Ст. 406 Порушення статутних правил взаємовідносин між військо­вослужбовцями за відсутності відносин підлеглості

Ця стаття передбачає відповідальність за порушення статутних пра­вил взаємовідносин між військовослужбовцями, рівними за служ­бовим становищем і військовим званням, а також між старшим і молодшим, але таких, що не перебувають у відносинах підлеглос­ті. Об'єктом злочину є закріплений у військових статутах поря­док взаємовідносин військовослужбовців, які не перебувають у відносинах підлеглості, а також їх здоров'я, честь і гідність.

Об'єктивна сторона злочину полягає в завданні військово­службовцеві побоїв або в застосуванні іншого насильства з метою примусити його виконувати повністю або частково окремі обов'язки, покладені на винного по службі, або виконувати дору­чення особистого характеру чи будь-які протиправні дії, а також тільки для того, щоб продемонструвати приниження особистої гідності потерпілого.

«Інше насильство» може виражатися в різних формах фізично­го впливу на потерпілого, які не є побоями і не пов'язані із заподі­янням тілесних ушкоджень. Воно може проявлятися у мордуванні різними способами (у тому числі й із застосуванням різних пред­метів та речовин); у залякуванні, погрозі застосувати насильство, щоб зламати його волю до опору, до відстоювання своїх прав та свобод; у вилученні у військовослужбовця із застосуванням наси­льства або погрози його застосувати продуктів харчування, інших матеріальних цінностей тощо.

Злочин вважається закінченим з моменту заподіяння побоїв чи вчинення іншого насильства.

Частина 2 ст. 406 передбачає три кваліфікуючі ознаки: 1) вчи­нення діяння щодо кількох осіб; 2) заподіяння потерпілому лег­кого або середньої тяжкості тілесного ушкодження; 3) вчинення діяння, що має характер знущання або глумління над військовос­лужбовцем.

Вчинення діяння щодо кількох осіб має місце у випадках, коли протягом певного відрізку часу, що охоплюється конкретним зло­чином, нанесені побої і (або) застосоване інше насильство щодо двох і більше осіб.

Під діянням, що має характер знущання, треба розуміти дії, якими спричиняються не тільки фізичні муки, а й одночасно мора­льні страждання від того, що потерпілий з тих чи інших причин не може протистояти винному. Наприклад, неодноразове насильни­цьке виштовхування потерпілого на холод чи під дощ без відпові­дної одежі, систематичне позбавлення його сну, демонстративне з проявленням неповаги позбавлення потерпілого можливості при­йняти їжу, систематичне нанесення побоїв.

Діяння, що має характер глумління, полягає у вчиненні образ­ливих для потерпілого дій (плювання в обличчя потерпілого, прив'язаного до ліжка чи іншого предмета, що не дає можливості ухилитися; обливання за тих же умов речовинами, що мають стій­кий неприємний запах або забруднюють тіло й одяг та погано чи зовсім не відмиваються; принизливе оприлюднення, незважаючи на благання потерпілого не робити цього, матеріалів листування тощо. При цьому потерпілий перебуває у стані (в тому числі до­ведений до нього винним), який не дає йому можливості не тільки чинити опір, а й покликати на допомогу або втекти).

Частина 3 ст. 406 передбачає три особливо кваліфікуючі озна­ки: вчинення будь-якого з діянь, передбачених частинами першою та другою, 1) групою осіб, 2) із застосуванням зброї та 3) таких, що спричинили тяжкі наслідки.

Під настанням тяжких наслідків треба розуміти зниження бойової готовності підрозділу чи частини, здійснення насильства у формі катування (мордування), спричинення мук, заподіяння тяж­кого тілесного ушкодження, виникнення конфлікту між окремими групами військовослужбовців, які не перебувають у відносинах підлеглості, психічне захворювання потерпілого тощо. Позбавлен­ня потерпілого життя та заподіяння йому тяжкого тілесного ушко­дження, яке спричинило смерть потерпілого, та катування вимагає додаткової кваліфікації за ст. 115 чи ч. 2 ст. 121 або ст. 127.

Суб'єктивна сторона порушення статутних правил взаємовід­носин між військовослужбовцями характеризується прямим умислом. Щодо настання наслідків вина суб'єкта злочину може проявлятися в прямому або непрямому умислі, а також у формі необережності. Мотивом злочину є бажання незаконно підкорити своїй волі військовослужбовця, примусити його виконувати дії, які не ви­пливають із вимог військової служби.

Суб'єктом злочину є будь-який військовослужбовець, який не перебуває з потерпілим у відносинах підлеглості.