Міністерство фінансів України

Харківський інститут фінансів Українського державного університету

фінансів та міжнародної торгівлі

Кафедра управління персоналом, менеджменту та економіки праці

«МІКРОЕКОНОМІКА»

Методичні вказівки

до проведення практичних занять

для студентів денної та заочної форми навчання

освітньо-кваліфікаційний рівень – бакалавр

галузь знань - 0305 «Економіка та підприємництво»

напрям підготовки – 6.030508 «Фінанси і кредит»,

6.030509 «Облік і аудит»

Укладачі: Богуславський Є.І., к.е.н., доцент

Долга В.О., к.е.н., старший викладач

Розглянуто та ухвалено на

засіданні кафедри

Протокол від 18.11.2009 № 4

Харків

КРИТЕРІЇ ОЦІНКИ ВИКОНАННЯ ПРАКТИЧНОГО ЗАВДАННЯ З ДИСЦИПЛІНИ „МІКРОЕКОНОМІКА”

Оцінка за виконання практичного завдання виставляється за чотирьохбальною системою “відмінно”, “добре”, “задовільно” та “незадовільно”. Для виконання студентам пропонуються два типи практичних завдань. Перше завдання характеризує репродуктивний рівень пізнання і передбачає вирішення розрахункового завдання. В рамках другого завдання необхідно виконати практичні розрахунки вищого рівня складності, які характеризують частково творчий та репродуктивний рівень пізнання. Виконання завдання оцінюється в 5 балів.

Максимальна кількість балів надається за правильний розв’язок задач та зроблені висновки по отриманим результатам.

Бали знімаються:

• за невірну відповідь на запитання від 0,5 бала;

• за неправильний хід розв’язку задачі – від 1,5 до 2 балів,

• за неправильні або відсутні висновки – до 1,0 бала,

• за арифметичні помилки, які суттєво не вплинули на кінцеві результати – до 0,5

Окрім того, за неохайне виконання роботи, наявність орфографічних помилок знімалося до 0,5 бала.

Загальна оцінка за виконану роботу виставлялась за сумою балів, отриманих за всі завдання наступним чином:

Сума одержаних балів	Оцінка	Оцінка за 100 бальною шкалою
5,0 4 - 4,5 3 - 3,5 0 - 2,5	„5” „4” „3” „2”	20 14-19 7-13 0

Перелік літератури:

Основна:

1. Базилевич В. Д. Мікроекономіка: Підручник / В. Д. Базилевич. – К.: Знання, 2007.

2. Гриценко О. Основи мікроекономіки: Підручник / О. Гриценко, О. Ястремський – 2-ге вид., переробл. – К.: Знання-Прес, 2007.

3. Задоя А. О. Мікроекономіка: Курс лекцій та вправи: Навч. посібник / А. О. Задоя – К.: Т-во "Знання", КОО, 2003.

4. Кулішов В. В. Мікроекономіка: основи теорії і практикум: Навч. посібник / В. В. Кулішов – Львів: Магнолія, 2006, 2007.

Додаткова:

5. Горобчук Т. Т. Мікроекономіка: Навч.-метод. Посібник / Т. Т. Горобчук – К.: ЦУЛ, 2002.

6. Тормоса Ю. Г. Ціни та цінова політика: Навч.-метод. посібник для самостійного вивчення / Ю. Г. Тормоса – К.: КНЕУ, 2003.

Інтернет-ресурси:

http://korolenko.kharkov.com

http://www.library.kharkov.ua

http://library.if.ua

http://alexlib.com.ua

http://readbookz.com

http://apelyacia.org.ua

http://www.vuzlib.net

http://almamater.com.ua

http://zakon.rada.gov.ua

Тема 1. Предмет і метод мікроекономіки

1. Мікроекономіка, як складова частина теоретичної економіки

2. Предмет, концептуальні основи та об’єкт мікроекономіки

3. Методологія мікроекономіки

МЕТА

У результаті виконання практичних завдань студент повинен

знати:

а) принципи раціональної поведінки мікросистем на ринках;

б) термінологію та основні засоби мікроекономічного аналізу;

вміти:

а) застосовувати прийоми мікроекономічних досліджень для аналізу ефективності функціонування самостійних господарських систем;

б) самостійно виконувати техніко-економічні розрахунки, пов’я­зані з обгрунтуванням раціональної поведінки мікросистеми.

Основні терміни

Мікроекономіка — розділ економічної теорії, що вивчає поведінку окремих суб’єктів господарювання (домогосподарство, підприємство, інші учасники ринкових операцій) за умов рідкісності (обмеженості) ресурсів та альтернативності напрямів їх використання.

Основні проблеми мікроекономіки — розміщення споживчих благ і виробничих ресурсів за умов досконалої та недосконалої конкуренції, ціноутворення на різних ринках і ринкова координація.

Основні методи мікроекономіки — метод абстракції (використовується при побудові мікроекономічних моделей), методи граничного аналізу, табличного та графічного аналізу. Широко застосовується математичний інструментарій.

Раціональність — принцип поведінки суб’єктів господарювання, відповідно до якого суб’єкт завжди намагається отримати за даних умов екстремальний, найкращий для себе результат. Уважається, що всі економічні суб’єкти діють раціонально як при визначенні мети своєї діяльності, так і при виборі способів її досягнення.

Ринкові структури — певні типи взаємозв’язку між попитом і пропозицією, які зумовлюють механізми встановлення ціни та досяг­нення ринкової рівноваги.

ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ

1. Студент навчається в університеті, отримуючи стипендію 530 грн. Покинувши навчання, він міг би працювати комерційним агентом, прикладаючи рівні зусилля і заробляючи при цьому 3000 грн. за місяць. Які альтернативні витрати навчання в університеті? Відповідь обґрунтуйте.

2. Пан Осадчий бере в оренду будинок, сплачуючи його власнику щороку 10000$. Він зберігає свої заощадження в банку і це приносить йому 9% річних. Взагалі будинок коштує 140000$. Враховуючи альтернативні витрати дайте обґрунтовану відповідь на питання: чи зацікавлений пан Осадчий у купівлі цього будинку?

3. Для кожного положення, наведеного нижче, знайдіть відповідний йому термін або поняття серед запропонованих.

а) рідкісність б) предмет економічної теорії

в) нормативна мікроекономіка г) позитивна мікроекономіка

д) мікроекономіка е) макроекономіка

є) індукція ж) дедукція

з) гіпотеза и) принципи, закони

і) припущення „за інших рівних умов” к) економічне мислення

1. Метод розмірковувань, за допомогою якого гіпотеза перевіряються на реальних економічних фактах.

2. Припущення, за яким усі інші явища, крім того, що використовується в аналізі, розглядаються як незмінні.

3. Метод висновків, який ґрунтуються на узагальнені фактів.

4. Обмеженість ресурсів, які є необхідними для задоволення безмежних матеріальних потреб суспільства.

5. Узагальнення, яке характеризує мотиви і поведінку індивідів та інституцій.

6. Вивчення ефективності використання обмежених виробничих ресурсів, необхідних для задоволення потреб суспільства.

7. Розділ економічної теорії, в якому економіка досліджується як цілісна система, формуються цілі економічної політики і визначаються інструменти, необхідні для її реалізації.

8. Напрям в економічні й науці, який ґрунтується на оцінних міркуваннях щодо того, якими мають бути економіка, цілі економічного розвитку та економічна політика.

9. Прийняття рішень на основі зіставлення витрат і вигод.

10. Розділ економічної теорії, в якому досліджується, по-перше, самостійні економічні одиниці (підприємства, домогосподарства), по-друге, окремі ринки, ціни на товари та формулюються принципи ефективної поведінки продавців і покупців.

11. Аналіз фактів, на основі яких формулюються принципи економічної поведінки.

12. Наукове припущення, яке робиться для пояснення будь-якого явища і яке вимагає перевірки на практиці та теоретичного обґрунтування для того, щоб стати достовірною теорією.