
- •31. Природно-правова теорія Бенедикта Спінози
- •32. Вчення Томаса Гоббса про державу і право.
- •33. Учення Джона Локка про державу та право
- •34. Політико-правова програма Вольтера.
- •35. Учення про державу та право Шарля Монтеск'є
- •36. Теорія розподілу влад.
- •37. Вчення Жан-Жака Руссо про причини виникнення держави.
- •38. Народний суверенітет ж.-ж. Руссо.
- •39. Політико правова ідеологія французького соціалізму (Морелі, Маблі, Бебеф).
- •40. Правова теорія ч.Бекарія.
- •41. Політична доктрина ф.Прокоповича.
- •42. Суспільно-політичний ідеал г.Сковороди.
- •43. Політико-правові погляди я.Козельського.
- •44. Політико-правові ідеї Пейна, Джеферсона, Гамільтона.
- •45. Історична школа права (Гуго, Савіньї, Пухта).
- •46. Вчення і.Канта про право і державу.
- •47. Вчення ф.Гегеля про державу і право.
- •48. Політико-правова теорія і.Г.Фіхте.
- •49. Французький лібералізм. Б.Констан про громадянську і особисту свободу.
- •50. Англійський лібералізм. Погляди і.Бентама на право і державу.
- •51. Німецький лібералізм. Теорія надкласової монархії л.Штейна.
- •52. Політико-правові погляди ідеологів соціалізму (Сен-Сімон, Фурьє, Оуен).
- •53. Вчення Джона Остіна про право.
- •54. Погляди Огюста Конта на державу та право.
- •55. Вчення Рудольфа Ієринга про державу та право
- •58. Проблеми держави і права в соціології Герберта Спенсера
- •59. Неокантіанська теорія права р. Штаммлер.
- •60. Політико-правове вчення ф.Ніцше.
- •61. Політико-правове вчення марксизму.
- •62.Політико-правова ідеологія анархізму (п.Прудон, м.Штірнер, м.Бакунін)
- •63. Суспільно-політичні погляди Тараса Шевченка
- •64. Політико-правова програма м.Драгоманова.
- •65. Державно-правові погляди і.Франка.
- •66. Політичні і правові погляди л.Українки.
- •67. Теорія соціальних функцій і демократичної держави Леона Дюгі
- •68. Психологічна теорія права л.Петражицького.
- •69. Соціологічна концепція права с.А. Муромцева.
- •70. Соціологічна теорія права є.Ерліха.
- •71. Позитивістський нормативізм г.Кельзена.
- •72. Вчення про право і державу г.Шершеневича.
- •73. Неокантівська теорія права б.Кістяківського.
62.Політико-правова ідеологія анархізму (п.Прудон, м.Штірнер, м.Бакунін)
Анархізм як нове суспільно-політичне вчення вийшов на арену боротьби ідей в 40-х рр. XIX ст. Його найвідомішими теоретиками були француз П. Прудон, німець М. Штірнер, росіянин М. Бакунін.
Прудон П'єр Жозеф (1809-1865) - французький соціаліст, теоретик анархізму.
Найважливіші праці: "Щотаке власність?" (1841 р.), "Філософія злиднів" (1846 р.), "Сповідь революціонера" (1849 р.), "Війна і мир" (1861 р.) та ін. У них П. Прудон висловив такі думки:
- рушійною силою суспільства є суперечн ість між особистістю та суспільством;
експлуатація в буржуазному суспільстві тримається на нееквівалентному обміні між працею і капіталом;
для встановлення в суспільстві справедливості потрібно здійснити не політичний, а економічний переворот, який неможливий без зміни погляду на власність;
власність і суспільство несумісні. Право власності хоч і природне, але антисоціальне право. Земля, вода, надра - це суспільне надбання. Єдиною формою власності в суспільстві є праця;
експлуатація людини людиною походить з права сильного;
держава не тільки експлуатує суспільство, але й здійснює, допомагає буржуазії отримувати прибуток і збільшувати свою власність;
- вищий ступінь досконалості суспільства – поєднання порядку й анархії - безвладдя;
анархія -це порядок, заснований не взаємовигідних договорах, укладених між індивідами, сім'ями, групами, містами, провінціями, а не на інститутах державної влади та законах;
політична організація суспільства має бути замінена його економічною організацією;
у майбутньому суспільстві приватна власність має бути замінена володінням;
суспільство майбутнього буде організоване як федерація вільних асоціацій, поєднуючи індивідуальну та колективну свободу;
-соціалізм-єдино справедливий лад, метою якого є звільнення особистості від експлуатації, злиднів, поневолення буржуазією, державою, церквою, а комунізм - це гніт і рабство, лад, який перешкоджає вільному розвиткові особистості, її здібностей, порушує рівність, однаково винагороджуючи працю та лінощі, талант і дурість.
Госпар Шмідт (псевдонім Макс Штірнер) (1806-1856) -німецький філософ, ідеолог індивідуалізму. Закінчив філософський факультет Берлінського університету.
Автор творів "Єдиний і його власність" (1814 р.), "Історія реакції" тощо. У них філософ:
відстоював чисту свободу, котру він закликав звільнити від будь-якої підлеглості (держави, партій, церкви);
неодноразово наголошував, що в державі не може бути свободи для індивіда, оскільки кожна держава-деспотія;
висловлювався не проти тогочасної держави та права, не проти моралі, принципів та ідей тогочасного суспільства, а взагалі проти будь-якої держави і права, проти будь-яких норм, принципів та ідей, що претендують на значущість для всіх індивідів;
був упевнений, що кожна особа повинна бути автономною та не зв'язаною жодними соціальними нормами, принципами, ідеями, суспільними установами, не має рахуватися з громадською думкою і навіть з власним вчорашнім рішенням;
критикував політичний лад, буржуазну державу та право й одночасно був непримиримим ворогом ідей комунізму, в якому вбачав прагнення обмежити інтереси особи в ім'я загальних і колективних інтересів;
усіляко обстоював приватну власність, вважаючи її основою реалізації свого "Я";
вважав державу головним джерелом економічної нерівності та поділу на класи;
протиставляв тогочасній державі своє анархічне суспільство егоїстів, у якому кожен егоїст користується не лише повною свободою у своїй поведінці, а й забезпечений власністю;
закликав усіх стати відвертими егоїстам и, дбати про збільшення власних статків, опановувати світ будь-якими засобами.