Полінози

Полінози — захворювання, що характеризується гіперчутливістю до пилку рос­лин. Відбувається ураження переважно слизових оболонок (передусім носа і кон’юн­ктиви).

Поширеність полінозу становить 7—22 %.

Класифікація

Залежно від термінів палінації рослин полінози поділяють на:

• весняні, зумовлені пилкуванням дерев;

• весняно-літні, зумовлені пилком лучних та злакових трав;

• літньо-осінні, зумовлені пилком бур’янів.

Клінічна картина. При алергійному риніті, який є основним проявом полінозу, хворі скаржаться на закладеність і свербіж носа, слизисті виділення з носа, чхання.

Другим за частотою симптомом є кон’юнктивіт, який проявляється сльозотечею.

Менш частими проявами полінозу є алергійний фарингіт, отит (особливо у дітей), дерматит, ентерит, пилкова бронхіальна астма.

Перебіг

Легкий — захворювання не впливає на загальний стан хворого, приймання меди­каментів епізодичне.

Середньої тяжкості—якість життя нормалізується при прийманні медикаментів.

Тяжкий — вживання медикаментів не запобігає клінічним проявам хвороби.

Ускладнення. Полісенсибілізація (гіперчутливість до алергенів різного поход­ження), трансформація в бронхіальну астму.

Лікування амбулаторне.

У сезон пилкування рекомендують вживати антигістамінні препарати (кларитин, еріус), інгаляційні глюкокортикостероїди, застосовувати очні краплі з антигістамін- ними або гормональними препаратами.

Поза сезоном пилкування ефективним є призначення специфічної імунотерапії (після виявлення причинних алергенів) з використанням різних методів (паренте­рально, ендоназально, перорально). Тривалість лікування, включаючи підтримуваль- ну терапію, становить 3—5 років під постійним контролем алерголога.

Кропив’янка

Кропив’янка — захворювання, що характеризується появою на шкірі висипу міхурцевого характеру, який нагадує опік кропивою, супроводжується свербежем.

Клінічна картина. Захворювання починається раптово з інтенсивного свербежу, після чого на шкірі з’являються гіперемовані ділянки, що підвищуються над її поверх­нею. Пізніше з’являються міхурці різної величини, які можуть бути поодинокими або зливатися між собою, утворюючи елементи з фестончастими краями. Інколи кропи­в’янка набуває геморагічного характеру у зв’язку з виходом із судинного русла еритро­цитів.

Кропив’янка супроводжується загальною слабістю, підвищенням температури тіла до субфебрильної, болем голови.

Можуть уражуватися внутрішні органи: слизова оболонка дихальних шляхів (з’являється кашель, стридорозне дихання), кишок (проноси), суглобів (артралгії).

Перебіг гострий, триває від кількох годин до кількох діб; хронічний, якщо три­валість хвороби перевищує 5—6 тиж.

Лікування зазвичай амбулаторне, проте у тяжких випадках потрібна госпіталіза­ція. Негайно припинити контакт з алергеном.

У перші 2—3 доби призначають голодування з поступовим переходом на гіпо- алергенну дієту. Заборонено споживати яйця, горіхи, шоколад, цитрусові, березовий, вишневий, яблучний соки тощо.

Для зменшення свербежу рекомендують обтирання оцтовим або напівспиртовим розчином чи гарячу ванну.

Для прискорення виділення алергену з організму застосовують повторні очисні клізми, ентеросорбенти (смекта, ентеросгель).

Антигістамінні препарати (димедрол, супрастин, тавегіл, фенкарол, кларитин, цетрин) — усередину, в тяжких випадках — парентерально.

Глюкокортикостероїди — внутрішньовенно при тяжкому перебігу захворювання (преднізолон у дозі 60-—150 мг на 1 кг маси тіла або дексаметазон — 8—12 мг).