Хронічний коліт

Хронічний коліт (XК) — захворювання товстої кишки, характеризується запаль­ними і дистрофічними змінами її слизової оболонки з порушенням функції органа. Як самостійне захворювання ХК трапляється рідко, частіше поєднується з ХЕ.

Етіологія. Перенесені гострі кишкові інфекції: дизентерія, сальмонельоз, ієрсиніоз, а також глистяні інвазії; вплив токсичних речовин (миш’яку, свинцю, ртуті, цинку), три­вале застосування лікарських засобів (НПЗП, антибіотиків, препаратів наперстянки); нераціональне харчування, зловживання алкоголем; харчова і медикаментозна алергія; дія іонізувального випромінювання; вроджені ферментопатії та аномалії розвитку ки­шок. Причинами вторинного коліту можуть бути хронічні захворювання органів трав­лення (хронічний атрофічний гастрит, панкреатит, холецистит).

Класифікація За локалізацією ураження

• тифліт (ураження сліпої кишки);

• трансверзит (ураження поперечної ободової кишки);

• ангуліт (ураження селезінкового кута поперечної ободової кишки);

• сигмоїдит (ураження сигмоподібної кишки);

• проктосигмоїдит (ураження сигмоподібної і прямої кишок).

За клінічним варіантом із переважанням

• проносів;

• закрепів;

• болю і метеоризму.

Клінічна картина ХК різноманітна, характеризується такими проявами:

• Біль у животітупий, ниючий, інколи нападопоподібний, розпираючий, локалізу­ється переважно в нижніх відділах живота за ходом товстої кишки. Характерною особливістю болю є те, що він посилюється після споживання грубої рослинної клітковини (капусти, яблук, огірків), молока, газованих напоїв, алкоголю (особли­во шампанського) і слабшає після відходження газів, дефекації, застосування тепла на ділянку живота і вживання спазмолітиків. У багатьох пацієнтів біль супровод­жується позивами на дефекацію, бурчанням у животі, відчуттям здуття, розпиран­ня живота і посилюється під час тряскої їзди, стрибків та після очисної клізми.

• Розлади випорожненьбувають різноманітними, зумовлені порушенням мотор­ної функції кишок. Випорожнення часто рідинні або кашкоподібні з домішкою слизу. У декого з хворих позиви на дефекацію виникають відразу після їди. Інколи спостерігають синдром недостатнього спорожнення кишок. Можливі несправжні позиви на дефекацію.

ХК може супроводжуватися і закрепами, що тривають 1—2 дні, які можуть зміни­тися частою дефекацією з виділенням спочатку твердого калу, а потім рідинного, пінистого.

• Диспептичний синдромхарактеризується нудотою, погіршенням апетиту і відчуттям металевого присмаку в роті.

• Астеноневротичні проявияскраво виражені, особливо у разі тривалого пере­бігу захворювання. Хворі скаржаться на слабість, швидку втомлюваність, біль голови, поганий сон, дратівливість, зниження працездатності.

Під час обстеження язик хворого обкладений сірувато-білим нальотом, живіт під час пальпації болючий за ходом товстої кишки (характерне чергування спазмованих і розширених ділянок). Виявляють зони шкірної гіперестезії (зони Захар’їна—Геда), розташовані в поперековій і клубових ділянках. У разі загострення захворювання можливе підвищення температури тіла до субфебрильної.

Додаткові методи дослідження

Основним у діагностиці ХК є дослідження калу, ендоскопічне і рентгенологічне дослідження травного тракту.

Під час копрологічного дослідження виявляють кал світло-коричневого або жов­того кольору з великою кількістю слизу, лейкоцитів, крохмалю і клітковини. Під час бактеріологічного дослідження калу виявляють дисбактеріоз.

Під час ендоскопічного дослідження товстої кишки (ректороманоскопія, колоноско- пія) виявляють запальні зміни слизової оболонки, ерозії, посилення або збіднення су­динного малюнка. Діагноз підтверджується гістологічним дослідженням біоптатів.

11. 10-619

Під час рентгенологічного дослідження (іригоскопія) виявляють асиметричну га- устрацію, порушення моторики, згладженість рельєфу слизової оболонки, нерівно­мірність заповнення товстої кишки барієвою сумішшю.