53. Вчення Джона Остіна про право.

• джерелом права є влада, а гарантом - звичка більшості людей до покори;

• предмет юриспруденції- виключно позитивне право;

• примус і покора є санкція;

• позитивне право - сукупність норм, створених людьми, політично владними, котрі реалізують свої правомоччя (наказ влади);

• право принципово відрізняється від інших правил або норм, які регулюють суспільні відносини (останні не походять прямо чи опосередковано від суверенної влади - релігія, звичаєві норми, моральні норми, закони науки тощо);

-право характеризується чотирма елементами: наказом, санк­цією, обов'язковим виконанням і суверенністю влади;

• між правом та мораллю існують певні суперечності;

• найкраща форма права - кодекс;

• важливим складником права є судові прецеденти, позаяк судові рішення набувають нормативно-правового характеру;

потреба в судовій правотворчості зумовлена прогалинами в статутному праві, котрі можливо усунути кодифікацією.

54. Погляди Огюста Конта на державу та право.

• спробував на основі точних наук побудувати "позитивну" науку про суспільство, намагаючись пізнати закони суспільного розвитку як закони фізики;

- соціократія вимагає військового порядку та дисципліни, атому ідея права в "позитивному ладі" зникає. Кожен має обов'язки щодо всіх людей, але ніхто не має права у власному значенні слова;

- рівність людей у соціократії підпорядкована ієрархії здібностей, а свобода замінена обов'язком;

• заперечував дуалізм права (існування поруч з позитивним правом природного права);

• походження закону та причини його прийняття виводив за межі правознавства;

• доводив непохитність нових буржуазних політичних і право­вих інститутів.

55. Вчення Рудольфа Ієринга про державу та право

"Мета в праві»

• держава та право-продукт суспільного розвитку, складники соціального життя, результат цілеспрямованої діяльності людей;

• право - це чинний правопорядок, захищений державою інтерес;

• призначення права — обмежити свавілля, узгодити індивідуальну поведінку зі встановленими нормами, захищати соціальні відносини;

• за змістом право - це сукупність загальних та індивідуаль­них інтересів, результат боротьби інтересів індивідів, колективів і станів суспільства;

• кінцевою метою права є мир, шлях до якого лежить через боротьбу інтересів;

- для знання й розуміння права треба осягнути його історію та походження;

• боротьба за право є обов'язком стосовно самого себе та суспільства, основою морального існування людини;

держава - це організація, найважливіші ознаки якої такі: наявність апарату примусу; наявність публічної влади; існування форм публічної влади, що визначають правове становище держа­ви та її складників; неподільний суверенітет; стан владного зв'язку членів держави, відносини управління та підкорення;

56. Соціологічна теорія держави Людвіга Гумпловича. "Боротьба рас"

- доводив, що провідним фактором суспільного життя є бороть­ба за існування, що виливається в боротьбу між різними люд­ськими групами;

- кожна з груп прагне підкорити собі іншу та встановити над нею панування. Групи можуть боротися на економічному, релігійному й політичному ґрунті;

• основна причина соціальних конфліктів - прагнення людей задовольнити свої матеріальні потреби;

• вважав, що держава формується в результаті підкорення однієї групи людей іншою, як засіб забезпечення порядку панування підкорення, але її не можна назвати органом при­мирення суперечливих інтересів;

- існування суспільства без державного примусу неможливе;

перебільшував роль державності та вважав, що всім,