8. Військові службові злочини

Військові службові злочини вважаються закінченими з момен­ту заподіяння істотної шкоди. Істотна шкода - це значна за своїм характером і розміром шкода. Вона може мати різноманітні прояви як матеріального (прямої матеріальної шкоди, втраченої вигоди), так і нематеріального характеру (наприклад, невиконан­ня бойового завдання, порушення охоронюваних законом полі­тичних, особистих і майнових прав підлеглих, підрив престижу (авторитету) командира (начальника), порушення громадського порядку). Визначаючи її, необхідно враховувати ступінь нега­тивного впливу протиправної дії на порядок несення військової служби, число потерпілих, тяжкість завданої їм моральної і фізич­ної шкоди тощо. Якщо вона полягає у заподіянні матеріальних збитків, то нею визнається шкода на суму від 250 до 500 неопо­датковуваних мінімумів доходів громадян (див.: примітку до ст. 423). Завдані матеріальні збитки можуть складатися з вартості амортизаційного спрацювання, пального, електроенергії, суми упущеної вигоди тощо.

Кваліфікуючою ознакою всіх військових службових злочинів є спричинення тяжких наслідків (ч. 2 ст. 423, ч. З ст. 424, частини 2 статей 425 та 426). Питання про те, які наслідки треба визнавати тяжкими, вирішується у кожному конкретному випадку на підставі всіх матеріалів справи з урахуванням серйозності завданої злочи­ном шкоди. До них, зокрема, можна віднести: значне порушення правопорядку в підрозділі, частині, колективна відмова від виконання наказу начальника, групове дезертирство, вчинення будь-якого іншого злочину. Якщо шкода полягає в завданні матеріаль­них збитків, то тяжкими наслідками вважається шкода, яка в 500 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів гро­мадян (див.: примітку до ст. 423).

Особливо кваліфікуючими ознаками цих злочинів (частини треті статей 423,425, 426 та ч. 4 ст. 424) є вчинення їх в умовах во­єнного стану або в бойовій обстановці.

Суб'єктом військових службових злочинів можуть бути війсь­кові начальники, а також інші військовослужбовці, які постійно чи тимчасово обіймають посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов'язків, або ви­конують такі обов'язки за спеціальним дорученням повноважного командування (див. примітку 1 до ст. 423). Поняття «начальник» ви­значене у статтях 29, 31 та 32 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України.

Ст.423 Зловживання військовою службовою особою владою або службовим становищем

Сутність злочину полягає в то­му, що військова службова особа з корисливих мотивів або в ін­ших особистих інтересах або діючи в інтересах третіх осіб викори­стовує надані їй в силу службового становища, яке вона займає в апараті військового управління, права і повноваження всупереч інтересам служби.

На відміну від ст. 364, диспозиція ст. 423 не називає як обов'яз­кову ознаку об'єктивної сторони складу розглядуваного злочину умисне використання військовою службовою особою свого служ­бового становища.

Проте зловживання військової службової особи владою чи службовим становищем по суті не може мати місця за відсутності названої ознаки. Тому вчинення дій, які не віднесено до службової діяльності військової службової особи і які доступні будь-якому військовослужбовцеві чи цивільній особі, без використання служ­бовою особою свого службового становища не тягне відповідаль­ності за ст. 423.

Використання військовою службовою особою свого службово­го становища припускає використання тих прав і повноважень, якими така особа наділена у зв'язку із обійманням посади або здійсненням певної службової діяльності. При цьому такі дії, хоча й перебувають у межах її службових повноважень, проте в цьому конкретному випадку вчинюються незаконно.

Другою обов'язковою, але не названою у диспозиції ст. 423, ознакою є вчинення дії всупереч інтересам служби. Такою є дія, яка не викликається службовою необхідністю і суперечить вимо­гам закону, військових статутів або наказів командування. Реаль­ним вираженням здійснення вчинку всупереч інтересам служби є його незаконність.

Об'єктивна сторона зловживання військовою службовою особою владою або службовим становищем полягає у незакон­ному використанні: а) транспортних засобів, б) споруд, в) іншого військового майна, г) підлеглого для особистих послуг чи послуг іншим особам; ґ) в іншому зловживанні владою або службовим становищем.

До транспортних засобів належать автомашини (легкові і вантажні), автокрани, грейдери, трактори, бульдозери, екскавато­ри, авто – і електронавантажувачі, транспортні засоби, які присто­совані для перевезення рідин (цистерни, поливні, пожежні машини тощо), вертольоти, літаки, катери, кораблі, залізничний рухомий склад, якщо він належить військовому відомству або тимчасово перебуває у його віданні, тощо. Незаконність їх використання мо­же виражатися, наприклад, у використанні транспортних засобів для перевезення членів сім’ї з одного населеного пункту в інший при переїзді на нове місце проживання, при поїздці в гості, на від­починок, полювання, риболовлю, для перевезення будівельних матеріалів, будівництва житлового будинку, дачі або підсобного приміщення, планування дачної (садової) ділянки, доставляння води на дачну (садову) ділянку, поливання городу тощо. При цьо­му для кваліфікації скоєного за 41т.. 423 не має значення, вчинялися зазначені дії з метою збагачення (наприклад, перевезення пасажи­рів або вантажів за гроші і наступне їх привласнення) або ж з ме­тою ухилитися від оплати відповідних послуг.

Незаконне використання транспортних засобів, що керуються підлеглими, охоплюється тільки цією ознакою. Якщо при цьому використовуються й інші підлеглі, які не є водіями, пілотами тощо (наприклад, для вантажно-розвантажувальних робіт, обслугову­вання гостей на пікніку), винному необхідно інкримінувати як не­законне використання транспортних засобів, так і використання підлеглого для особистих послуг чи послуг іншим особам за умови, що злочинний результат настав внаслідок і тих, і інших дій. Так треба робити й у разі одночасного незаконного використання спо­руд та іншого військового майна з незаконним використанням під­леглого для особистих послуг або послуг іншим особам.

Незаконне використання транспортних засобів, поєднане з порушенням правил водіння або експлуатації машин, правил польотів або підготовки до них, правил кораблеводіння, якщо воно, крім істотної шкоди або тяжких наслідків, потягло за собою і на­слідки, зазначені у статтях 415, 416 або 417, треба кваліфікувати за сукупністю злочинів – за 41т.. 423 і однією з названих статей.

До споруд належать житлові будинки, ангари, гаражі, майс­терні тощо, які належать військовому відомству або перебувають у його володінні. Незаконність їх використання може полягати у пе­редачі їх у тимчасове володіння будь-яким комерційним струк­турам під офіси, склади, виробничі приміщення тощо.

До іншого військового майна можна віднести намети, польові кухні, радіостанції, рятувальні надувні плоти, понтони тощо. Не­законність їх використання може виражатися у використанні не за призначенням, наприклад: радіостанцію – для особистих перего­ворів, понтони – для відпочинку на озері.

Використання підлеглого для особистих послуг чи послуг ін­шим особам може полягати у залученні підпорядкованих для су­проводу або доставки в певний пункт особистих речей (багажу), для обробітку присадибної ділянки, спорудження житлового бу­динку, дачі, ремонту квартири, автомобіля, для охорони особняків, які належать винному на праві приватної власності, роботи в ко­мерційних структурах інших осіб тощо.

Іншим зловживанням військовою службовою особою владою або службовим становищем може бути будь-яке інше незаконне використання влади чи службового становища, яке не належить до зазначених вище.

На відміну від зловживання службовим становищем, зловжи­вання владою може вчинятися тільки шляхом активних дій. Випад­ки зловживання владою шляхом бездіяльності становлять бездіяль­ність військової влади (42т.. 426).

Суб’єктивна сторона розглядуваного злочину характеризу­ється щодо наслідків умисною чи необережною формою вини. Саме діяння вчинюється тільки умисно. Зловживання владою чи службовим становищем визнається злочином, якщо воно вчинене: а) із корисливих мотивів, б) інших особистих інтересів або в) в ін­тересах третіх осіб. Зміст перших двох мотивів розкривається при аналізі злочину, передбаченого 42т.. 364. Що ж до зловживання вла­дою чи службовим становищем в інтересах третіх осіб (юри­дичних чи фізичних), то воно припускає вчинення, наприклад, на користь військового відомства в цілому або його окремого підроз­ділу дій, що продиктовані помилково зрозумілими військовою службовою особою інтересами. Ця ознака буде мати місце й у випадку зловживання, вчиненого на прохання будь-кого, тощо. Наприклад, військовий комісар на прохання свого приятеля наді­слав запит в частину про надання його сину короткочасної відпуст­ки «за сімейними обставинами», у зв’язку з чим син приятеля не­законно одержує її.