2. Характер обмежень цін в умовах ринкової економіки.

Характерною ознакою ринкової економіки є вільні відносини між суб'єктами господарювання та вільне ціноутворення. Однак у будь-якій державі навіть з розвиненою ринковою економікою абсолютно вільного ціноутворення не може бути.

По-перше, діють об'єктивні економічні закони, що обмежують ціни. З одного боку, будь-який виробник або реалізатор не може запропонува­ти ціну на свій товар, що буде нижчою за вартість сировини, матеріалів, комплектуючих, робочої сили, непрямих витрат, тобто нижчою за собі­вартість. З іншого боку, об'єкти ринку не можуть встановлювати ціпу, що перевищуватиме попит, тобто таку, за якою споживач може придбати цей товар. Якщо ці вимоги не викопуються, виробник може не відшкоду­вати коштів, які вклав у виробництво продукту.

По-друге. В умовах ринкової економіки діє система саморегулюван­ня цін. Так, виробник не зацікавлений встановлювати надто високі ціни, тому що це об'єктивно зменшує обсяги реалізації його продукції й отри­маний прибуток. В умовах конкурентного ринку постійно точиться бо­ротьба за ринки збуту, і виробники, аби вийти переможцями, змінюють ціни на свої товари. Це дуже складний процес, що має правила, норми, яких повинні дотримуватися всі суб'єкти ринку.

По-третє. У будь-якій державі (з розвиненою ринковою економікою чи з командно-адміністративною системою) державні органи впливають на процеси ціноутворення. Так, в Україні нині діють різні ціни залежно від ступеня регулювання: фіксовані, регульовані, вільні, індикативні.

Більшість країн мають так звану змішану економіку, що базується на ринковій конкуренції та макроекономічному регулюванні з боку держа­ви. Загалом перехід будь-якої держави до ринкових відносин у кінцево­му підсумку сприяє розвитку економіки. Однак при цьому збільшується кількість кризових ситуацій. Тому держава повинна втручатись в еко­номічні процеси з мстою пом'якшення наслідків негативних явищ. Впливаючи па ціпи, держава намагається зменшити циклічні коливання процесів виробництва та реалізації, а також перерозподілити фінансові ресурси між галузями, підприємствами. Загалом такий вплив мас анти-кризовий характер.

Однак державний вплив па ціни здійснюється не лише через систему ціноутворення, а й шляхом регулювання ставок оподаткування, відсотко­вих ставок за кредити, розмірів орендної плати, зменшення окремих, вит­рат підприємства тощо.

Особливе значення має антимонопольне регулювання, яке передбачає вжиття різних заходів у разі порушення підприємствами ділових відно­син, а саме:

• дискримінація щодо інших підприємств;

• відмова надавати знижки окремим клієнтам, особливо посередни­кам і підприємствам роздрібної торгівлі;

• встановлення будь-яких примусових умов при укладенні договорів на постачання товарів, сировини, що наперед неприйнятні для спо­живача (у роздрібній торгівлі така ситуація може виникнути під час продажу товарів у наборі);

• примушування підприємств, які купують товари, купувати їх лише у конкретного виробника, неможливість укладати угоду з іншими, тобто обмеження конкуренції;

• пропонування демпінгових ціп;

• відмова постачати товари окремим підприємствам-реалізаторам;

• повний контроль за встановленням ціни виробника в роздрібній торговельній мережі па всій території.

За таких умов лише антимонопольні комітети можуть приймати відповідні рішення та припиняти цю практику.