Тема 13. Загальна ринкова рівновага та економіка добробуту

1. Поняття ринкової рівноваги.

2. Рівновага обміну.

3. Загальна рівновага та економіка добробуту.

МЕТА

У результаті виконання практичних завдань студент повинен

знати поняття: взаємозв’язки у ринковій системі, рівновага виробництва та рівновага споживання, загальна (конкурентна) рівновага, зовнішні ефекти, громадські блага, неринкові механізми, регулювання, квазіоптимум ринкової системи, критерії оцінки добробуту;

розуміти: дію ринкового механізму загального врівноважування; вплив загальної ринкової рівноваги на ефективність розміщення ресурсів в економічній системі на стадіях виробництва, обміну та споживання і в цілому в економіці; причини обмеженої спроможності ринкового регулювання; значення і сутність критеріїв оцінки добробуту;

вміти: показати на конкретних прикладах взаємозв’язки ринків та ефект зворотного зв’язку; проаналізувати ефективність розподілу ресурсів при обміні, у виробництві та в економіці (за допомогою математичних моделей, діаграми Еджворта, кривої виробничих можливостей та кривої байдужості); представити та проілюструвати дію причин обмеженої спроможності ринкового механізму.

Основні терміни

Часткова рівновага — рівновага, що встановилася на окремому ринку.

Загальна рівновага — рівновага, що виникла в результаті взаємодії всіх ринків, коли зміни попиту чи пропозиції на одному ринку впливають на рівноважний стан усіх інших ринків.

Ефект зворотного зв’язку — зміни часткової рівноваги на даному ринку внаслідок змін, що відбулися на суміжних ринках під впливом первинних змін на даному ринку.

Парето-ефективний розподіл ресурсів (благ) — такий розподіл ресурсів (благ), за якого неможливо збільшити виробництво (споживання) будь-якого товару (шляхом перерозподілу) без втрат для виробництва іншого товару (для добробуту іншого споживача).

Діаграма Еджворта — модель, що дозволяє унаочнити зміни розміщення обмежених ресурсів між двома товарами (при виробництві) або між двома благами (при споживанні) і досягнення ефективного розподілу цих ресурсів.

Крива контрактів (виробничих контрактів) — чисельність мож­ливих ефективних варіантів розподілу двох економічних благ між двома споживачами (двох виробничих ресурсів між двома товарами), для яких виконуються умови:

(споживання);

(виробництво).

Крива виробничих можливостей — лінія, що показує всі максимально можливі комбінації виробництва двох товарів за фіксованого використання ресурсів та даного рівня розвитку технології.

Сукупна (зведена) ефективність економічної системи — поняття, що враховує ефективність у виробництві (досягається за мінімізації витрат виробництва), ефективність у споживанні (досягається за максимізації задоволення потреб споживачів) і певний баланс між інтересами виробників та споживачів на ринках.

Причини обмеженої спроможності ринкового регулювання — сукупність передумов і ситуацій, коли дія механізму конкурентних ринків не приводить до максимізації суспільної корисності.

ПРИКЛАДИ

Завдання 1. Обмежена кількість ресурсів (капіталу — 50 од.; праці — 100 од.) розподіляється між виробництвом товарів А та В. Виробництво товару А описується виробничою функцією Q_А = K^0,5L^0,5, а для виробництва товару В характерна функція Q_В = K^0,2L^0,8. Побудуйте (мінімум за трьома точками) криву виробничих контрактів.

Розв’язання

Нехай K₁ та K₂ — кількість капіталу, що використовується у виробництві, відповідно, товарів А та В, а L₁ та L₂ — кількість праці, що витрачається на виробництво, відповідно, товарів А та В.

Для Парето-оптимального розподілу ресурсів обов’язковою умовою є рівність між граничними нормами технологічного заміщення праці капіталом (відношення граничного продукту праці до граничного продукту капіталу) у виробництві А та у виробництві В. З цієї умови випливає:

0,5L₁/0,5K₁ = 0,8L₂/0,2K₂;

L₁/K₁ = 4(100 – L₁)/(50 – K₁);

K₁ = 50L₁ / (400 – 3L₁).

За останнім рівнянням визначимо координати трьох точок (M, T, N) на кривій виробничих контрактів і на кривій виробничих можливостей:

точка M: K₁ = 1,35; L₁ = 10; K₂ = 48,65; L₂ = 90;

точка T: K₁ = 10; L₁ = 50; K₂ = 40; L₂=50;

точка N: K₁ = 25; L₁ = 80; K₂ = 25; L₂ = 20.

Одержані дані дають змогу побудувати приблизний графік кривої виробничих контрактів (рис. 13):

Рис. 13. Крива виробничих контрактів

ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ

1. Заповніть пропуски в таблиці:

Додаткові одиниці праці у виробництві товару Х	Додаткове виробництво товару Х	Зменшення виробництва товару Х	Гранична норма трансформації
1	10		4
2	6,3	3
3	5,1		1,5
4		4	1,1
5	2,5		0,5

2. Товари А та В мають однакові виробничі функції:

Q_A = L_A^1/3K_A^2/3,

Q_В =L_B^1/3K_B^2/3.

Відомо, що

L = L_A + L_B та K = K_A + K_B.

Визначте вигляд межі виробничих можливостей і зобразіть її графічно для умов L = K = 50.

3. Підприємство виробляє товар А за допомогою двох факторів — капіталу (К) та праці (L). Виробнича функція підприємства описується рівнянням:

Q_A = 4L_A^1/3K_A^2/3.

Інше підприємство для виробництва товару В використовує ті самі фактори, що й перше підприємство. Для другого підприємства характерна така виробнича функція:

Q_В = 8L_B^2/3K_B^1/3.

1. Встановіть умови, за яких Парето-оптимум буде досягнуто.

2. Нехай L = L_A + L_B=50, a K = K_A + K_B = 30. Представте рівняння, що відповідає різним точкам оптимуму.

3. Припустімо, що профспілці вдалося зобов’язати обидва підприємства платити за одиницю праці 4 грош. од. Якими будуть для підприємств ціни капіталу для того, щоб Парето-оптимум було досягнуто у точці, що відповідає К_А = 20 та К_В = 10?