Примітки

¹) З ранїйших статей принотую ще одну — не мав її нагоди згадати перед тим: Kresy Ukrainne po Licholeciu do Ruiny (Ateneum, 1877-78).

²) Тут наданнє кн. Олелька Олехну Сахновичу на ґрунти каранські (пізнїйші ґрунти Лозків), городища Полствин і Кузяків над Росавою й ріжні полїські маєтности.

³) До річи, близше незвісну досї історію початків Білоцерківського замку (див. вище 46) дещо поясняв недавно виданий документ (Архив Ю. З. Р. VIII. V ч. 36) — лист. в. князя, без дати, записаний між документами 1552 р. Тут згадуєть ся, на підставі донесень воєводи Пронського, про недостачу води і живности „въ замку в Белоє Церкви новозбудованомъ“, так що замок сей, очевидно, був поставлений у всякім разї кілька лїт перед смертю Пронського († l555).

⁴) Див. т. IV ² с. 486.

⁵) До неї додати ще замітку Стороженка до портрета в Кіев. Старинї 1894: Князь Дмитрій Ивановичъ Вишневецкій по народному прозвищу Байда (написана головно на підставі Вольфа, але не без деяких самостійних баламуцтв).

⁶) Лист сей апокрифічний і дата ся не має ваги нїякої.

⁷) Величко взяв тут Цецорську битву на здогад, а неволя Кішки в лїтописну традицію війшла взагалї з думи.

⁸) Сї відгомони (у Пясецкого, Твардовского, Ґрондзкого) слїдить Стороженко в своїй книжцї про Баториєву реформу; додати ще інтересний погляд на Баториєву реформу Беньовского, в інструкції волинського соймика 1676 р. (шеститисячний реєстр, набраний з загального 40-тисячного козацького війська, і т. и). — Архивъ II. II с. 352.

⁹) Інтересний лист Збаразького про українські відносини, цитований на с. 292-3, а звісний досї в двох варіантах (Жерела VIII ч. 179 і у Кулїша), з значними відмінами читаєть ся в ркп. Публ. бібл. Пол. F. IV. № 109). Найбільш інтересне для нас місце читаєть ся так: Plebei presumptią złoczin(n)a in tanta potentia czego uczunic nje smieią et quos ausus non meditantur. Nie iest bez tego zeby ich y popy, genus scelestum, horum nie mieli nadymać, y wiele inszych — ale to iest accessorium. Iako wiec owo bywa u dostatnich a mlodych paniąt, gdzie czeladz comites pereuntium patrimoniorum wiedzie ich do utraty i zbrodni. В дальшім: onych samych liberatores w ucisku swoich kłada et non desunt falsa auguria, ktoremi y ich i siebie dementuiąc y obostrzaiąc, i т. д.

500