Ст. 419 Порушення статутних правил несення прикордонної служ­би

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про державний кордон України» охорона державного кордону на суші, морі, річ­ках, озерах та інших водоймах покладається на Державну прикор­донну службу України, а в повітряному та підводному просторі в межах територіального моря - на Збройні Сили України. їх голов­ним завданням є забезпечення недоторканності державного кордо­ну та охорона суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні.

Для охорони державного кордону зі складу Державної прикор­донної служби виділяються прикордонні наряди, на які поклада­ється виконання протягом певного часу бойового завдання з охо­рони кордону.

Об'єктом злочину є порядок несення прикордонної служби, який забезпечує охорону і недоторканність державного кордону України, виконання завдань, поставлених перед Державною при­кордонною службою.

Об'єктивна сторона цього злочину може виражатися в пору­шенні шляхом дії або бездіяльності правил несення прикордон­ної служби. Наприклад, рух прикордонного наряду з охорони дер­жавного кордону всупереч установленому маршруту чи графіку; залишення бойового посту з охорони державного кордону на виш­ці або біля шлагбаума; халатність під час перевірки документів у громадянка також документів на транспортні засоби; невжиття заходів щодо затримання правопорушника Державного кордону; вживання під час несення прикордонної служби спиртних напоїв, наркотичних засобів, психотропних речовин; сон на посту; непра­вомірний контакт з особами суміжної держави (переговори, пере­дача речей тощо).

Самовільне залишення бойового посту з охорони державного кордону з метою ухилитися від виконання обов'язків військової служби необхідно кваліфікувати за цією статтею та, залежно від конкретних обставин справи, за статтями 407 чи 408.

Кримінальна відповідальність за порушення статутних правил несення прикордонної служби (ч. 1 ст. 419) настає незалежно від того, настали шкідливі наслідки чи ні.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується як умисною, так і необережною формами вини.

Суб'єктом злочину є особа, яка входить до складу наряду з охорони кордону. Одержання наказу на охорону державного кор­дону і доповідь про повернення з цього завдання визначають почат­ковий і кінцевий моменти перебування особи в складі такого на­ряду. Військовослужбовець прикордонної застави, який допустив порушення у вільний від служби в нарядах час, не може нести відповідальність за ст. 419. Військовослужбовці Державної прикор­донної служби, залучені до несення гарнізонної служби та служби гарнізонних варт у гарнізоні, у випадку порушення правил несен­ня правил вартової служби чи статутних правил патрулювання, несуть відповідальність за ст. 418.

Кваліфікуючою ознакою порушення правил несення прикор­донної служби є спричинення тяжких наслідків (ч. 2 ст. 419).

Тяжкість наслідків визначається з урахуванням усіх обставин справи. До тяжких наслідків можуть бути віднесені: зрив виконання бойового завдання, вторгнення на територію України озброєної банди, перехід кордону агентом іноземної розвідки, провезення контрабандних товарів, виведення з ладу системи охоронного об­ладнання, вчинення терористичних актів у контрольованому при­кордонному районі; загибель людей; знищення майна у великих розмірах тощо.

Настання тяжких наслідків може бути інкриміновано у вину порушникові правил у тому разі, коли він, перебуваючи в складі наряду з охорони державного кордону, зобов'язаний був і міг не допустити настання цих наслідків.

Психічне ставлення до настання тяжких наслідків може харак­теризуватися непрямим умислом або необережною формою вини.