Стаття 151. Незаконне поміщення в психіатричний заклад

Поміщення в психіатричний заклад завідомо психічно здорової особи.

Потерпілим від цього злочину є тільки психічно здорова особа. Цей факт, що випливає із конструкції ст. 151, вимагає обов’язкового ретроспективного встановлення відсутності підстав для поміщення відповідної особи в психіатричний заклад. Не обов’язково, щоб особа була цілком психічно здоровою, тим більше, що межа між окремими психіатричними і неврологічними захворюваннями ( скажімо, такими, як органічне і епілептичне слабоумство, епілептичний психоз) є надто тонкою. Головне, щоб стан особи не вимагав поміщення її в психіатричний заклад.

Підставою для поміщення в даний стаціонар є наявність у особи психічного розладу та рішення лікаря – психіатра про проведення обслідування або психіатричної експертизи.

Безпосереднім об’єктом злочину є особиста, тобто фізична воля людини. Додатковим об’єктом – здоров’я людини.

З об’єктивної сторони злочин полягає в незаконному поміщенні в психіатричний заклад завідомо психічно здорової людини. Способом вчинення можуть бути насильство, погрози, обман, фальсифікація документів тощо.

Психіатричний заклад – це психоневрологічний, наркологічний чи інший спеціалізований заклад, центр, відділення тощо, діяльність яких пов’язана з наданням психіатричної допомоги. Поміщення у психіатричний заклад означає поміщення у відповідний стаціонар такого закладу для здійснення обстеження стану психічного здоров’я особи, діагностики, лікування і нагляду за нею.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується тільки прямим умислом. Винний усвідомлює, що незаконно поміщає особу у психіатричний заклад та бажає цього.

Суб’єкт злочину – спеціальний. Ним може бути лише лікар-психіатр, який відповідно до Закону України «про психіатричну допомогу» має право одноособово чи у складі комісії приймати рішення про госпіталізацію особи до психіатричного закладу. Якщо людина поміщається до психіатричного закладе без такого рішення приватною особою, вона несе відповідальність за відповідною частиною ст. 146 (незаконне позбавлення волі або викрадення людини).

Жодна людина не може бути поміщена в психіатричний заклад інакше, ніж відповідно до процедури, встановленої законом, за рішенням суду чи уповноваженого іншого органу у таких випадках, як: в порядку виконання примусового заходу медичного характеру або для примусового лікування (ст.ст. 92-96 КК); для лікування особи, визнаною хворою на наркоманію, яка ухиляється від добровільного лікування або продовжує після лікування вживати наркотичні засоби без призначення лікаря, та поведінка якої є небезпечною; для лікування в центрі медико-соціальної реабілітації неповнолітніх віком від 11 років, які вживають алкоголь чи наркотики; для визначення психічного стану обвинуваченого (підозрюваного) за наявності у справі даних, які викликають сумніви щодо його осудності; в порядку примусової госпіталізації осіб, хворих на психічні захворювання. В інших випадках поміщення людини в психіатричний заклад є незаконним.

Кваліфікованим складом розглядуваного злочину є поміщення у психіатричний заклад завідомо психічно здорової особи, що спричинило тяжкі наслідки.

• До тяжких наслідків слід відносити - самогубство чи самоскалічення

особи, спричинення їй середньої тяжкості чи тяжкого тілесного ушкодження тощо.

Якщо злочин супроводжувався умисним вбивством, умисним заподіянням тяжкого тілесного ушкодження, доведенням до самогубства потерпілого, який є неповнолітнім, умисним заподіянням середньої тяжкості тілесного ушкодження, вчиненого з метою залякування потерпілого або його родичів чи примусу їх до певних дій, скоєне потребує кваліфікації за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2 ст. 151 і, відповідно, ч. 1 або 2 ст. 115, ч. 1 або ч. 2 ст. 121, ч. 3 ст. 120, ч. 2 ст. 122 КК.

Злочин є закінченим з моменту поміщення особи у психіатричний заклад або продовження утримання у ньому особи, яка завідомо для винного вилікувалась.