Стаття 150-1. Використання малолітньої дитини для заняття жебрацтвом

25 лютого 2009 року набрав чинності Закон України “Про внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України щодо використання дитини для жебракування ”. Кримінальний кодекс України доповнено новою статтею 150-1, якою передбачена відповідальність батьків (або інших осіб) за використання малолітньої дитини для заняття жебрацтвом з метою отримання прибутку.

У цій статті йдеться про особливий спосіб експлуатації дитини певного віку з метою отримання прибутку. Отже склад злочину, передбаченого ст. 150-1 є спеціальним по відношенню до складу злочину, передбаченого ст. 150 КК. Само по собі жебрацтво є негативним, але не забороненим законом, а таму правомірним видом діяльності. Протиправними і суспільно небезпечними діяннями визнаються лише втягнення дитини для заняття жебрацтвом (ст. 150-1), а також - за певних обставин - примушування людини до заняття жебрацтвом (ст. 149). Використання тварин для заняття жебрацтвом може бути кримінально карним (ст.299) лише у випадках, коли воно поєднане зі знущанням над тварино.

Основний безпосередній об’єкт злочину – воля, честь і гідність дитини.

Додатковим факультативним об’єктом можуть бути фізичне і психічне здоров’я дитини. Останнє означає, що у разі, коли дії винного завдали шкоди (певного ступеню) здоров’ю дитини, такі дії можуть охоплюватися відповідною частиною статті 150-1 КК і додаткової кваліфікації за статями розділу ІІ Особливої частини КК не потребують.

Обов’язковою ознакою складу злочину є потерпілий. Ним може бути тільки малолітня дитина, тобто дитина, яка не досягла 14-річного віку. При цьому кваліфікуючою ознакою (ч. 2 ст. 150-1) є вчинення злочину щодо чужої малолітньої дитини.

Використання для заняття жебрацтвом дитини віком понад 14 років, яка не досягла віку, з якого законодавством дозволяється працевлаштування, має кваліфікуватися за наявності для цього підстав за ст. 150 КК. Втягнення ж у жебрацтво дитини віком понад 14 років, яка досягла віку, з якого законодавством дозволяється працевлаштування (наприклад дитина-інваліда), треба кваліфікувати за ч. 1 ст. 304 КК (втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність).

Використання для заняття жебрацтвом дорослої особи (особа, яка має фізичні чи психічні вади, особи похилого віку) за наявності підстав може бути кваліфіковане за ст. 146 (незаконне позбавлення волі або викрадення людини) або 149 КК (торгівля людьми або інша незаконна угода щодо людини).

Предмет злочину, тобто у даному випадку те, з приводу чого вчинюється злочин, становлять гроші, речі, інші матеріальні цінності. Інакше кажучи, не може настати відповідальність за ст. 150-1 КК за систематичне прохання у сторонніх осіб надати які-небудь послуги, виконати певну роботу, здійснити творчу діяльність, передати інформацію тощо.

З об’єктивної сторони злочин полягає в суспільно небезпечних діях – використання малолітньої дитини для заняття жебрацтвом.

• Заняття жебрацтвом – систематичне випрошування грошей, речей,

інших матеріальних цінностей у сторонніх осіб.

• Систематичне означає вчинення зазначених дій багаторазово (три і

більше епізоди усного висловлення прохання подати милостиню тощо).

• Під сторонніми особами треба розуміти - усіх інших осіб, крім батьків

та осіб, які замінюють батьків, а у ч. 2 і 3 ст. 150-1 – будь-яких осіб, крім тих, що є суб’єктами цього злочину.

Злочин вважається закінченим від початку третього епізоду випрошування грошей, речей, інших матеріальних цінностей у сторонніх осіб з використанням суб’єктом злочину малолітньої дитини.

Суб’єкт злочину спеціальний – це батьки або особи, які їх замінюють, а у ч. 2 ст. 150-1 – будь-які інші особи, крім батьків та осіб, які замінюють батьків. Суб’єктом злочину може бути лише повнолітня осудна особа.

• Батьки – це рідні батько і мати дитини, у тім числі ті, з якими дитини

спільно проживає, а також: а) усиновителі; б) прийомні батьки; в) батьки-вихователі.

• Особами, які замінюють батьків, відповідно до законодавства України є:

а) опікун, піклувальник; б) патронатний вихователь; в) фактичний вихователь (особа, яка взяла у свою сім’ю дитину-сироту чи дитину, з інших причин позбавлену батьківського піклування).

З суб’єктивної сторони злочин – оскільки обов’язковою ознакою його складу є мета – характеризується прямим умислом. Метою використання малолітньої дитини для заняття жебрацтвом є отримання прибутку. У ст. 150-1, як і у ст. 150 під прибутком розуміють усі доходи, отримані у зв’язку з використанням дитини – у цьому випадку для заняття жебрацтвом.

Ставлення винної особи до наслідків у вигляді спричинення дитині середньої тяжкості чи тяжких тілесних ушкоджень (ч. 3 ст. 150-1) може характеризуватися тільки необережністю. Якщо ж має місце умисел (наприклад, вина особа навмисно залишила дитину випрошувати милостиню на сильному морозі, свідомо припускаючи, що внаслідок цього дитина обморозить кінцівки, які будуть ампутовані), то діяння потребує кваліфікації за сукупністю злочинів, передбачених ч. 3 ст. 150-1 і ст. 122 чи 121 КК.

Кваліфікованими видами злочину (ч. 2 ст. 150-1) є використання малолітньої дитини для заняття жебрацтвом, вчинене:

1. стосовно чужої дитини;

2) із застосуванням насильства чи погрозою його застосування;

3) повторно;

4) особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених ст. 150, 303 або 304 КК;

2. за попередньою змовою групою осіб.

• Чужою дитина за змістом закону є для особи, яка здійснює

використання дитини для заняття жебрацтвом. Такою особою не можуть бути рідні, прийомні батьки і батьки-вихователі дитини, а також особи, які замінюють їй батьків.

• Під насильством слід розуміти – фізичне насильство у формі завдання

удару, побоїв, мордування, катування, заподіяння тілесного ушкодження тощо.

• Під загрозою застосування насильства варто розуміти – висловлення

реального наміру негайно або в майбутньому заподіяти особі фізичну шкоду. Використання малолітньої дитини для заняття жебрацтвом, поєднане з погрозою вбивством, повністю охоплюється ч. 2 ст. 150-1 і додаткової кваліфікації за ст. 129 (погроза вбивством) не потребує. Проте таке сааме діяння, поєднане з погрозою знищення чужого майна загально небезпечним способом, кваліфікується за відповідною частиною ст. 150-1 і за ст. 195 (погроза знищення майна) КК.

• Під вчиненням повторно слід розуміти - вчинення удруге діяння,

передбачене будь-якою частиною цієї статті. Вчинення злочину стосовно кількох (двох чи більше) дітей одночасно або в різний час слід розглядати як вчинення його повторно, оскільки у ст. 150-1 КК слово «дитина» використано в однині.

Особливо кваліфікованими видами злочину ( ч. 3 ст. 150-1) є використання власної або чужої малолітньої дитини для заняття жебрацтвом з метою отримання прибутку:

1. вчинене організованою групою;

2. якщо в наслідок таких дій дитині спричинені середньої тяжкості або тяжкі тілесні ушкодження.

Поняття середньої тяжкості і тяжкі тілесні ушкодження містяться у ст. 121 і 122 КК.

Використання малолітньої дитини для заняття жебрацтвом (ст. 150-1) слід відмежовувати від втягнення дитини у заняття жебрацтвом (ч. 1 ст. 304), передусім за тією ознакою, що потерпілою від другого з цих злочинів може бути тільки дитина віком від 14 до 18 років.