Ст. 424 Перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень

Об'єктом злочину є порядок несення військової служби, авторитет військових начальників та інших військових службових осіб, а також охоронювані законом права та інтереси окремих військовослужбовців. У деяких випад­ках злочином заподіюється шкода й здоров'ю потерпілих.

Об'єктивна сторона перевищення влади або службових повноважень полягає в умисному вчиненні службовою особою дій, які явно виходять за межі прав та повноважень, що надані їй законом, військовими статутами, положеннями, інструкціями, на­казами командування. Тому для притягнення до кримінальної від­повідальності за цей злочин необхідно з'ясовувати всі фактичні обставини справи, в тому числі службове становище і коло повно­важень особи, обвинувачуваної у перевищенні влади або службо­вих повноважень, її поведінку до вчинення злочину, мотив, мету і характер вчинених дій, їх зв'язок із службовим становищем притя­гнутої до відповідальності особи та наслідками, що настали.

Перевищення влади або службових повноважень може поляга­ти у вчиненні дій, які є компетенцією вищестоящого начальника або службової особи іншого органу (відомства), або у вчиненні таких дій, які визнаються правомірними тільки за наявності пев­них умов, в даному випадку відсутніх, або у вчиненні дій, які ніхто не мав права виконувати або давати дозвіл на їх виконання.

Наприклад, військова службова особа при передачі в оренду вій­ськового майна самостійно здійснила оцінку його вартості, що при­вело до заподіяння істотної шкоди, хоча згідно із законом така оцін­ка має проводитися комісіями, до складу яких входять фахівці (уповноважені особи) Міністерства оборони України або іншого органу військового управління та Фонду державного майна Украї­ни чи його регіонального відділення (представництва) за мето­дикою, що затверджується Кабінетом Міністрів України²; надання командиром частини особисто, без участі житлової комісії, квар­тири військовослужбовцеві, який не має права на її одержання.

Частина 2 ст. 424 передбачає відповідальність за перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень, яке полягає в: а) застосуванні нестатутних заходів впливу щодо під­леглого; б) перевищенні дисциплінарної влади або в) застосуванні насильства щодо підлеглого.

Нестатутні методи впливу щодо підлеглого за своєю сутністю є грубим перекрученням дисциплінарної практики. Вони можуть виражатися в накладенні стягнень з метою принизити гідність під­леглого, у використанні для наведення «порядку» в частині «дідів­щини» тощо.

Дисциплінарна влада - це сукупність прав і обов'язків коман­дирів (начальників) щодо застосування заходів заохочення та примусу з метою виховання військовослужбовців, забезпечення високої військової дисципліни і запобігання її порушенням. Дисциплінарна влада передбачена Дисциплінарним статутом Збройних Сил України (розділи 1-У). Кожний командир (началь­ник) може заохочувати військовослужбовців або накладати на них стягнення тільки в тому обсязі і порядку, які визначені йому дисциплінарним статутом, і тільки щодо тих осіб, на яких поши­рюється його дисциплінарна влада, за наявності до того підстав і в інтересах служби - для підтримання військової дисципліни і статутного порядку, виховання військовослужбовців, стимулю­вання їх належної поведінки тощо. Тому дисциплінарна влада буде перевищена, якщо командир наклав стягнення, яке може застосувати тільки вищестоящий начальник; заохотив підлеглого за надання особистих послуг; наклав стягнення за критику з метою зведення особистих рахунків тощо.

Під насильством щодо підлеглого треба розуміти як фізич­не, так і психічне насильство. Фізичне насильство при пере­вищенні влади або службових повноважень може проявлятися у незаконному позбавленні волі, нанесенні удару, побоїв, вчи­ненні дій, характерних для мордування, заподіянні легких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень. Психічне насильство може полягати в погрозі заподіяння фізичної шкоди стосовно підлеглого або фізичного чи психічного насильства щодо близь­ких йому осіб.

Перевищення військовою службовою особою влади або служ­бових повноважень, що призвело до самогубства потерпілого чи спроби вчинити самогубство, яка (спроба) потягла тяжке тілесне ушкодження, має кваліфікуватися за ч. З ст. 424, а якщо спроба самогубства потягла менш тяжкі наслідки - за ч. 2 цієї ж статті і додаткової кваліфікації за ч. 1 або ч. 2 ст. 120 не потребує.

Перевищення влади або службових повноважень може бути ви­знане злочином за наявності таких ознак: а) вчинення однієї з дій, що описані вище, б) настання внаслідок їх вчинення істотної шкоди (крім випадків застосування насильства щодо підлеглого) і в) причи­нного зв'язку між вчиненими діями та істотною шкодою, що настала.

Вчинення зазначених у частинах 1 і 2 ст. 424 діянь становить підвищену небезпеку, якщо їх скоєння потягло тяжкі наслідки, а діянь, передбачених у ч. 2 ст. 424,- якщо вони супроводжувалися застосуванням зброї (ч. 3 ст. 424).

Настання смерті або тяжких тілесних ушкоджень внаслідок пе­ревищення влади або службових повноважень незалежно від фор­ми вини завжди треба визнавати тяжким наслідком і кваліфікувати за ч. 3 ст. 424, а за умисної вини - ще й, відповідно, за стаття­ми 112, 115, 348, 443 або за ч. 2 ст. 121 чи ч. 3 ст. 350 або ч. 3 ст. 345, якщо військовослужбовець є одночасно працівником пра­воохоронного органу.

Під застосуванням зброї треба розуміти як використання її за цільовим призначенням, так і погрозу застосувати її для уражен­ня живої цілі. Воно може полягати у приведенні зброї в бойовий стан, демонстрації її, що свідчить про готовність винного засто­сувати зброю, тощо. Обов'язковою умовою кваліфікації діяння за ч. 3 ст. 424 є незаконність застосування зброї. Відповідно до ст. 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України застосування зброї допускається тільки в бойовій обстановці, а в мирний час - у виняткових випадках, відповідно до вимог Статуту гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України, Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України.

У цьому злочині з матеріальним складом психічне ставлення винного до наслідків характеризується умисною або необережною формою вини. Сама дія вчинюється тільки умисно.