Основні проблеми пацієнта Наявні: Потенційні:

• діарея; ❖ зменшення маси тіла;

• метеоризм; ❖ страх виникнення наступного загост-

• біль у животі нападоподібного рення. характеру.

Планування медсестринських втручань

Основні проблеми пацієнта	Медсестринські втручання
Наявні
Діарея	Пояснити пацієнтові про необхідність дотримання дієти № 4а Стежити за дотриманням пацієнтом дієти Проконтролювати вживання медикаментозних препаратів, призначених лікарем Ослабленим пацієнтам для дефекації подавати судно в ліжко, ліпше гумове Забезпечити пацієнта туалетним папером За необхідності пацієнта підмивати
Метеоризм	Пояснити пацієнтові про необхідність дотримання дієти № 4 Пояснити пацієнтові про необхідність уведення газовідвідної трубки Давати медикаментозні препарати за призначен­ням лікаря Проводити медсестринське оцінювання ефектив­ності виконаних процедур
Потенційні
Страх виникнення наступного загострення	Розповісти хворому про причини загострення Ознайомити пацієнта з дієтою № 4 Дати можливість пацієнтові ознайомитися з літе­ратурою про лікування ХЕ Пояснити пацієнтові, що він повинен своєчасно з’являтися на профілактичні огляди й отримувати протирецидивне лікування

Лікування. Під час вираженого загострення при захворюванні тяжкого ступеня (зменшення маси тіла більше аніж на 10 кг) необхідна госпіталізація хворого в гаст­роентерологічне відділення і дотримання ним постільного режиму. Забороняється важка фізична праця, уникати психоемоційних стресових ситуацій.

Харчування має бути лікувальним. У разі вираженого загострення ХЕ признача­ють 1—2 голодних дні — споживати 1,5—2 л рідини на добу: міцний несолодкий чай з лимоном, відвар шипшини, чорниці; 1,5 кг потертих яблук або моркви розділити на однакові порції і вживати протягом дня. Після цього перейти на дієту № 4 з обмежен­ням жирів і вуглеводів, із нормальним умістом білка, продукти, які посилюють про­цеси бродіння, з раціону вилучити. Режим харчування дрібний — 5—6 разів на день. Рекомендують нежирне м’ясо, рибу (у вигляді парових котлет, фрикадельок, відваре­ного м’яса і риби), парові омлети (не більше 2 яєць на добу). Дозволено пісні супи і протерті каші, зварені на воді або знежиреному м’ясному бульйоні (рисова, вівсяна, гречана, манна), киселі, відвар шипшини, чорниці. Кількість жирів обмежують до 70 г, у страви рекомендують додавати по 5—10 г вершкового масла. У міст вуглеводів зменшують до 250 г, максимально обмежують вживання клітковини. У період загост­рення категорично заборонено вживати алкоголь, прянощі, соуси, молочні продукти (дозволено тільки свіжий протертий домашній сир).

Якщо стан хворого поліпшується, його поступово переводять на дієту 46, 4в.

У разі тяжкого перебігу ХЕ і зменшення маси тіла більше аніж на 15 % признача­ють парентеральне харчування (внутрішньовенно вводять незамінні амінокислоти, білкові препарати, жирові емульсії, розчини електролітів, глюкози).

Антибактеріальну терапію призначають з урахуванням флори, виявленої у фе­каліях, та її чутливості до антибіотиків. Найчастіше застосовують сульфаніламідні препарати: бісептол по 1 г 2 рази на добу, фталазол по 1 г 4 рази на добу; фторхіноло- ни (офлоксацин по 0,5 г 2 рази на добу); макроліди (еритроміцин, кларитроміцин, ро- ваміцин). Курс лікування — 7—10 діб.

Після пригнічення патогенної флори проводити лікування, спрямоване на усунен­ня дисбактеріозу кишок. Тому протягом 1,5—2 міс. хворим призначають лінекс, лак- товіт форте, біфідум, йогурт або інші препарати, що містять біфідум- і лактобактерії.

В ’язкі, обволікальні й адсорбівні засобисприяють поліпшенню функціонального стану кишок, зменшенню вираженості запального процесу і загальної інтоксикації організму. Серед в’язких і обволікальних препаратів найчастіше застосовують та­нальбін (по 0,5 г 3—4 рази на день), вісмуту нітрат (по 0,5 г 3—4 рази на день); серед адсорбівних ефективними є смекта, ентеродез, ентеросгель упродовж 5—7 днів.

Антидіарейні засобирекомендують хворим, у яких кількість випорожнень стано­вить більше аніж 4 на добу. Це платифілін 0,2 % 1 мл підшкірно 2—3 рази на добу; ло- перамід (імодіум) вживають усередину по 2 мг після кожного рідинного випорож­нення до 6 разів на добу. Для нормалізації моторної функції кишок застосовують но-шпу по 0,04 г 3 рази на добу, церукал, мотиліум по 0,01 г 3 рази на добу.

Ферментні препарати(панкреатин, мезим форте, креон, фестал, ензистал, ензим- тал) застосовують для поліпшення процесів травлення.

Корекція метаболічних порушень і анеміїє надзвичайно важливою у хворих із тяжкою формою захворювання. Застосовують внутрішньовенне введення альбуміну (10 % — 100 мл), плазми, амінокислот, сольових розчинів (ацесоль, трисоль по 200— 400 мл), глюкози. Корекцію анемії проводять препаратами заліза (сорбіфер Дурулес, ферум-лек) і ціанокобаламіном. У зв’язку з дефіцитом вітамінів призначають поліві- таміномінеральні комплекси (дуовіт, ундевіт, гексавіт).

Імунокоригувальну терапіюрекомендують хворим із вторинним імунодефіцитом (через порушення всмоктування білків та інших поживних речовин). З імунотропних препаратів доцільно призначати продигіозан (4 внутрішньом’язові ін’єкції з інтерва­лом 5 днів), галавіт (по 0,1 г на день — 3—5—10 днів).

Фізіотерапевтичне лікуванняособливо ефективне при вираженому больовому синд­ромі. Хворим призначають напівспиртові зігрівальні компреси на довколапупкову ділянку на ніч, аплікації парафіну й озокериту, електрофорез анестезину, індуктотермію, УВЧ.

Лікувальну фізкультурудозволяють після припинення діареї. Показані вправи, які стимулюють рухову активність травного тракту, — повороти, нахили тулуба, ди­хальні вправи, ходьба.

Санаторно-курортне лікуваннярекомендують у фазі ремісії — Трускавець, Мир­город, Моршин, Одеса—Куяльник.

Диспансеризація. Хворий із ХЕ має перебувати на диспансерному обліку в дільничного терапевта. Обстеження слід проходити 1 раз на рік у стані ремісії.

Хворих із тяжкою формою ХЕ має оглядати лікар 3—4 рази на рік. Під час диспан­серного спостерігання розв’язують питання щодо працездатності хворого. Хворі з ХЕ легкого ступеня працездатні в період ремісії, а із захворюванням тяжкого ступе­ня — непрацездатні.

Профілактика загострень ХЕ полягає у своєчасній діагностиці захворювання, раціональному харчуванні та повноцінному лікуванні хворих.