Основні проблеми пацієнта

Наявні:

• біль (тяжкість у надчерев’ї), пов’язаний із споживанням їжі;

• відрижка повітрям або тухлими яйцями;

Потенційні: страх виникнення наступного загострення;

Наявні: Потенційні:

• нудота; * страх розвитку виразки чи раку

• блювання; шлунка.

♦> неприємний присмак у роті;

• незначне підвищення температури тіла (інтоксикація);

• метеоризм, бурчання;

• пронос.

Планування медсестринських втручань

Основні проблеми пацієнта	Медсестринські втручання
Наявні
Загострення процесу	Разом із пацієнтом розглянути можливі варіанти загострення процесу Здійснювати контроль: за дієтою, яка б забезпечу­вала функціональне, механічне, термічне і хімічне щадіння (стіл № 1), споживанням їжі — 5—6 разів на добу У міру ліквідації запалення нарощувати стиму­ляцію залоз дна шлунка. Для цього призначають дієту № 2 і навіть № 15 Обмежують споживання жирного м’яса і риби, твердих жирів тваринного походження, смаженої картоплі, консервів, перцю, гірчиці, оцту, копче­ностей тощо У разі непереносимості молока його замінюють свіжими молочнокислими продуктами (кефіром, ряжанкою, сиром)
Печія, біль у надчерев’ї	Розповісти пацієнтові про причини виникнення печії, болю, пояснити, що ці симптоми пов’язані із загостренням хвороби Для зменшення печії і болю застосовувати тепле молоко, мінеральні води (лужанську, боржомі) Провести бесіду про обов’язкове дотримання дієтичного харчування Пояснити дію тих чи тих препаратів, які призна­чив лікар Застосовувати процедури (парафінові, грязеві, озокеритові аплікації, електро- і фонофорез тощо), за неускладненого перебігу захворювання призначених лікарем

Основні проблеми пацієнта	Медсестринські втручання
Тривожність перед гастроскопією	Пояснити пацієнтові мету проведення процедури За приклад розповісти про пацієнта, який добре переніс гастроскопію, або надати можливість поспілкуватися з ним Перед гастроскопією ще раз провести бесіду про необхідність проведення цієї процедури Дати заспокійливі засоби (при необхідності) за призначенням лікаря
Потенційні
Після виписування може виникнути загострення	Переконати пацієнта у необхідності раціонально­го харчування, збереження режиму харчування, щодо шкідливості вживання алкоголю і куріння Позитивним є санація порожнини рота, своєчасне лікування при захворюваннях органів черевної порожнини, усунення професійних шкідливостей
Страх розвитку раку шлунка	Переконати пацієнта, що, дотримуючись порад лікаря і медичної сестри, можна не боятися роз­витку раку шлунка Своєчасно звертатися до лікаря для профілактич­ного огляду, проведення гастроскопії і лікування
Неправильне вживання ліків, харчування	Навчити пацієнта правильно вживати ліки і правильно харчуватися

Лікування. Лікувальне харчування у фазі загострення — стіл № 1, пізніше — № 2. У добовому раціоні передбачають збільшення кількості білків до 140 г при змен­шенні вуглеводів до 400—450 г і нормальній кількості жирів (90 і 100 г). Харчування має бути 5—6-разовим, рекомендують включати в раціон фруктові соки. Признача­ють слизові супи з круп на неконцентрованому м’ясному бульйоні, молоко, вершки, вершкове масло, зварені некруто яйця, домашній сир, мелене варене м’ясо, пісну рибу, пюре з овочів, картоплю, моркву, білковий омлет, черствий білий хліб, яблучне пюре, настій із шипшини.

Через 7—10 днів такого лікування хворі можуть споживати м’ясний бульйон, супи м’ясні з овочами, фруктові соки, відварені м’ясо (телятину, яловичину, куряти­ну) і рибу (судак, лящ, щука), котлети (м’ясні, курячі, рибні), добре розварені каші з додаванням вершкового масла, білий хліб, добре вимочений оселедець, желе, креми.

У лікувальних закладах медична сестра чітко стежить за режимом харчування, складом і кількістю їжі. Здійснює контроль за дотриманням пацієнтами дієтичних розпоряджень і за принесеними їм харчовими продуктами. Веде роз’яснювальну ро­боту щодо ролі дієтичного харчування у комплексі лікувальних заходів. У період ремісії хворих переводять на звичайний харчовий раціон. Медична сестра навчає

пацієнтів та їхніх родичів, як уникати страв, що спричинюють неприємні відчуття в надчерев’ї. Не рекомендують споживати солянку, свинину, баранину, гусятину, ка­чатину, консерви, гриби, макарони, алкогольні напої.

Лікування хронічного аутоімунного гастриту (тип А). При вираженому загост­ренні недуги хворих госпіталізують.

Медикаментозне лікування:

1. У разі виявлення Нрпризначають антигелікобактерну терапію:

а) амоксицилін — 1000 мг 2 рази на добу; кларитроміцин — 500 мг 2 рази на добу;

б) метронідазол — 500 мг 2 рази на добу; кларитроміцин — 500 мг 2 рази на добу.

Якщо ж ерадикація Нрбезуспішна, призначають таку схему лікування: метроні­дазол — 500 мг 3 рази на добу, тетрациклін — 500 мг 4 рази на добу, вісмуту субса- ліцилат/субцитрат — 120 мг 4 рази на добу.

2. Препарати, що стимулюють секреторну функцію шлунка:

• плантаглюцид — 0,5—1 г 3 рази на добу за 30 хв до їди;

• еуфілін — 0,25 чи 0,5 г 2 рази на добу за 30 хв до їди;

• кокарбоксилаза — 50—100 мг внутрішньом’язово 1 раз на день;

• ліпоєва кислота чи ліпамід — 25—30 мг 3 рази на добу;

• полівітамінні комплекси, які містять мікро- і макроелементні добавки — 1 дра­же на добу.

3. Замісна терапія:

• панзинорм — 2 драже під час їди.

4. Корекція порушень травлення у кишках:

• мезим-форте — 2 драже під час їди;

• креон — 1—2 капсули під час їди.

5. Корекція порушень моторної функції:

• прокінетики — мотиліум, препульсид — по 10 мг 3 рази на день до їди.

6. Стимуляція репаративних та регенеративних процесів у СОШ:

• ретаболіл — 1 мл внутрішньом’язово 1 раз на 2 тиж. — 2—4 ін’єкції;

• рибоксин — по 1—2 таблетки 3—4 рази на день.

7. При В₁₂-дефіцитній анемії: вітамін В₁₂ (ціанокобаламін) по 300—600 мкг внут­рішньом’язово.

8. Обволікальні та в’язкі засоби рослинного походження, що мають також проти­запальні властивості (настій із листя подорожника, ромашки, м’яти, звіробою, кореня валеріани, трилисника тощо). Настій із трав слід вживати по півсклянки 4—6 разів на день перед їдою.

9. Мінеральні води (миргородська, слов’янська, куяльник № 6, верховинська, єсентуки № 4, № 17, арзні — у теплому вигляді, невеликими ковтками по 1/2—

1. склянці 2—3 рази на день за 15—20 хв до їди).

10. Фізіотерапевтичне лікування (ультразвук, гальванізація, електрофорез, діади- намотерапія, парафіно-, озокерите-, грязетерапія).

11. С

    289

    анаторно-курортне лікування в період ремісії (Миргород).

10 10-619

Лікування хронічного гелікобактерного гастриту (тип В)

Медикаментозне лікування:

1. Ліквідація гелікобактерної інфекції.

Терапія першої лінії: інгібітор протонного насоса і вісмуту цитрат у стандартній дозі 2 рази на добу (омепразол — 20 мг 2 рази на добу; лансопразол — 30 мг 2 рази на добу; пантопразол — 40 мг 2 рази на добу.

Терапія другої лінії (табл. 22)

Таблиця 22

Потрійна терапія

Препарат	Одноразова доза	Вживання	Тривалість лікування
Рабіпразол	20 мг	2 рази	Не менше
Кларитроміцин	500 мг	2 рази	7 днів
Амоксицилін	1000 мг	2 рази

Терапія третьої лінії (табл. 23)

Таблиця 23

Квадротерапія

Препарат	Одноразова доза	Вживання	Тривалість лікування
Інгібітор протонового насоса:	Стандартна	2 рази
денол	120 мг	2 рази	Не менше
метронідазол	500 мг	2 рази	7 днів
тетрациклін	500 мг	2 рази

2. Мінеральні води (лужанська, поляна квасова, моршинська у теплому вигляді без газу по півсклянки 3 рази на день за 1—1,5 год до їди).

3. Фізіотерапія (ультразвук, гальванізація, електрофорез, діадинамотерапія, па- рафіно-, озокерите-, грязетерапія).

4. Санаторно-курортне лікування рекомендують у період ремісії (Закарпаття, Моршин).

Профілактика хронічного гастриту передбачає насамперед навчити пацієнта дотримуватися режиму харчування, вчасно проводити санацію порожнини рота, бо­ротися зі звичкою куріння і зловживання алкоголем, уникати промислових і про­фесійних шкідливостей (за можливості змінити місце роботи). Повноцінне лікування при гострих і хронічних інфекційних захворюваннях, гострому гастриті.

Диспансеризації підлягають усі хворі на хронічний гастрит. Регулярно обстежу­ватися для виключення малігнізації й утворення виразки. Хворих оглядають 1—2 ра­зи на рік. У разі ахілічного гастриту хворих оглядають 1 раз на квартал, їм прово дять гастродуоденоскопію з прицільною біопсією або рентгенологічне дослідження шлунка, дослідження секреторної функції шлунка.