Ст. 411 Умисне знищення або пошкодження військового майна

Об'єктом злочину є встановлений порядок зберігання військового майна, який зобов'язує кожного військовослужбовця дбайливо зберігати зброю, бойові припаси, засоби пересування, військову та спеціальну техніку, інше військове майно, правильно їх обслуговувати, використовувати й експлуатувати, берегти від псування, втрати, знищення та пошкодження.

Предметом злочину може бути зброя, бойові припаси, засоби пересування, військова та спеціальна техніка, інше військове майно.

З об'єктивної сторони злочин полягає у знищенні чи пошко­дженні предмета злочину.

Знищення - це приведення предметів військового майна в повну непридатність, коли вони не можуть бути відновлені й використані за їх цільовим призначенням.

Під пошкодженням військового майна слід розуміти приве­дення його в часткову непридатність, коли воно втрачає бойові, технічні, господарські властивості і стає знову придатним для ви­користання за призначенням тільки після ремонту. Ступінь по­шкодження і спосіб знищення чи пошкодження майна (крім зазна­чених у ч. 2) не впливають на кваліфікацію злочину.

Знищення або пошкодження військового майна вважається за­кінченим злочином з моменту приведення військового майна в пов­ну або часткову непридатність. Зважаючи на умисний характер, закон не поєднує кримінальну відповідальність за зазначені діяння з настанням суттєвої чи великої шкоди. Для кваліфікації дій вин­ного за ч. 1 розглядуваної статті достатньо, щоб предмет злочину прийшов у повну чи часткову непридатність для використання його за цільовим призначенням. Наприклад, пошкоджено приціл гвинтівки чи гармати, що не дає можливості прицільно стріляти; пошкоджені покришки машини, що не дає можливості швидко (вчасно) виконати наказ начальника про доставляння бойових припасів на полігон. Тобто шкода, яка спричиняється цим злочи­ном, в матеріальному обчисленні може бути незначною. Побічні наслідки знищення чи пошкодження військового майна можуть стосуватися будь-яких сторін життя військової частини. Напри­клад, невчасне проведення обіду військовослужбовців строкової служби, запізнення на потяг військовослужбовців, відправлених у відрядження, позбавлення військового підрозділу можливості схо­ватися від дощу (при знищенні, наприклад, наметів) тощо.

Знищення або пошкодження військового майна, викликане військовою необхідністю (наприклад, при безпосередній небезпеці захоплення його ворогом), вважається вчиненим у стані крайньої необхідності і не утворює складу злочину.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується умисною формою вини.

Суб'єктом злочину є будь-який військовослужбовець, а також військовозобов'язаний, призваний на навчальні або перевірні збори.

Кваліфікуючими ознаками (ч. 2 ст. 411) є знищення або пошкодження військового майна: а) шляхом підпалу, б) іншим загальнонебезпечним способом, в) таке, що спричинило загибель людей чи г) інші тяжкі наслідки.

Знищенням або пошкодженням військового майна шляхом під­палу є кваліфікуючою ознакою лише у разі, коли створюється загроза життю чи здоров'ю людей або загроза заподіяння значної матеріальної шкоди як військовій частині, так і іншим особам.

Під загальнонебезпечним способом знищення або пошкодження військового майна треба розуміти дії, небезпечні для життя й здоров'я людей, а також майна інших фізичних та юридичних осіб (наприклад, затоплення, вибух, улаштування обвалу стіни будинку тощо). Відповідальність за зазначені злочинні дії настає у разі, коли винний передбачав, що він завдає чи може завдати фізичної шкоди людям, а так само може знищити або пошкодити майно інших фізич­них чи юридичних осіб, крім військового майна, на яке вчинено посягання, чи міг і повинен був це передбачити.

До інших тяжких наслідків можуть бути віднесені: спричинен­ня внаслідок знищення або пошкодження військового майна тяж­ких тілесних ушкоджень одній чи кільком особам, середньої тяж­кості - двом і більше особам, заподіяння серйозної матеріальної шкоди військовій частині, зрив виконання бойового завдання, ви­ведення з ладу важливих споруд тощо.

У разі, коли винний при вчиненні злочину усвідомлював суспі­льно небезпечний характер знищення або пошкодження військово­го майна, передбачав, що внаслідок зазначених дій настане смерть або будуть спричинені тяжкі чи середньої тяжкості тілесні ушко­дження, або ж буде заподіяна матеріальна шкода не тільки вій­ськовій частині, і бажав або свідомо припускав настання таких на­слідків, вчинене, залежно від конкретних обставин, потрібно кваліфікувати за ч. 2 ст. 411 та відповідними статтями КК, що передбачають відповідальність за інші військові злочини, злочини проти особи, власності або авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян.

Якщо психічне ставлення винного щодо загибелі людей чи ін­ших тяжких наслідків було необережним, вчинене треба кваліфі­кувати лише за ч. 2 ст. 411.

Особливо кваліфікуючими ознаками є вчинення дій, перед­бачених ч. 2 ст. 411, в умовах воєнного стану або в бойовій обста­новці (ч. 3 ст. 411).

Ст. 412 Необережне знищення або пошкодження військового майна

Необережне знищення або пошкодження зброї, бойових припасів, засобів пересування, військової і спеціальної техніки чи іншого військового майна за своїми об'єктивними ознаками майже ідентичне зі злочином, передбаченим ст. 411.

Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони розглядуваного складу злочину є наслідки у виді шкоди у великих розмірах. Це - оціночне поняття. Закон не розкриває його змісту. Аналіз статей, у примітці яких дається визначення великого розміру шкоди, порів­няння санкцій цих статей із санкцією ч. 1 ст. 412, та беручи до уваги те, що матеріальна шкода не єдиний негативний наслідок знищення чи пошкодження військового майна, можна запропонувати вважа­ти великою шкоду, яка в 250 і більше разів перевищує неоподат­ковуваний мінімум доходів громадян,

Суб'єктивна сторона характеризується необережною формою вини. При цьому порушення правил використання військового майна може бути й умисним.

Суб'єктом злочину є будь-який військовослужбовець, а також військовозобов'язаний, призваний на навчальні або перевірні збори.

Кваліфікуючими ознаками необережного знищення чи по­шкодження військового майна є загибель людей та інші тяжкі на­слідки.

Знищення чи пошкодження військового майна, яке віднесено до предметів, що становлять підвищену небезпеку для оточення (бойові припаси, вибухові та інші речовини і предмети, що стано­влять підвищену небезпеку для оточення, радіоактивні матеріали), внаслідок порушення правил поводження з ним, кваліфікується: у разі, коли це привело до заподіяння потерпілому тілесних ушко­джень або смерті - за відповідною частиною ст. 414 та ч. 2 ст. 412. Якщо такі наслідки не настали - відповідальність настає (за наяв­ності інших ознак) тільки за ст. 412.