валентному обміні між працею і капіталом;

• для встановлення в суспільстві справедливості потрібно здійснити не політичний, а економічний переворот, який немож­ливий без зміни погляду на власність;

• власність і суспільство несумісні. Право власності хоч і природне, але антисоціальне право. Земля, вода, надра - це суспіль­не надбання. Єдиною формою власності в суспільстві є праця;

• експлуатація людини людиною походить з права сильного;

• держава не тільки експлуатує суспільство, але й здійснює, допомагає буржуазії отримувати прибуток і збільшувати свою власність;

- вищий ступінь досконалості суспільства – поєднання порядку й анархії - безвладдя;

• анархія -це порядок, заснований не взаємовигідних догово­рах, укладених між індивідами, сім'ями, групами, містами, провінціями, а не на інститутах державної влади та законах;

• політична організація суспільства має бути замінена його економічною організацією;

• у майбутньому суспільстві приватна власність має бути замінена володінням;

• суспільство майбутнього буде організоване як федерація вільних асоціацій, поєднуючи індивідуальну та колективну свободу;

-соціалізм-єдино справедливий лад, метою якого є звільнення особистості від експлуатації, злиднів, поневолення буржуазією, державою, церквою, а комунізм - це гніт і рабство, лад, який перешкоджає вільному розвиткові особистості, її здібностей, порушує рівність, однаково винагороджуючи працю та лінощі, талант і дурість.

Госпар Шмідт (псевдонім Макс Штірнер) (1806-1856) -німецький філософ, ідеолог індивідуалізму. Закінчив філософ­ський факультет Берлінського університету.

Автор творів "Єдиний і його власність" (1814 р.), "Історія реакції" тощо. У них філософ:

• відстоював чисту свободу, котру він закликав звільнити від будь-якої підлеглості (держави, партій, церкви);

неодноразово наголошував, що в державі не може бути свободи для індивіда, оскільки кожна держава-деспотія;

• висловлювався не проти тогочасної держави та права, не проти моралі, принципів та ідей тогочасного суспільства, а взагалі проти будь-якої держави і права, проти будь-яких норм, принци­пів та ідей, що претендують на значущість для всіх індивідів;

• був упевнений, що кожна особа повинна бути автономною та не зв'язаною жодними соціальними нормами, принципами, ідеями, суспільними установами, не має рахуватися з громадською думкою і навіть з власним вчорашнім рішенням;

• критикував політичний лад, буржуазну державу та право й одночасно був непримиримим ворогом ідей комунізму, в якому вбачав прагнення обмежити інтереси особи в ім'я загальних і колективних інтересів;

• усіляко обстоював приватну власність, вважаючи її основою реалізації свого "Я";

• вважав державу головним джерелом економічної нерівності та поділу на класи;

• протиставляв тогочасній державі своє анархічне суспільство егоїстів, у якому кожен егоїст користується не лише повною свободою у своїй поведінці, а й забезпечений власністю;

• закликав усіх стати відвертими егоїстам и, дбати про збільшення власних статків, опановувати світ будь-якими засобами.