Або інша незаконна угода щодо людини

Торгівля людьми або здійснення іншої незаконної угоди, об'єктом якої є людина, а так само вербування, переміщення, переховування, передача або одержання людини, вчинені з метою експлуатації, з використанням обману, шантажу чи уразливого стану особи.

У новому Кримінальному кодексі України (далі – КК) кримінально-правова норма, що передбачає відповідальність за торгівлю людьми або іншу незаконну угоду щодо передачі людини, на відміну від попереднього КК, розміщена не в розділі “Злочини проти життя та здоров’я особи ”, а в розділі “Злочини проти волі, честі та гідності особи ”.

Родовим об’єктом злочину є суспільні відносини, які забезпечують особисту волю, честь та гідність особи.

Безпосереднім об’єктом злочину є гідність особи, оскільки вона виступає об’єктом незаконної угоди, або обману, шантажу чи уразливого стану, піддається можливій експлуатації, що принижує її.

Додатковим факультативним об’єктом в кваліфікованому та особливо кваліфікованому складах даного злочину (ч. 2 і ч. 3 ст. 149 КК) можуть виступати життя і здоров’я особи, встановлений порядок здійснення службовими особами своїх службових повноважень.

Об’єктивна сторона торгівлі людьми або іншої незаконної угоди щодо людини, як складу злочину передбачає обов’язкову наявність таких ознак, як суспільно-небезпечне діяння та спосіб вчинення злочину.

Суспільно небезпечне діяння даного складу злочину характеризується активною поведінкою (дією) особи, що знаходить свій прояв у одній з таких форм:

1) торгівля людьми;

2) здійснення іншої незаконної угоди, об’єктом якої є людина;

3) вербування людини;

4) переміщення людини;

5) переховування людини;

6) передача людини;

7) одержання людини.

• Поняття торгівля людьми - здійснювані з метою експлуатації

вербування, перевезення, передачу, приховування або одержання людей, які вчиняються певними способами. Під торгівлею людьми слід розуміти власне торгівлю, тобто вчинення актів купівлі продажу людей.

• Здійснення іншої незаконної угоди, об’єктом якої є людина, передбачає

здійснення таких угод, як дарування, міна, надання у безоплатне користування, передача в рахунок погашення боргу та будь-які інші, за якими особа передається для експлуатації.

• Під вербуванням людини слід розуміти дії, спрямовані на досягнення

згоди людиною на використання її у різних формах експлуатації, вчинені з використанням обману, шантажу чи уразливого стану потерпілої особи.

• Переміщення людини – це зміна її місця перебування шляхом перевезення

та іншого переміщення її як через державний кордон України, так і в межах території України.

• Переховування людини – це зміна її місця перебування у певному

приміщенні, транспортному засобі, певній місцевості тощо, надання їй підроблених документів, вчинення пластичної операції тощо.

• Під передачею і одержанням людини треба розуміти відповідні фактичні

дії, що мали місце після вчинення стосовно неї акту купівлі-продажу, вербування тощо, пов’язані з переходом фактичного контролю над нею від однієї особи (групи осіб) до іншої.

• Під експлуатацією людини в цій статті слід розуміти всі форми

сексуальної експлуатації, використання в порнобізнесі, примусову працю або примусове надання послуг, рабство або звичаї, подібні до рабства, підневільний стан, залучення в боргову кабалу, вилучення органів, проведення дослідів над людиною без її згоди, усиновлення (удочеріння) з метою наживи, примусову вагітність, втягнення у злочинну діяльність, використання у збройних конфліктах тощо.

• Під уразливим станом особи слід розуміти зумовлений фізичними чи

психічними властивостями або зовнішніми обставинами стан особи, який позбавляє або обмежує її здатність усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними, приймати за своєю волею самостійні рішення, чинити опір насильницьким чи іншим незаконним діям, збіг тяжких особистих, сімейних або інших обставин.

У перших двох формах (торгівля людьми або здійснення іншої незаконної угоди, об'єктом якої є людина) злочин є закінченим з моменту продажу (іншої передачі) людини іншій особі (особам), а у його третій-сьомій формах (вербування людини, переміщення людини, переховування людини, передача людини, одержання людини) – з того моменту, коли жертва злочину, відповідно завербована, переміщена, перехована, передана чи одержана.

Суб’єктом цього злочину може бути будь-яка фізична, осудна особа, яка досягла віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність – 16 років, незалежно від її статі та громадянства.

Вчинення злочину службовою особою та вчинення злочину особою, від якої потерпілий був у матеріальній чи іншій залежності, розглядаються як його кваліфікуючі ознаки.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом, зміст якого полягає в тому, що особа усвідомлює суспільну небезпечність вчиненого діяння і бажає вчинити саме так і, як правило, корисливим мотивом.

Крім того, для вербування, переміщення, переховування, передачі і одержання людини обов’язковою ознакою є мета експлуатації людини.

Що стосується торгівлі та здійснення іншої незаконної угоди, об’єктом якої є людина, мають тягнути кримінальну відповідальність за ст. 149 незалежно від того, чи вчинені вони із зазначеною метою.

Потерпілим від злочину може бути особа чоловічої або жіночої статі, яка досягла 18-річного віку, неповнолітній (ч. 2 та 3 ст. 149 КК), малолітній (ч. 3 ст. 149 КК).

Кваліфікуючими ознаками(ч. 2 ст. 149) розглядуваного злочину є вчинення його:

1. щодо неповнолітнього;

2. щодо кількох осіб (двох і більше);

3. повторно;

4. за попередньою змовою групою осіб;

5. службовою особою з використанням службового становища;

6. особою, від якої потерпілий був у матеріальній чи іншій залежності;

7. у поєднанні з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого чи його близьких;

8. з погрозою застосування такого насильства.

• Неповнолітній – винний знав або припускав, що вчинює вище

перераховані дії по відношенню особи, яка на момент вчинення злочину не досягла 18 років.

• Вчинення злочину щодо кількох осіб – вчинення дій стосовно двох і

більше осіб, передбачених ст. 149 КК, які охоплюється єдиним умислом.

• Повторність – вчинення двох або більше злочинів, передбачених тією

самою статтею або частиною статті Особливої частини цього Кодексу.

• За попередньою змовою групою осіб - якщо його спільно вчинили

декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про спільне його вчинення.

• Службовою особою з використанням службового становища – шляхом

використання наданих їй по службі прав чи повноважень, в тому числі з виходом за межі таких прав і повноважень та з їх перевищенням, тобто всупереч інтересам служби. Такі дії службової особи повністю охоплюються ч. 2 ст. 149 КК і додаткової кваліфікації не потребують, за винятком випадку, коли вони вчинені працівником правоохоронного органу. В цьому випадку вчинене належить розглядати як сукупність злочинів і кваліфікувати за ч. 2 чи ч. 3 ст. 149 та за ч. 3 ст. 364 (зловживання владою або службовим становищем).

• Особою, від якої потерпілий був у матеріальній чи іншій залежності:

а) Матеріальна - повне або часткове перебування потерпілого на утриманні винного, а також будь-яку іншу майнову залежність першого від останнього (боржника від кредитора, спадкоємця від спадкодавця);

б) Інша залежність - будь-які нормативно врегульовані форми соціальної залежності(залежність одних членів сім’ї від інших, учня від вчителя, хворого від лікаря).

• Поєднанні з насильством, яке не є небезпечним для життя чи

здоров’я потерпілого чи його близьких – таке протиправне застосування сили до потерпілого,яке не є небезпечним для його життя чи здоров’я. Заподіяння легкого тілесного ушкодження, що не призвело до короткочасного розладу здоров’я або незначної втрати працездатності, завданням фізичного болю (при нанесенні ударів, побоїв), обмеженням чи позбавленням волі тощо.

• Погроза застосування такого насильства – це психічний вплив на

потерпілого. Такий вплив повинен бути реальним і містити у собі небезпеку для потерпілого. Загроза може бути виражена словесно, жестикуляцією, демонстрацією будь яких предметів для вчинення злочину.

Особливо кваліфікуючими ( ч. 3 ст. 149) ознаками злочину є вчинення тих самих дій:

1) щодо малолітнього;

2) організованою групою;

3) у поєднанні з насильством, яке є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого чи його близьких;

4) або з погрозою застосування такого насильства;

5) якщо вони спричинили тяжкі наслідки.

• Малолітній – винний знав або припускав, що вчинює вище перераховані

дії по відношенню особи, яка на момент вчинення злочину не досягла 14 років.

• Організованою групою - якщо в його готуванні або вчиненні брали участь

декілька осіб (три і більше), які попередньо зорганізувалися у стійке об'єднання для вчинення цього та іншого (інших) злочинів, об'єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи.

• Поєднанні з насильством, яке є небезпечним для життя чи здоров’я

потерпілого чи його близьких - передбачає як фізичне, так і психічне насильство, що створює реальну загрозу для життя або здоров’я потерпілого чи його близьких.

• З погрозою застосування такого насильства - погрози застосувати це

насильство, що створює реальну загрозу для життя або здоров’я потерпілого чи його близьких.

• Тяжкими наслідками вчинення злочину можуть бути визнані: тяжка

хвороба (наприклад , СНІД, тяжка венерична хвороба, втрата репродуктивної здатності тощо), переривання вагітності, заподіяння потерпілому іншого тяжкого тілесного ушкодження, самогубство жертви злочину тощо.

Психічне ставлення до тяжких наслідків, передбачених ч. 3 ст. 149, може характеризуватися тільки необережністю.

У разі, якщо винний продає людину для трансплантації її органів чи тканин, що явно матиме наслідком заподіяння потерпілому смерті, то дії мають бути кваліфіковані як торгівля людьми і пособництво у вчиненні злочину, передбаченого п. 6 ч. 2 ст. 115 (умисне вбивство з корисливих мотивів) КК України.

Відповідальність за вербування, переміщення, переховування, передачу або одержання малолітнього чи неповнолітнього за цією статтею має наставати незалежно від того, чи вчинені такі дії з використанням обману, шантажу чи уразливого стану зазначених осіб або із застосуванням чи погрозою застосування насильства, використання службового становища, або особою, від якої потерпілий був у матеріальній чи іншій залежності

Торгівля людьми або здійснення іншої незаконної угоди щодо людини можуть бути вчинені як із переміщенням потерпілого через державний кордон України, так і без такого переміщення. Якщо зазначені діяння супроводжуються незаконним переправленням осіб через державний кордон України, вони додатково кваліфікуються ще й за ст. 332 (незаконне переправлення осіб через державний кордон України) КК України.