
- •31. Природно-правова теорія Бенедикта Спінози
- •32. Вчення Томаса Гоббса про державу і право.
- •33. Учення Джона Локка про державу та право
- •34. Політико-правова програма Вольтера.
- •35. Учення про державу та право Шарля Монтеск'є
- •36. Теорія розподілу влад.
- •37. Вчення Жан-Жака Руссо про причини виникнення держави.
- •38. Народний суверенітет ж.-ж. Руссо.
- •39. Політико правова ідеологія французького соціалізму (Морелі, Маблі, Бебеф).
- •40. Правова теорія ч.Бекарія.
- •41. Політична доктрина ф.Прокоповича.
- •42. Суспільно-політичний ідеал г.Сковороди.
- •43. Політико-правові погляди я.Козельського.
- •44. Політико-правові ідеї Пейна, Джеферсона, Гамільтона.
- •45. Історична школа права (Гуго, Савіньї, Пухта).
- •46. Вчення і.Канта про право і державу.
- •47. Вчення ф.Гегеля про державу і право.
- •48. Політико-правова теорія і.Г.Фіхте.
- •49. Французький лібералізм. Б.Констан про громадянську і особисту свободу.
- •50. Англійський лібералізм. Погляди і.Бентама на право і державу.
- •51. Німецький лібералізм. Теорія надкласової монархії л.Штейна.
- •52. Політико-правові погляди ідеологів соціалізму (Сен-Сімон, Фурьє, Оуен).
- •53. Вчення Джона Остіна про право.
- •54. Погляди Огюста Конта на державу та право.
- •55. Вчення Рудольфа Ієринга про державу та право
- •58. Проблеми держави і права в соціології Герберта Спенсера
- •59. Неокантіанська теорія права р. Штаммлер.
- •60. Політико-правове вчення ф.Ніцше.
- •61. Політико-правове вчення марксизму.
- •62.Політико-правова ідеологія анархізму (п.Прудон, м.Штірнер, м.Бакунін)
- •63. Суспільно-політичні погляди Тараса Шевченка
- •64. Політико-правова програма м.Драгоманова.
- •65. Державно-правові погляди і.Франка.
- •66. Політичні і правові погляди л.Українки.
- •67. Теорія соціальних функцій і демократичної держави Леона Дюгі
- •68. Психологічна теорія права л.Петражицького.
- •69. Соціологічна концепція права с.А. Муромцева.
- •70. Соціологічна теорія права є.Ерліха.
- •71. Позитивістський нормативізм г.Кельзена.
- •72. Вчення про право і державу г.Шершеневича.
- •73. Неокантівська теорія права б.Кістяківського.
61. Політико-правове вчення марксизму.
Марксизм як комуністичне вчення сформувався наприкінці 40-х - початку 50-х рр. XIX ст. Його засновниками були К. Маркс і Ф. Енгельс.
Карл Маркс (1818-1883) -філософ, соціолог, економіст, публіцист, засновник учення, що згодом було названо його іменем. Найвідоміші праці К. Маркса: "Капітал" (1867-1894 рр.), "До критики політичної економії' (1859 р.), "Вісімнадцяте брюмера Луї Бонапарта у Франції" (1851 р), "Класова боротьба у Франції з 1848 по 1850 р." (1850 р.) тощо.
Фрідріх Енгельс (1820-1895) - філософ, соціолог, економіст і публіцист, один із засновників марксизму. Автор праць: "Становище робітничого класу в Англії" (1848 р.), "Нариси до критики політичної економії" (1844 р.), "Походження сім'ї, приватної власності і держави" (1844 р.), "Людвіг Фейєрбах і кінець класичної німецької філософії" (1886 р.), "Діалектика природи" (1873-1882 р.)таін.
Спільно К. Маркс і Ф. Енгельс підготували такі відомі праці: "Святе сімейство" (1845 р.), "Німецька ідеологія" (1846 р.), "Маніфест Комуністичної партії" (1848 р.) тощо. їхні твори були видані в СРСР в 50-60-х рр. XX ст. у 39 томах.
Суть поглядів К. Маркса та Ф. Енгельса на державу та право зводилася до такого:
- походження держави визначається утворенням антагоністичних класів, держава є силою, що стоїть над суспільством;
-основні етапи становлення держави та права: поділ суспільної праці й виникнення сім'ї; виникнення приватної власності; поява класів і держави, водночас з якими виникає й право;
- держава є орган класового панування, орган гноблення одного класу іншим, вона створює порядок, який узаконює та зміцнює це гноблення, стримуючи зіткнення класів;
право - це державна воля панівного класу, а закон - прояв волі панівного класу;
держава та право разом з'являються на історичній арені та сходять з неї;
кожному історичному типові держави відповідає адекватний тип права;
право не може розвиватися та функціонувати окремо від держави, позаяк остання є тим політичним організмом, який переводить соціальне в правове та стежить за тим, аби розвиток суспільних відносин відповідав праву;
держава, своєю чергою, немислима без права (організація державного механі му оформлюється в праві; воля державної влади повинна бути обов'язковою для всього населення, країни, а це можна зробити лише в нормах права);
капіталізм став гальмом суспільного розвитку, громадянського суспільства. Силою, здатною вирішити суперечність між зростанням продуктивних сил і гальмуванням їх капіталістичними відносинами, є пролетаріат;
пролетаріат прийде до влади за допомогою насильницького повалення буржуазії та встановить свою диктатуру (політичну владу);
-диктатура пролетаріату- найвищий тип демократії, що відображає інтереси та спирається на підтримку більшості народу;
- пролетарська демократія відповідатиме першій фазі комуністичного суспільства- соціалізмові;
- комунізм назавжди покінчить з експлуатацією, соціальним, національним і колоніальним гнітом, кривавими війнами;
-при комунізмі держава та право стануть непотрібними.