2.3. Структуризація та формалізоване подання економічної інформації

2.3.1. Структуризація економічної інформації

Автоматизоване обробка інформації потребує її структуризації. Економічна інформація має певну структуру незалежно від застосування технічних засобів її обробки. Структурою економічної інформації визначається її будова, виокремлювання тих чи тих елементів: конкретних інформаційних сукупностей, які мають певний зміст. Ці елементи називаються інформаційними одиницями. Із простих інформаційних одиниць утворюються ієрархічні рівні структурної побудови інформації.

Одиницею (структурним елементом) найвищого рангу можна вважати всю інформаційну множину деякого об‘єкта (галузь, підприємство, цех тощо), його інформаційну базу. Ця множина має ієрархічну структуру одиниць нижчого рангу.

Кожна структурна одиниця має певні особливості й характеристики, що притаманні лише їй (наприклад, для виробу такими особливостями є його ціна, габаритні розміри, маса, потужність тощо). Усі ці властивості відображаються за допомогою змінних величин: реквізитів - елементарних структурних одиниць економічної інформації.

В інформаційних системах в залежності від того, які властивості об‘єкта відбиває реквізит, визначають тип реквізиту: числовий, текстовий, логічний.

Р еквізит - логічно неподільний елемент будь-якої іншої складної інформаційної сукупності.

Реквізити числового типу відображають кількісні властивості об’єкта, тобто їх значення у числовій формі. Їх називають реквізитами-основами (реквізитами-величинами). Якісні властивості й характеристику обставин, за яких відбувався той чи інший господарський процес, відображають реквізити текстового типу – реквізити-ознаки.

Під час обробки економічної інформації над реквізитами-основами виконують арифметичні операції, за допомогою реквізитів ознак здійснюють логічні операції: пошук, упорядкування, порівняння тощо.

Однорідні за формою реквізити-ознаки, що мають різні значення, поєднують у номенклатури.

Але головною структурною одиницею економічної інформації в економіці вважають показник - структурна одиниця економічної інформації, яка утворюється з одного реквізиту-основи та одного чи кількох якісних атрибутів, пов‘язаних із ним логічно. Показник характеризує об'єкт управління з якісного й кількісного боку; має назву, яка розкриває його форму та значення, котре доповнює форму кількісно-якісними характеристиками.

З показників утворюють повідомлення до яких входять кілька реквізитів, що містять кількісну і якісну або лише якісну характеристику об‘єкта чи процесу. Показник завжди є повідомленням, але не кожне повідомлення є показником.

Повідомлення, що зафіксовані на матеріальних носіях відповідно до встановлених правил і мають юридичну силу, являють собою документи. Кожний документ має самостійне змістовне значення і характеризується визначеним набором реквізитів та показників.

Провідного значення як структурна одиниця в автоматизованій обробці інформації набув інформаційний масив – укрупнене сполучення реквізитів та показників. Він практично інтерпретує номенклатуру, об‘єднує реальні значення реквізитів, що утворюють інформаційні повідомлення.

Основними елементами інформаційного масиву є записи, під якими розуміють значення однієї позиції масиву. Саме із ними здебільш оперує користувач.

Сукупність масивів, що стосуються даних тієї самої ділянки управлінської роботи, називають інформаційним потоком.

Залежно від засобів чи принципів автоматизованої обробки інформації, можуть бути створені та відокремлені інші структурні елементи інформації: бази даних, інформаційні фонди, каталоги та словники даних, файли даних (інформаційні, програмні, текстові) тощо.

В конкретній управлінській діяльності (планування, бухгалтерський облік і т. ін.) застосовують різні специфічні інформаційні структури, подані у відповідній формі (планові завдання, облікові документи, звітна документація тощо).

Окремі документи і окремі масиви документів, документи і масиви документів в інформаційних системах (бібліотеках, архівах, фондах, банках даних, інших інформаційних системах) складають у сукупності інформаційні ресурси інформатизації, які у сьогоденні розглядаються як стратегічні, аналогічні по значимості запасам сировини, енергій тощо, тому що вони сприяють:

• утворенню різноманітних баз даних ресурсів регіонів та держав, до яких можливий порівняно недорогий доступ;

• підвищенню обґрунтованості та оперативності рішень, що приймаються за рахунок своєчасного використання потрібної інформації;

• формуванню світового та внутрішньодержавного ринку інформаційних послуг;

• перетворенню діяльності по наданню інформаційних послуг в глобальну людську діяльність.