КРИВОРІЗЬКИЙ ФАКУЛЬТЕТ

ДЕРЖАВНОГО ВИЩОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

«ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»

МІНІСТЕРСТВА ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

С. М. Каліщук, К. Л. Потопа, Т. М. Фляга

ПСИХОЛОГІЯ

наскрізна програма практики

та методичні рекомендації

для студентів напряму підготовки "Психологія"

Затверджено

вченою радою ЗНУ

Протокол № 3 від «29» листопада 2011р.

Кривий Ріг

2011

УДК 001.89:159.9(076)

ББК 88я73

Каліщук С.М., Потопа К.Л., Фляга Т.М. Психологія: Наскрізна програма практики та методичні рекомендації для студентів напряму підготовки «Психологія»– Кривий Ріг: КФ ЗНУ, 2011. – 86 с.

Методичні рекомендації містять принципи методичної організації практики студентів напряму підготовки «Психологія» заочної форми навчання та узагальнені вимоги до програмно-методичних матеріалів діагностичної, корекційно-реабілітаційної соціально-психологічної та педагогічної практик.

Наскрізна організація практик у процесі професійного навчання у ВНЗ розглядається як інтегруючий елемент всього навчального процесу, що формує професійний досвід студентів та забезпечує його динаміку.

Призначені методичні рекомендації для викладачів вищої школи та студентів напряму підготовки "Психологія".

Автори:К. Л. Потопа – загальна редакція; С. М. Каліщук - вступ, висновки, розділи 1, 2, 3; Т. М. Фляга ‑ розділи 4, 5, 6.

Рецензент Л.Ф. Ткачова

Відповідальний за випуск С.М.Каліщук

ЗМІСТ

ВСТУП 5

1.ДІАГНОСТИЧНА ПРАКТИКА 11

1.1.Мета і завдання практики 11

1.2.Організація практики 12

1.3.Методичні рекомендації 14

1.3.1. Зміст діагностичної діяльності 14

1.3.2. Матеріали та обладнання 17

1.3.3. Індивідуальні завдання 18

1.3.4 Типові помилки складання діагностичних висновків 19

1.3.5. Зразок опису діагностичних висновків 20

1.4.Форми звітної документації 23

1.5.Рекомендована література 25

2.КОРЕКЦІЙНО-РЕАБІЛІТАЦІЙНА ПРАКТИКА 28

2.1.Мета і завдання 28

2.2.Організація практики 30

2.3.Методичні рекомендації 31

2.3.1. Зміст корекційно-реабілітаційної діяльності 31

2.3.2. Матеріали та обладнання 36

2.3.3. Індивідуальні завдання 36

2.3.3. Зразок програми психологічної корекції 37

2.4.Форми звітної документації 40

2.5. Рекомендована література 42

3.СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНА ПРАКТИКА 45

3.1.Мета і завдання 46

3.2.Організація практики 48

3.3.Методичні рекомендації

3.3.1. Зміст соціально-психологічної діяльності 49

3.3.2. Матеріали та обладнання 53

3.3.3. Індивідуальні завдання 56

3.3.4.Зразок опису профілю особистості 57

3.3.5. Зразок схеми консультації оптантів 58

3.4.Форми звітної документації 60

3.5.Рекомендована література 62

4.ПЕДАГОГІЧНА ПРАКТИКА 65

4.1.Мета і завдання 65

4.2.Організація практики 65

4.3.Методичні рекомендації 67

4.3.1. Зміст педагогічної практики 67

4.3.2. Матеріали та обладнання 68

4.3.3.Психолого-педагогічний аналіз заняття 71

4.3.4.Психолого-педагогічна характеристика 73

4.4.Форми звітної документації 73

4.5.Рекомендована література 76

5.ПОРЯДОК ЗАХИСТУ ТА ПІДВЕДЕННЯ ПІДСУМКІВ 77

6..КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ 78

ВИСНОВКИ 80

ДОДАТКИ 82

ВСТУП

Виготський Л.С., Василюк Ф.Е. виділяють психологію не тільки як науку про психічні процеси, але й як професійну діяльність, яка має свою специфічну практику і відповідну їй психотехнічну теорію. Цей погляд вимагає надання суттєвої уваги практиці у навчальнім процесі підготовки психологів та необхідність переходу від підготовки дослідників психічних процесів і станів до підготовки фахівців, які вміють надавати психологічну допомогу за рахунок особливого роду взаємодії – психологічної.

Практика у ході навчальної підготовки надає їй мотиви і цінності професійної діяльності, які пронизують весь процес професійної підготовки. Ціннісно-смислове збагачення забезпечує формування генерального мотиву професійної підготовки до психологічної діяльності, яким стає прагнення до надання психологічної допомоги.

За словами Клімова Є.О., підготовленість у галузі психології – це, насамперед, ясні уявлення про специфічну психічну реальність, які супроводжуються позитивним афективним тоном, пов'язаним з ненасичуваним інтересом до неї й готовністю напряму контактувати з нею у міжособистіснім спілкуванні. Так само, як у льотчика є «почуття літака», прагнення «до неба», у психолога повинне бути загострене «почуття душі, одухотворення» сторонніх людей, а не просто відповідне концептуальне знання. Шлях до описаної якості фахівця лежить не тільки й не стільки через світ слів, загальних понять, суджень, але через по'єднання психологічної теорії з реальною практикою, потребами розв'язання конкретних професійних завдань.

Практика студентів інтегрується у навчальний процес як стрижень всього процесу професійної підготовки, який визначає кінцеві та проміжні цілі професійного становлення особистості майбутнього психолога. Таким чином, практика сама стає інтегруючим елементом навчального процесу, що формує професійний досвід студентів та забезпечує його динаміку. Досвід передається через рефлексивно-практичне освоєння діяльності, яке неможливе без проблемної організації навчального матеріалу та саморефлексії власних відношень до соціальних зразків професійного досвіду.

Реалізація контексно-діяльнісного підходу (Анісімов О.С., Вербицький А.О., Габай Т.В.) дозволяє визначити етапи практичної професійної підготовки майбутніх психологів, виділити типи завдань практики по кожному з її видів (діагностична, корекційно-реабілітаційна, соціально-психологічна), забезпечити їх спадкоємність та зростання рівня оволодіння професійними навиками, сформулювати основні взаємні вимоги теоретичної та практичної складової професійної підготовки спеціалістів психологів у ВНЗ.

Констексно-діяльнісний підхід передбачає за допомогою системи навчальних проблем, проблемних ситуацій, інцидентів та завдань вибудовування сюжетної канви майбутньої професії і перетворення статичного, інертного змісту навчальних дисциплін у динамічно розгорнутий. Для цього застосовуються послідовне моделювання змісту професійної діяльності з боку соціально-ціннісних (ціннісний контекст) та варіативно-рольових складових (рольовий контекст). Контекст розглядається як система внутрішніх та зовнішніх умов поведінки та діяльності у певній професійній ситуації, які задають сенс та значення ситуації та її окремим компонентам. У контекстному навчанні виділяють три базові форми діяльності та проміжні. До базових відносять: навчально-пізнавальну діяльність академічного типу; квазіпрофесійну діяльність та навчально-професійну діяльність (практика), у ході якої виконуються реальні дослідницькі та практичні функції. Проміжними виступають конкретні форми навчання, у яких цілі, зміст та форма наближують майбутнього психолога до професійної діяльності (проблемні лекції, семінари-дискусії, групові практичні заняття, аналіз конкретних ситуацій, спецкурси).

Основними принципами контекстного навчання виступають: принцип педагогічного забезпечення особистісного включення студента в навчальну діяльність; послідовного моделювання цілісного змісту професійної діяльності; проблемний зміст навчання та процесу його розгортання в освітньому процесі; адекватності форм організації навчальної діяльності студентів цілям та змісту освіти; провідної ролі сумісної діяльності та діалогічного спілкування суб’єктів освітнього процесу (викладача і студента, студентів між собою); єдність навчання та виховання особистості майбутнього професіонала.

Означений підхід та принципи контекстного навчання обумовлюють сприймання та розуміння студентами кожного навчального предмету і кожної навчальної дії як таких, що ведуть до реалізації мотиву професійної діяльності та загальній меті професійної підготовки, яка полягає у прагненні майбутнього психолога надавати психологічну допомогу людям. Навчання студента за формою повинно бути діяльністю – бути мотивованим у цілому й цілезорієнтованим у кожнім моменті всіх проміжних дій.

Основні принципи методичної організації практики психологів:

1.Структура практики повинна відповідати структурі професійної діяльності (від діагностики через корекційно-реабілітаційну діяльність до комплексної інтегруючої соціально-психологічної). Практика включає до себе вимоги до виконання норм професійних дій, які складені у ході навчального процесу та вимоги до організації рефлексивної роботи (за допомогою ведення «Щоденника Психолога»), яка виявляє зміст проблемних ситуацій у діяльності, пов’язаних з незавершеністю професійної підготовки. Процес розвитку досвіду професійної діяльності виступає механізмом, що інтегрує навчальні дисципліни та види практики у єдиний навчальний процес.

2.Основу програм діагностичної, корекційно-реабілітаційної, соціально-психологічної та педагогічної практик складають контекстний та діяльнісний підходи, які забезпечують планомірний процес накоплення професійного досвіду, синтезу отриманих знань при виконання завдань практики.

3.Перший етап навчання (1-2 курси) повинен бути сфокусований на розвиток генералізованого мотиву професійної діяльності – надання психологічної допомоги людям, як головне джерело мотивації у навчальному процесі майбутнього психолога.

4.Завдання діагностичної, корекційно-реабілітаційної, соціально-психологічної та педагогічної практик повинні відповідати логіці розвитку професійного досвіду студентів, їх реальними можливостями засвоювати досвід практики (у вигляді зразків професійних функцій та виконання професійних ролей) і досвід ціннісного бачення майбутньої професії на теоретичних навчальних заняттях.

5.Завдання кожного виду практики повинні носити цілісний характер і розгортатися у контексті мотиву надання психологічної допомоги засобами власного життєвого досвіду (ціннісного спрямування) та професійно засвоєних форм.

6.Професійні компетенції (знання, вміння та навички), які засвоюються у ході практичних навчальних дисциплін, визначаються завданнями практики.

7.Здійснення зростаючої спеціалізації у вирішені професійних завдань. Така спеціалізація забезпечується залученням студентів у все більш специфічні професійні ситуації і опрацюванням набутого при цьому досвіду. Від одного виду практики до іншого вихідне завдання спирається на сформований досвід, далі диференціюється та збагачується професійними засобами її вирішення. Умови вирішення завдань стають більш специфічними (від діагностики дошкільників та учнів до кваліфікаційних практик у консультаційних та реабілітаційних центрах і аналізу діяльності реальних колективів).

8.Взаємодії теоретичних дисциплін з практикою. Кожна теоретична дисципліна повинна формулювати завдання практики, до вирішення яких вона готує студента, а також вимоги, які повинна забезпечувати практика для підготовки студента до наступного етапу вивчення теоретичної дисципліни.

9.Набір завдань для практик повинен забезпечувати як репродуктивний, так і творчий рівень їх виконання (можлива постановка типових завдань у типових умовах, які вирішуються типовими засобами, але для психологічної діяльності, яка має діло з реальною людиною, можна мати на увазі лише відносну репродуктивність завдань практичної діяльності).

10.У процесі захисту практики особливо важливе місце повинен займати рефлексивний аналіз виконаних завдань («Щоденник психолога»).

Викладені принципи методичної організації практики психологів дозволяють сформулювати узагальнені вимоги до програмно-методичних матеріалів практик.

1.У кожному виді практики повинна утілюватися мета – надбання певного типу досвіду, який забезпечує професійну компетентність.

2.Основною вимогою досягнення конкретних цілей практики повинно виступати виконання практичних завдань у контексті певного запиту на здійснення психологічної допомоги. Цим забезпечується загальна спрямованість практики і професійна мотивація студента. Зовнішній запит при його опрацювання повинен набути для студента особистісну значущість та забезпечити внутрішній мотив до вирішення професійних завдань і учбової діяльності.

3.Для реалізації мети практики повинно бути забезпечено надання зразків професійного досвіду (демонстрацій) та можливостей їх відтворення студентом-практикантом.

4.Повинна бути забезпечена можливість індивідуального усвідомлення та групового обговорення отриманого досвіду (професійної події). Цим забезпечується отримання практичних знань та використання теоретичних уявлень для критичного аналізу і проектування своєї діяльності у практичній ситуації.

Специфіку підготовки психологів визначають типи ситуацій майбутньої професійної діяльності, які визначають види професійної діяльності, досвід яких набувається в ході практики.

Склад практик (діагностична, корекційно-реабілітаційна, соціально-психологічна та педагогічна) і послідовність їх проведення визначаються логікою розгортання професійної діяльності: від роботи з запитом (діагностична діяльність) до розробки та реалізації програм психологічної допомоги (корекційна та реабілітаційна діяльність), далі до комплексної роботи психолога у установах різного предметного спрямування (соціально-психологічна діяльність).

Досвід діагностичного дослідження попереджає досвід корекційно-реабілітаційної роботи, досвід комплексної діяльності попереджається корекційно-реабілітаційною, ситуативною діяльністю. Така наскрізність видів практик обумовлює повноту циклу психологічної роботи та послідовний рух студентів по набуванню досвіду її виконання.

При навчанні психологів практика виконує ряд функцій: адаптаційну, навчальну, виховну, розвивальну, діагностичну.

Адаптаційна функція практики проявляється в тому, що студент не тільки знайомиться з різними видами установ і організацією роботи психологів у них, але й звикає до ритму робочого процесу, починає орієнтуватися в системі виробничих відносин і зв'язків. Майбутній психолог вступає в контакт із потенційними клієнтами, починає реально уявляти всі труднощі й радості майбутньої професійної діяльності.

Навчальна функція практики полягає у втіленні отриманих знань у діяльності. Відбувається процес вироблення основних професійних умінь, формування професійної свідомості, яка із площини ідеальних уявлень переходить у систему реальних установок і поглядів. Навчання й професійне виховання здійснюється під час практики у всіх видах діяльності.

Виховна функція практики полягає в тому, що майбутній фахівець може реально навчитися приймати людей такими, якими вони є, виробити терпіння, витримку, наполегливість, відповідальність. Починаючи працювати відносно самостійно, студенти розуміють, що необхідно постійно займатися самоосвітою й самовихованням, тому що професійно-значимі якості вимагають постійного розвитку.

На практиці формуються й розвиваються організаторські здатності. У ході практики студент розвивається і в особистісному, і професійному плані. Він учиться думати й діяти як професіонал, а не просто орієнтуючись на здоровий глузд і життєвий досвід.

Діагностична функція практики є однією з найважливіших. У реальній виробничій діяльності виявляються особистісні й професійні якості майбутнього психолога, його сильні й слабкі сторони.

«Наскрізна програма практик: методичні рекомендації для студентів напряму підготовки «Психологія» є методичною розробкою, у якій визначені цілі й завдання кожного виду практики (діагностичної, корекційно-реабілітаційної, соціально-психологічної та педагогічної); перелік професійних умінь і навичок, що формується у процесі їх здійснення;наведені види й зміст завдань і складені методичні рекомендації з підготовки й проведенню практики, оформленню звітної документації.

Ціль наскрізної програми практик  – керування підготовкою й проведенням практичного навчання студентів у реальних умовах професійної діяльності.

Програми діагностичної, корекційно-реабілітаційної, соціально-психологічної та педагогічної практик розроблені відповідно до завдань послідовного підвищення професійного рівня підготовки фахівців-психологів. Вони регламентують діяльність студентів-практикантів, у той же час залишаючи можливість для творчого виконання завдань із урахуванням конкретних умов практики. Особливе значення надається по'єднанню практичної діяльності студента з виконанням запиту тієї організації, установи, де проводиться практика.

Включені в методичну розробку завдання й методичні рекомендації складені з урахуванням досвіду проведення практики, зауважень і пропозицій студентів.

Діагностична практика

Діагностична практика є невід’ємною частиною професійної підготовки психологів, яка перша відносно інших видів практики, закладає фундамент формування основних вмінь та навиків майбутніх психологів. Діагностична практика проводиться у п’ятому семестрі протягом трьох тижнів і спирається на вивчення студентами дисциплін «Вступ до спеціальності», «Загальна психологія», «Практикум з загальної психології», «Психологія розвитку».

Основними базами діагностичної практики виступають освітні установи: дошкільні навчальні заклади, загальноосвітні школи, ліцеї, гімназії, професійно-технічні навчальні заклади, технікуми.

1.1.Мета і завдання

Діагностична практика має на меті закріплення та апробацію засвоєного студентами навчального матеріалу протягом перших двох років навчання щодо складення діагностичної програми, проведення психологічного обстеження особистості та підготовки діагностичних висновків і рекомендацій.

Мета практики конкретизується наступними оперативно-тактичними та виховними завданнями:

• поглиблення та закріплення знань з загально-психологічних дисциплін;

• оволодіння студентами знаннями та практичними навичками застосування різноманітних методів комплексного дослідження особистості;

• оволодіння аналізом, синтезом та узагальненням результатів дослідження;

• формування вміння інтегрувати теоретичні знання з основних фундаментальних дисциплін при складанні діагностичних висновків;

• складання певної програми рекомендацій, яка виходить із досліджуваної проблеми особистості або групи та труднощів їх функціонування.

Навчально-професійними завданнями діагностичної практики виступають:

• набуття навиків роботи з психодіагностичними технологіями;

• визначення мети діагностичного дослідження;

• оволодіння навичками проведення основних діагностичних процедур: спостереження, бесіда, діагностика за допомогою методичних прийомів;

• складання програми дослідження у відповідності з розробленими критеріями та індивідуально-психологічними особливостями і віком досліджуваних;

• формування цілісного бачення об’єкта та предмета психодіагностичного обстеження з виділенням єдиного конструкту;

• оволодіння методичними, теоретичним та конкретно-методичним принципам побудови психодіагностичних програм та формулювання психодіагностичних узагальнень і висновків;

• ведення Щоденника діагностичної практики (1.4.);

• ведення Щоденника Психолога (1.3.1.);

• написання творчого звіту відповідно структурної схеми (1.4.).

У результаті діагностичної практики студент повинен сформувати рефлексивне відношення відносно власного професійного занурення у практичну психологічну діяльність та отримати такі вміння та навички:

• вміння орієнтуватися у сучасних наукових дослідженнях прикладної психології;

• аналізувати зміст специфічних умов праці психолога;

• здійснювати діагностичне вивчення особистості за індивідуальним вибором: особливості самосвідомості, характерологічні особливості, міжособистісні відношення, особливості ціннісно-смислової сфери або уявлення про інших;

• здійснювати рефлексивний аналіз власного практичного виконування завдань професійної діяльності у конкретній установі відповідно логіці діагностичної діяльності.