Вступ

1) Еколого-енергетичні проблеми річки Дніпро.

За визначенням ЄЕК ООН, Україна як держава, поверхневі водні ресурси якої не перевищують 1,7 тис. м³ на 1 особу і становлять 1 тис. м³ на 1 особу, вважається водонезабезпеченою.

Річка Дніпро – головна водна артерія України, значення якої унікальне як для природних ландшафтів країни, так і для суспільного виробництва, є потужним сакральним символом для українського народу.

 

Довідково: Близько 80% ресурсів господарського водопостачання в Україні забезпечують водні ресурси басейну Дніпра. У цілому р. Дніпро забезпечує водою 2/3 території України, у тому числі близько 30 млн чол., 50 великих міст і промислових центрів, близько 10 тис. підприємств, 2,2 тис. сільських і понад 1 тис. комунальних господарств, 50 великих зрошувальних систем і 4 атомні електростанції.

Природні ресурси Дніпровського басейну мають велике значення для домогосподарств України як джерело харчових та рекреаційних послуг.

 

2) Об`єкт дослідження.

Об’єктом дослідження є чинники які впливають на забрунення води. Це насам перед відходи від фабрик та заводів, переробка відходів, стічні води, будівництво на Дніпрі каскаду водосховищ, радіаційне забруднення та природні явища. 3) Метою проекту було визначити всі можливі виходи із даної

ситуації.

Необхідно жорстко контролювати показники збільшення скидів окремих хімічних елементів та забруднюючих речовин, які  і визначають якісний стан поверхневих джерел.  На забезпечення доступу до питної води всіх верств населення незалежно від майнового статусу та захист здоров'я нації мають  бути спрямовані зусилля  громадськості, учених та  виробників.

4) Завданням проекту було запропонувати вирішення поставленого

завдання.

1. Забезпечити повноцінне фінансування “Національної програми екологічного оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості питної води” та “Першочергових завдань реалізації Національної програми екологічного оздоровлення Дніпра та поліпшення якості питної води на 2004–2010 роки”.

2. Зміцнити міжнародну співпрацю з Білоруссю та Росією у сфері оздоровлення басейну Дніпра і підписати спільну “Угоду про співпрацю в галузі використання і охорони басейну річки Дніпро”.

3. Забезпечити обмін інформацією між Придніпровськими країнами в рамках транскордонного моніторингу басейну Дніпра з метою дотримання положень “Конвенції про охорону та використання транскордонних водотоків та міжнародних озер”. 

5) Проект був опублікований у засобах масової інформації. І його підтримало багато людей які зацікавлені в тому щоб зменшити проблеми річки Дніпро і зберегти іі чистою для наступних поколінь.

Еколого-енергетичні проблеми річки Дніпро

Дніпро — типова рівнинна річка з повільною й спокійною течією. Має звивисте річище, утворює рукави, багато перекатів, островів, проток, мілин. Поділяється на три частини: верхня течія — від витоку до міста Києва (1 320 км), середня — від Києва до Запоріжжя (555 км) і нижня — від Запоріжжя до гирла (326 км).

Річка тече серединою України, з півночі на південь. Напрям течії кілька разів змінюється: від джерел до Орші Дніпро пливе на південний захід, далі до Києва — прямо на південь, від Києва до Дніпропетровська — на південний схід. До Запоріжжя йде коротший відтинок річки (завдовжки 90 км), спрямований на південь. Далі, до свого лиману, вона тече в південно-західному напрямку. Отож Дніпро в ширину займає 9°18' і утворює на території України подобу великого лука, зверненого на схід, що вдвічі збільшує шлях Дніпром із Центральної України до Чорного моря: відстань від Києва до гирла Дніпра по прямій лінії — 450 км, річкою — 950 км.

Ширина долини річки — до 18 км. Ширина заплави — до 12 км. Площа дельти — 350 км²

Забруднення води поділяють на фізичне, хімічне, біологічне і теплове.

Фізичне забруднення

Фізичне забруднення виникає внаслідок збільшення у воді нерозчинних домішок - піску, глини, мулу за рахунок змиву дощовими водами з розораних ділянок (полів), надходження суспензій з діючих підприємств гірничодобувної промисловості, пилу, що переноситься вітром у суху погоду тощо. Тверді частки знижують прозорість води, пригнічуючи розвиток водних рослин, забивають зябра риб та інших водних тварин, погіршуючи смакові якості води, а то й роблять її взагалі непридатною для споживання.

Хімічне забруднення.

Вплив хімічного забруднення антропогенного походження викликаний інтенсивним розвитком промисловості, сільського господарства, урбанізацією і розвитком транспортної мережі в басейні Дніпра. Антропогенне навантаження залишається високим і, не дивлячись на деякий спад виробництва, якість води у Дніпрі не покращується. Зі стічними водами до водних об’єктів басейну надходить 900 тис. тонн забруднюючих речовин. В Україні нараховується близько 5 тис. об’єктів збереження непридатних пестицидів і агрохімікатів, розташованих переважно у сільській місцевості. В українській частині басейна Дніпра розташовано 1310 полігонів та інших місць складування чи поховання відходів. Тут також знаходиться 161 об’єкт розміщення токсичних відходів, куди звозять матеріали, що містять токсичні речовини в концентраціях, які перевищують максимально припустимі значення більш ніж у 50 разів. Незадовільним залишається стан очистки комунальних стічних вод, який посилюється внаслідок аварійного стану мереж і частих аварій. 

Хімічне забруднення води відбувається за рахунок надходження у водойми з стічними водами різних шкідливих домішок неорганічного (кислоти, луги, мінеральні солі) і органічного походження (нафта й нафтопродукти, миючі засоби, пестициди тощо). Шкідлива дія токсичних речовин, що потрапляє у водойми, посилюється за рахунок так званого кумулятивного ефекту, що полягає в прогресуючому збільшенні вмісту шкідливих сполук у кожній послідовній ланці харчового ланцюжка. Так, у фітопланктоні вміст шкідливої сполуки виявляється вдесятеро вищим, ніжу воді, в зоопланктоні (личинки, дрібні рачки тощо) - ще вдесятеро, в рибі, яка харчується зоопланктоном, - ще вдесятеро. А в організмі хижих риб (таких як щука чи судак) концентрація отрути збільшується ще вдесятеро і, отже, буде в десять тисяч разів вищою ніж у воді! Нещодавно, наприклад, було повідомлення в пресі, що вміст ртуті в балтійській трісці подекуди дорівнює 800 мг на 1 кг маси риби. Це означає, що з'ївши п'ять-вісім таких рибин, людина одержує стільки ртуті, скільки її міститься в медичному термометрі.

Особливої шкоди водоймам завдають нафта й нафтопродукти, які утворюють на поверхні плівку, що перешкоджає газообмінові між водою і атмосферою і знижує вміст кисню у воді; 1 т нафти здатна розпливтися на 12 км2 поверхні води. Осідаючи на дно, згустки мазуту вбивають донні мікроорганізми, що беруть участь у самоочищенні води. Гниття донних осадків, забруднених органічними сполуками, продукує в воду отруйні сполуки, зокрема сірководень, що забруднює воду в річці чи озері.

Основними забруднювачами води є хімічні, нафтопереробні й целюлозопаперові заводи, великі тваринницькі комплекси, гірничорудна промисловість. Останнім часом особливе місце серед забруднювачів води посідають синтетичні миючі засоби. Ці речовини надзвичайно стійкі, зберігаються у воді роками. Більшість із них містить фосфор, що сприяє бурхливому розмноженню у воді синьо-зелених водоростей і "цвітінню" водойм, яке супроводжується різким зниженням у воді вмісту кисню, "заморами" риби, загибеллю інших водних тварин. Підчас "цвітіння" Каховського та інших "рукотворних" морів на Дніпрі стоїть сморід, а хвилі викидають на берег трупи риби, що задихнулася.