Загальні правила оформлення креслень
На форматі креслення виконується рамка, та у правому нижньому куті - основний напис за ДСТУ БА 2.4-4:2009. Приклад заповнення основного напису наводиться на рис. 1.
Рис.1
У графах основного напису (номери граф вказані у дужках) наводять:
а) у графі 1 – проставляють шифр спеціальності, курс, група і порядковий номер або шифр; позначення основного комплекту робочих креслень;
б) у графі 2 – найменування міста розташування об'єкта будівництва;
в) у графі 3 – найменування будинку ;
г) у графі 4 – найменування зображень, що розміщені на даному аркуші, у точній відповідності з їх найменуванням на кресленні;
д) у графі 5 – умовне позначення стадії проектування: Н – навчання;
е) у графі 6 – порядковий номер аркуша ;
ж) у графі 7 – загальне число аркушів документа;
и) у графі 8 – найменування навчального закладу, номер групи, форма навчання;
к) у графі 9 – характер виконаної роботи (розробив, перевірив);
л) у графі 10-12 – прізвища та підписи осіб, указаних у графі 9, та дату підписання.
Написи й буквено-цифрові позначення на форматі і в основному написі виконуються стандартним шрифтом типу Б з нахилом.
Будівельними називаються креслення, які містять проекційні зображення будівельних об'єктів або їхніх частин та інші дані, необхідні для їхнього зведення.
Будівельні креслення будинків і споруд складаються за загальними правилами ортогонального прямокутного проектування на основні площини проекцій. Зображення будинків мають окремі назви. До оформлення будівельних креслень пред'являються наступні вимоги.
Масштаби креслень обираються відповідно до ДСТ 2.302-68. Для житлових будинків:
плани поверхів - М 1:100;
фасад будинку - М 1:100;
розріз будинку - М 1:50.
На будівельних кресленнях використовують типи ліній, наведені в ДСТ 2.303-68. Товщина ліній для всіх типів зображень, виконаних в одному масштабі, має бути однаковою. Однак у будівельних кресленнях є деякі особливості в застосуванні окремих типів ліній. На планах і розрізах будинку видимі контури обводять лініями різної товщини. Більш товстою лінією обводять контури ділянок стін, що потрапили в січну площину. Контури ділянок стін, що не потрапили в площину перерізу, обводять тонкою лінією.
Будинок або споруда в плані розчленовується осьовими лініями на елементи. Ці осі визначають розташування основних несучих конструкцій і називаються поздовжніми й поперечними координаційними вісями.
Координаційні вісі наносяться штрих-пунктирними лініями й позначаються марками в колах діаметром 6-12 мм. Для маркірування координаційних вісей використовують арабські цифри і великі букви українського алфавіту, за винятком: з, о, й, х, и, ь. Розмір шрифту для координаційних вісей повинен бути на 1-2 номери більшим, ніж розмір шрифту чисел на тому ж аркуші. Послідовність маркірування – зліва направо, знизу вгору (рис.2). Якщо положення вісей на правій та верхній стороні плану не співпадає з розміткою вісей лівої та нижньої його сторін, тоді координаційні вісі маркіруються на всіх сторонах плану.
У будинках із несучими поздовжніми й поперечними стінами прив'язка до координаційних вісей зовнішніх і внутрішніх стін робиться в такий спосіб (рис.3):
• внутрішню грань зовнішньої стіни розміщають від координаційної вісі на відстані М або 2М, тобто 100 або 200 мм (модульна прив'язка);
• координаційна вісь збігається із внутрішньою поверхнею стіни (нульова прив'язка);
• у внутрішніх стінах координаційна вісь має збігатися з віссю симетрії стіни, крім стін сходових кліток і стін із вентиляційними каналами (центральна прив'язка).
Рис.2 Маркірування координаційних Рис.3 Координаційні вісі зовнішніх
вісей і внутрішніх стін
Розміри на будівельних кресленнях мають бути проставлені у «мм» без позначення одиниць виміру. Наносяться у вигляді замкнутого ланцюга. Розміри дозволяється повторювати. Замість стрілок застосовують зарубки у вигляді короткої суцільної основної лінії довжиною 2 - 4 мм під кутом 45° до розмірної лінії. При цьому розмірні лінії мають виступати за крайні виносні лінії на 1...3 мм (рис.4, 5).
Рис. 4
Розмірне число розташовують над розмірною лінією на відстані від 0,5 до 1 мм.
Рис.5
Позначка рівня (висоти, глибини) елемента будинку або конструкції від якогось відлікового рівня, прийнятого за нульовий, розміщують на виносних лініях (або лініях контуру) і позначають відповідним знаком (рис.6).
Рис. 6
Позначки вказують у метрах із трьома десятковими знаками. Умовну нульову позначку позначають 0.000. Позначки нижче умовної нульової позначають зі знаком «мінус», позначки вище нульової - без знаку. Як нульову позначку для будинків зазвичай приймають рівень підлоги першого поверху. Позначки за необхідності супроводжують написами, що пояснюють, - «Р. ч. п. - рівень чистої підлоги», «Р. з. - рівень землі».
На планах будівлі відмітки розміщують у прямокутнику. В цьому випадку відмітки вказують зі знаком плюс (+), у метрах з трьома десятковими знаками (рис.7).
Рис.7 Загальні позначки розмірів на будівельних кресленнях