Мал. 44. Вигляд виразки шлунка через фіброгастроскоп

Мал. 45. Обсіменіння виразки Нр. Фіброгастроскопія Дослідження секреторної функції шлунка

Фракційне дослідження шлункового сокуне має такого значення, як колись, оскільки рівень гіперсекреції не пов’язаний із локалізацією виразок. Набагато більший інтерес становить комп’ютерна внутрішньошлункова рН-метрія, за якою уточнюють характер секреції кислоти і наявність супутньої рефлюксної хвороби, оцінюють ефек­тивність застосовуваного антисекреторного противиразкового засобу. При внутріш- ньошлунковій рН-метрії визначають функціональні інтервали, які відображують зна­чення pHна поверхні слизової оболонки шлунка кожні 10 см від входу в шлунок до ви­ходу з нього. Значення pHв ортоградному і ретроградному напрямку («туди-назад») дають змогу графічно зобразити коливання внутрішньошлункового pH, установити ділянки гіпер- (1,2—0,9), нормо- (1,3—1,7), гіпоацидності (> 1,8—4,0) тощо.

Електрогастрографія.Виразка дванадцятипалої кишки характеризується дискі- нетичним станом гастродуоденальної зони. Під час електрогастрографії виявляють почастішання шлункових скорочень (понад 3 імпульси за хвилину), збільшення се­редньої амплітуди перистальтичних хвиль (понад 300 мкВ) і сумарної потужності біопотенціалів шлунка (понад 900 мкВ за хвилину), криві гастрограми зазвичай аси­метричні.

При медіагастральних виразках, навпаки, спостерігають гіпокінез шлунка.

Радіоізотопне сканування шлунка— найбільш інформативний і доступний метод оцінювання евакуаторної функції шлунка. Для цього використовують «пробний сніданок» — кашу з тріолеатгліцерином, міченим ¹³Ч. У хворих із виразкою дванад­цятипалої кишки евакуація вмісту шлунка нерівномірна — прискорена протягом 1 -ї години уповільнюється через 75 хв, можливо, унаслідок реактивного спазму ворота­ря. При медіагастральних виразках спостерігають тенденцію до уповільнення ева­куаторної функції шлунка.

Основні проблеми пацієнта

Наявні:

• біль у надчерев’ї натще;

• печія;

Потенційні:

• ризик розвитку шлункової кровотечі;

• перфорація, пенетрація виразки;

Наявні: Потенційні:

• відрижка; ❖ стеноз воротаря;

• нудота, блювання; ❖ страх розвитку раку шлунка.

• порушення режиму фізіологічних виділень;

• закреп;

• метеоризм;

• підвищена тривожність, демонстративність;

• незнання принципів раціонального дієтичного харчування;

• порушення сну в разі виникнення нічного голодного болю;

• тривога перед фіброгастроскопією;

• стресові ситуації вдома і на роботі.

Планування медсестринських втручань

Основні проблеми пацієнта	Медсестринські втручання
Наявні
Біль у ділянці шлунка	Розповісти пацієнтові про причини виникнення болю, пояснити, що це пов’язано із загостренням хвороби Провести бесіду про необхідність дотримання при­значеного режиму, щадної повноцінної дієти, вжи­вання призначених лікарських засобів Пояснити дію тих чи тих лікарських засобів Застосувати теплові процедури у разі неускладне- ного перебігу захворювання і відсутності ознак прихованої кровотечі (парафінові, грязеві, озокери­тові аплікації, електро- і фонофорез) Уводити спазмолітичні й анальгетичні препарати відповідно до лікарських призначень
Хворий боїться їсти у зв’язку з болем у шлунку	Заспокоїти пацієнта, пояснити, що щадна дієта і своєчасне вживання лікарських засобів зменшать процес загострення і усунуть біль Пояснити хворому та його родичам, які продукти харчування рекомендуються, які не бажано спожи­вати, а також як слід приготувати ту чи ту страву, характер її кулінарної обробки
Тривога перед гастроскопією	Пояснити хворому методику виконання процедури Переконати про необхідність такого обстеження

Основні проблеми пацієнта	Медсестринські втручання
	Дати можливість самому дійти висновку про необ­хідність обстеження, познайомити його з хворим, якому успішно проведено обстеження Дати заспокійливі засоби за призначенням лікаря
Потенційні
Можлива шлункова кровотеча Мал. 46.Хворий з можливою шлунковою кровотечею	Уважно стежити за хворим, обережно виявляти симптоми кровотечі (загальна слабість, запаморо­чення, кров у калі тощо), вимірювати AT. За наяв­ності кровотечі (блювання кольору кавової гущі) негайно надавати допомогу Негайно викликати лікаря! Укласти пацієнта в ліжко, голову повернути набік, під голову покласти клейонку і рушник (мал. 46) Підняти ножний кінець ліжка Максимально усунути психічні подразники Покласти на ділянку надчерев’я міхур з льодом Заборонити пацієнтові пити, їсти, розмовляти Дати вдихати кисень через трансназальний катетер (в умовах стаціонару) Виміряти AT Визначити основні параметри пульсу Підготувати необхідні антикоагулянти і систему для внутрішньовенного краплинного введення інфузійних розчинів Підготувати все необхідне для визначення групи крові та резус-фактора (в умовах стаціонару)
Можлива перфорація виразки	У разі появи симптомів перфорації (раптовий кин­джальний біль, рефлекторний колапс, дошко- подібне напруження м’язів живота, позитивний симптом Щоткіна—Блюмберга) негайно повідоми­ти лікарю, покласти холод на живіт. Транспортува­ти пацієнта в хірургічне відділення для оперативно­го втручання
Страх розвитку раку шлунка	Пояснити хворому, що рак може виникнути, якщо він не лікуватиметься, не виконуватиме призначень лікаря і не позбудеться шкідливих звичок Запропонувати хворому читати відповідну літера­туру. Навести приклад успішного лікування, по­сприяти спілкуванню з хворим, у якого загоїлась виразка і настала тривала ремісія

Лікування. Насамперед потрібно дотримуватися лікувального харчування. Реко­мендації хворим із виразкою шлунка і дванадцятипалої кишки щодо дотримання відповідності дієти, які були раніше, переглянуто з урахуванням ролі білка, полінена- сичених жирних кислот, різних за якістю вуглеводів і ліпотропних факторів. Доведе­но, що дієта, збагачена різними жирами, сприяє нормалізації порушеного білково- жирового обміну.

Дієта при виразковій хворобі має містити білки, жири, вуглеводи, вітаміни, мікро­елементи у фізіологічній нормі. У фазі загострення слід дотримуватися принципу ме­ханічного і хімічного щадіння слизової оболонки стравоходу, шлунка і дванадцяти­палої кишки. Тому на 4—5 діб призначають максимально щадну дієту № 1а або № 16 за Певзнером із поступовим переходом на дієту № 1. Передбачається обов’язкове

5. разове щоденне харчування, їжу готують на парі, відварюють і перетирають. Пацієнтам пропонують молоко, неміцний чай, оливкову або соняшникову олію, свіжий нежирний м’який сир, некислу сметану, круто зварені яйця, парові омлети; молочно-круп’яні супи з додаванням протертих овочів, молочні з подрібненою вермішеллю або домашньою локшиною, перетерті овочеві супи з моркви, картоплі, буряка. До дієти також входить варене м’ясо і риба: нежирна яловичина, курятина, судак, окунь, інша риба (нежирні сорти), білий черствий хліб, картопля, морква, бу­ряк, гарбузи, кабачки у вигляді пюре, варені, перетерті, печені фрукти і ягоди; компо­ти із солодких сортів фруктів і ягід; соуси білі, молочні; некислі фруктові і ягідні соки з абрикосів, слив, яблук, малини, полуниць із додаванням 1/3 склянки води, відвар шипшини.

Хворі з пептичною виразкою добре переносять дієту за умови якісного жиру в продуктах. Відчуття голоду, характерне для таких хворих, особливо якщо виразка ло­калізується в пілородуоденальній ділянці, при додаванні олії спостерігають рідше. Забороняються: м’ясна і рибна юшка, міцні овочеві й особливо грибні відвари; жирні сорти м’яса й риби, сирі непротерті овочі, кислі фрукти і ягоди, солоні, гострі страви, консерви, копчені ковбаси, вироби з тіста, вареники, чорний хліб, холодні напої, мо­розиво, мінеральні води, які містять велику кількість вуглекислоти. Кухонну сіль об­межують до 8—10 г на добу. Для поліпшення якості їжі в раціон уводять гомо­генізовані овочі, що їх додають до слизистих супів, протертих каш та інших страв.

У юнацькому віці призначають дієту, яка містить підвищену кількість білків і жирів. Щоб харчовий раціон містив усі необхідні замінні й незамінні амінокислоти в потрібних співвідношеннях, використовують різноманітні білкові продукти: м’ясо, рибу, яйця, молоко. При виразковій хворобі в осіб літнього віку перевагу в дієті нада­ють молочним і рибним стравам, які легко перетравлюються і засвоюються. Яйця обмежують до 2—3 штук на тиждень.

Пацієнтам із виразковою хворобою не слід споживати їжу в години, відведені для сну, щоб уникнути стимулювання нічної секреції, дати їм можливість одержати задо­волення від їжі.

Тепер щодо медикаментозного лікування. Кількість препаратів для лікування хворих із пептичною виразкою сягає 1000 назв. Тому слід зупинитися лише на оціню­ванні терапевтичної ефективності основних груп препаратів, що їх застосовують у

комплексному традиційному лікуванні і в деяких нових схемах з урахуванням сучас­них уявлень про цю хворобу (табл. 24).

Таблиця 24