Основні поняття клінічної імунології

Імунний статус — стан імунної системи людини на конкретний момент часу, який характеризує функцію різних ланок імунної системи.

Дисфункції імунної системи — транзиторні стани та імунодефіцитні захворюван­ня, що характеризуються симптомами і синдромами порушення функції імунної сис­теми зі змінами показників імунограми, що не відповідають стадії хвороби й об’єк­тивним клінічним даним.

Імунодефіцитне захворювання (ІДЗ) — стійкий дефіцит одного або кількох по­казників імунної відповіді, який проявляється клінічними симптомами або синдро­мами.

ІДЗ поділяють на первинні (уроджені), що їх вивчають у педіатрії, і вторинні (на­буті), що є предметом вивчення внутрішньої медицини та інфекційних хвороб.

Етіологія. Причинами ІДЗ є віруси краснухи, кору, простого герпесу, Епстейна— Барр, цитомегаловірус, віруси гепатиту; гельмінтози та інфекції, спричинені най­простішими; іонізувальне випромінювання; тривале вживання цитостатиків, корти­костероїдів; гіповітамінози, дефіцит мікроелементів.

Клінічні синдроми дисфункції імунної системи

Маркери імунодефіцитних станів

• геморагічний синдром;

• судомний синдром з гіпокальціємією;

• телеангіектазії, плями гіпер- і депігментації;

• карликовість;

• хронічний слизово-шкірний кандидоз.

Алергійний синдром

• атопічний дерматит (екзема, нейродерміт);

• атопічна бронхіальна астма.

Інфекційний синдром

• бактеріальні інфекції шкіри та підшкірної жирової клітковини;

• грибкові ураження шкіри і слизових оболонок, кандидоз;

• паразитарні інвазії;

• герпетичні висипи;

• афтозний стоматит, стійкий до лікування;

• підвищена чутливість до ГРВІ;

• бронхіт, що часто рецидивує;

• гнійний отит;

• рецидивна пневмонія;

• хронічні урогенітальні інфекції, пієлонефрит з частими загостреннями;

• генералізовані інфекції (сепсис);

• діарея невідомої етіології, дисбактеріоз;

• ГРВІ більше 6 разів на рік, перебіг яких ускладнюється пневмонією, бронхітом, отитом і хронічним тонзилітом.

Аутоімунний синдром

• ревматоїдний артрит у поєднанні з частими бронхітом, пневмонією, ГРВІ;

• дерматоміозит, склеродермія з ГРВІ.

Імунопроліферативний синдром

• збільшення всіх груп лімфатичних вузлів з лімфаденітом, інфекціями іншої ло­калізації, спленомегалією і перенесений інфекційний мононуклеоз в анамнезі;

• гострий і хронічний лейкоз, лімфогранульоматоз;

• лімфоми, лімфосаркоми.

Класичним прикладом імунодефіцитного захворювання є BIJI-інфекція.

ВІЛ-інфекція — невиліковна інфекційна хвороба, яка спричинюється вірусом імунодефіциту людини, передається статевим, парентеральним і трансплацентарним шляхом, уражує клітинний імунітет і проявляється синдромом набутого імуноде­фіциту (СНІД, AIDS).

Вірус імунодефіциту людини:

• належить до РНК-умісних вірусів;

• за кімнатної температури життєздатний упродовж 4—6 діб;

• у замороженій сироватці крові життєздатний до 10 років;

• у замороженій спермі життєздатний кілька місяців;

• за температури 56 °С гине через 30 хв, за температури 100 °С — одразу;

• гине від дії водню пероксиду, формальдегіду, етилового спирту, ефіру;

• джерелом збудника є заражена людина (через 2—4 тиж. після інфікування).

У клінічній картині СНІДу виділяють 5 стадій:

1. а — гострого захворювання, триває 1—6 тиж. Клінічна картина нагадує інфек­ційний мононуклеоз (гарячка, тонзиліт, лімфаденіт, гепатоспленомегалія);

2. а — безсимптомного носійства, триває 2—10 років. Це період уявного одужан­ня;

3. я — персистувальної генералізованої лімфаденопатії, триває 2—3 роки. Харак­теризується збільшенням лімфатичних вузлів різних груп;

4. а — преСНІДу. Клінічними проявами є тривала гарячка 39—40 °С, пронос по­над 1 міс., схуднення на 10 % маси тіла і більше, збільшення лімфатичних вузлів, ура­ження шкіри, тривалий кашель, задишка, спленомегалія, анемія, тромбоцито- і лім- фопенія;

5. а — власне СНІДу, триває до 1,5 року. У клінічній картині маніфестують інфек­ційні захворювання, туберкульоз, сепсис, тяжка пневмонія, гельмінтози.

Діагностика. Важливими у діагностиці ІДЗ є:

Результати об ’єктивного обстеження(полілімфаденопатія, герпетичний висип, фурункульоз, субфебрилітет тощо).

Анамнестичні дані:

• часті рецидивні інфекції: бронхіт, пневмонія, гнійний отит, синусит, екзема, діарея і піурія невстановленої етіології;

• алергологічний анамнез;

• наявність аутоімунних або неопластичних (ракових) захворювань;

• результати тривалого застосування цитостатиків, кортикостероїдів, сульфаніл­амідних і антигістамінних препаратів, особливо в дитячому віці.

Генеалогічні данідають змогу з’ясувати спадковий характер ІДЗ або спадкову схильність до розвитку захворювань імунної системи.

Лабораторні дані:

• загальний аналіз крові (лімфопенія, нейтропенія, анемія, тромбоцитопенія, зменшена ШОЕ при бактеріальних інфекціях);

• біохімічний аналіз крові (гіпогаммаглобулінемія);

• імунограма (визначення Т- і В-лімфоцитів, природних кілерів, сироваткових імуноглобулінів різних класів, титру комплементу, лізоциму, циркулюючих імунних комплексів). Реальну інформацію про зміни імунограми дають лише значні порушення показників (зсув на 40—50 % від норми і більше; табл. 21).

Таблиця 21

Показники імунограми

Нормативні показники імунограми
Загальний білок	65—85 г/л	Т-лімфоцити	40—60 %
у-Глобуліни	12—22 %	В-лімфоцити	15—30%
IgM	0,4—2,2 г/л	CD3	56—65 %
IgG	7—10 г/л	CD4	25—35 %
IgA	0,8—3,7 г/л	CD8	22—36 %
IgE	0,1—0,5 мг/л	CD16	17—20%
IgD	3—170 мг/л	CD22	8—10 %