- •Всв “Медицина”
- •01034, М. Київ, вул. Стрілецька, 28.
- •09117, М. Біла Церква, вул. Леся Курбаса, 4.
- •Вчення про медсестринство у внутрішній медицині
- •Основні історичні етапи розвитку внутрішньої медицини
- •Принципи організації і методи надання лікувально-профілактичної допомоги пацієнтам
- •Поняття про хворобу, її етіологію, періоди, стадії, діагностику, клінічний т медсестринський діагноз, перебіг, прогноз, лікування, профілактику
- •Методи обстеження пацієнта медичною сестрою
- •Об’єктивні методи обстеження
- •Мал. 2. Пальпація лімфатичних вузлів: а — шийних; б — підщелепних; в — надключичних; г — пахвових; ґ— пахових
- •Правила особистої гігієни та безпеки медсестри, яка проводить обстеження пацієнта
- •Медичні працівники зобов’язані бути:
- •Лабораторні методи дослідження
- •Мал. 29. Дослідження шлункового соку
- •Мал. Зо. Дослідження дуоденального вмісту
- •Т Перкусія Пальпація. Естові завдання
- •Відповіді
- •Ведення пацієнтів із патологією органів дихання, професійними хворобами і отруєннями анатомофізіологічні особливості органів дихання
- •Основні клінічні симптоми хвороб органів дихання
- •Гострий бронхіт
- •Хронічний бронхіт
- •Основні проблеми пацієнта в стадії ремісії Наявні: Потенційні:
- •Бронхоектатична хвороба
- •Основні проблеми пацієнта Наявні: Потенційні:
- •Емфізема легенів
- •Бронхіальна астма
- •Пневмонія
- •Основні проблеми пацієнта Наявні: Потенційні:
- •Рак легенів
- •Пневмосклероз
- •Туберкульоз легенів
- •Основні проблеми пацієнта Наявні:
- •Плеврит
- •Тестові завдання
- •Відповіді
- •Професійні хвороби
- •Пневмоконіоз
- •Вібраційна хвороба
- •Основні клінічні ознаки
- •Основні проблеми пацієнта
- •Професійні інтоксикації
- •Отруєння свинцем
- •Основні проблеми пацієнта
- •Потенційні:
- •Наявні: Потенційні:
- •Отруєння фосфорорганічними сполуками
- •Отруєння хлорорганічними сполуками (пестицидами)
- •Отруєння ртутьорганічними сполуками
- •Отруєння сполуками миш’яку
- •Наявні: Потенційні:
- •Тестові завдання
- •Відповіді
- •Ведення пацієнтів із хворобами серцево-судинної системи анатомо-фізіологічні особливості серцево-судинної системи
- •Основні клінічні симптоми хвороб серцево-судинної системи
- •Ішемічна хвороба серця
- •Стенокардія
- •Провокаційна проба з гіпервентиляцією легенів. Проводять зранку натщесерце в положенні лежачи. Пацієнт глибоко дихає з частотою 30—40 дихальних рухів за
- •Інфаркт міокарда
- •Гостра судинна недостатність
- •Серцева недостатність
- •Артеріальна гіпертензія
- •Гіпертонічний криз
- •Атеросклероз
- •Кардіоміопатії
- •Дилятаційна кардіоміопатія
- •Рестриктивна кардіоміопатія
- •Легеневе серце
- •Класифікація легеневого серця (вооз, 1961)
- •За етіологією 2. За перебігом
- •За станом компенсації
- •Легенева недостатність (адаптовано згідно з наказом моз України № 499, 2003)
- •Набуті вади серця
- •Недостатність мітрального клапана
- •Мітральний стеноз
- •Аортальна недостатність
- •Аортальний стеноз
- •Септичний ендокардит
- •Додаткові методи діагностики
- •Міокардит неревматичного походження
- •Класифікація міокардиту (прийнята VI, VII Національним конгресом кардіологів України (2000, 2004)
- •Гострий: IV. Поширеність:
- •Міокардіофіброз VII. Серцева недостатність
- •Перикардит
- •Тестові завдання
- •Вимірювання at е. Визначення глюкози крові.
- •Відповіді
- •Ведення пацієнтів із ревматичними і системними хворобами сполучної тканини, алергійними захворюваннями дифузні захворювання сполучної тканини і хвороби суглобів
- •Основні проблеми пацієнта Наявні: Потенційні:
- •Ревматична хвороба
- •Ревмокардит.
- •Основні проблеми пацієнта Наявні: Потенційні:
- •Ревматоїдний артрит
- •Колагенози
- •Системний червоний вовчак
- •Мал. 34. Ураження шкіри при счв
- •Клініко-лабораторна характеристика ступенів активності запального процесу при счв
- •Системна склеродермія
- •Характер перебігу
- •Стадія розвитку
- •Ступінь активності
- •Клініко-морфологічна характеристика
- •Дерматоміозит
- •Додаткових критерії.
- •Системний васкуліт
- •Класифікація
- •Діагностичні критерії первинного системного васкуліту наведено в табл. 20.
- •Вузликовий періартеріїт
- •Вузликовий періартеріїт
- •Деформівний остеоартроз
- •Класифікація остеоартрозу (остеоартриту), адаптована за в.О. Насоновою, м.Г. Астапенко (1989), затверджена узгоджувальною комісією з класифікації ревматичних хвороб (2002)
- •Клінічні форми:
- •Переважна локалізація:
- •Рентгенологічна стадія (за Келгреном):
- •Реактивний синовіт:
- •Функціональна недостатність суглобів:
- •Тестові завдання
- •Відповіді
- •Імунні захворювання
- •Історія розвитку імунології
- •Розвиток імунології в Україні
- •Захист організму від патогенів
- •Основні поняття клінічної імунології
- •Клінічні синдроми дисфункції імунної системи
- •Основні проблеми пацієнта Наявні: Потенційні:
- •Алергійні захворювання
- •Класифікація імунних реакцій Типи імунних реакцій (адаптовано за r. Coombs, p. Gell, 1968)
- •Полінози
- •Кропив’янка
- •Набряк Квінке
- •Медикаментозна алергія
- •Анафілактичний шок
- •Сироваткова хвороба
- •Основні проблеми пацієнта
- •Тестові завдання
- •Ведення пацієнтів із хворобами органів травлення анатомофізіологічні особливості травної системи
- •Основні клінічні симптоми хвороб органів травлення
- •Гострий гастрит
- •Основні проблеми пацієнта
- •Хронічний гастрит
- •Класифікація хронічного гастриту, адаптована за Сіднейською системою (1990) з модифікаціями (Хьюстон, 1994) та уточненнями (мкх-10)
- •Основні проблеми пацієнта
- •Наявні:
- •Виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки (пептична виразка)
- •Класифікація виразкової хвороби (пептичної виразки) шлунка і дванадцятипалої кишки, адаптована згідно з рекомендаціями в.Г. Передерія зі співавторами (1997) та мкх-10
- •6. За перебігом:
- •1. За наявності Helicobacter pylori:
- •За локалізацією:
- •За розмірами виразкового дефекту:
- •Стадії:
- •Ускладнення:
- •Симптоматичні виразки:
- •Клінічні варіанти:
- •Мал. 44. Вигляд виразки шлунка через фіброгастроскоп
- •Мал. 45. Обсіменіння виразки Нр. Фіброгастроскопія Дослідження секреторної функції шлунка
- •Основні проблеми пацієнта
- •Потенційні:
- •Основні групи лікарських препаратів, що їх застосовують у лікуванні хворого з виразкою шлунка і дванадцятипалої кишки
- •Лікування при гелікобактерних пептичних виразках шлунка і дванадцятипалої кишки
- •Рак шлунка
- •Екзогенні чинники Ендогенні чинники
- •Основні проблеми пацієнта Наявні: Потенційні:
- •Роль медичної сестри в диспансерному спостеріганні
- •Хронічний ентерит
- •Класифікація хронічного ентериту, адаптована за Парфьоновим (1981), Григор’євим, Яковенко (1993), Фролькісом (1996)
- •Основні проблеми пацієнта Наявні: Потенційні:
- •Хронічний коліт
- •Основні проблеми пацієнта Наявні: Потенційні:
- •Класифікація нвк, адаптована за Івашкіним (2002)
- •Місцеві
- •Системні
- •Перебіг
- •Основні проблеми пацієнта Наявні: Потенційні:
- •Хронічний панкреатит
- •Основні проблеми пацієнта
- •Обоє ’язкові: Факультативні:
- •Хронічний гепатит
- •Класифікація, адаптована: Лос-Анджелес (1994) з доповненнями V. Desmetзі співавторами (1995)
- •Ступені активності хронічного гепатиту (адаптовані за k.G. Knodellзі співавт., 1981, с.Д. Подимовою, 1998)
- •Цироз печінки
- •Мал. 52. Дрібновузловий цироз печінки
- •За морфологічною характеристикою
- •Мал. 53. Великовузловий цироз печінки
- •За активністю і швидкістю прогресування
- •За клінічними ознаками
- •Ступені тяжкості цирозу печінки (за критеріями Уайльда—Турко, 1964 у модифікації п’ю, 1973)
- •Мал. 54.Розчухи на шкірі у хворого на цироз печінки
- •Мал. 56. Асцит, набряклі підшкірні вени живота («голова медузи»), випнутий пупок при цирозі печінки (адаптовано за р. Хеггліним, 1965)
- •Мал. 57. «Судинні зірочки» у хворого на цироз печінки
- •Хронічний холецистит
- •Основні проблеми пацієнта Наявні: Потенційні:
- •Жовчнокам’яна хвороба
- •Основні проблеми пацієнта
- •Потенційні:
- •Наявні: Потенційні:
- •Пухлини печінки
- •Дискінезія жовчного міхура
- •О Потенційні: ❖ можливе загострення процесу.
- •П Медсестринські втручання ланування медсестринських втручань
- •Тестові завдання
- •Основні клінічні симптоми захворювань нирок і сечовивідних шляхів
- •Дослідження сечі
- •Методи дослідження сечі
- •Гострий гломерулонефрит
- •Основні проблеми пацієнта Наявні: Потенційні:
- •Хронічний гломерулонефрит
- •Основні проблеми пацієнта Наявні: Потенційні:
- •Гострий пієлонефрит
- •Хронічний пієлонефрит
- •Основні проблеми пацієнта
- •Потенційні:
- •Хронічні хвороби нирок Сечокам’яна хвороба
- •Основні проблеми пацієнта Наявні: Потенційні:
- •Г естози
- •Лікування еклампсії за Строгановим
- •Амілоїдоз нирок
- •Тестові завдання
- •Відповіді
- •Ведення пацієнтів із хворобами системи крові анатомо-фізіологічні особливості системи крові і органів кровотворення
- •Система крові складається з: центральних органів кровотворення:
- •Загальний аналіз крові у нормі
- •Основні проблеми пацієнта Наявні: Потенційні:
- •Основні проблеми пацієнта
- •Основні проблеми пацієнта
- •Фолієводефіцитна анемія
- •Г емобластози
- •Лейкемія
- •Гостра лейкемія (лейкоз)
- •Основні проблеми пацієнта Наявні: Потенційні:
- •Хронічна лейкемія
- •Хронічна лімфоїдна лейкемія
- •Основні проблеми пацієнта
- •Розгорнута і термінальна стадія захворювання
- •Хронічна мієлоїдна лейкемія
- •Основні проблеми пацієнта Наявні: Потенційні:
- •Геморагічні захворювання
- •Порушенням функції зсідання крові (коагулопатп).
- •Тромбоцитопенія
- •Основні проблеми пацієнта Наявні: Потенційні:
- •Геморагічний васкуліт
- •Основні проблеми пацієнта Наявні: Потенційні:
- •1 Роль медичної сестри у лікуванні пацієнтів див. Видання «Основи сестринської справи».
Деформівний остеоартроз
Остеоартроз — дегенеративно-дистрофічне захворювання суглобів і навколо- суглобових м’яких тканин, яке характеризується дегенерацією суглобового хряща, змінами суглобових поверхонь з розвитком крайових остеофітів, ураженням субхон- дральної кістки, деформацією суглобів, а також розвитком явного чи прихованого синовіту.
Поширеність остеоартрозу в популяції дорослого населення становить 10—12 % і безпосередньо залежить від віку: серед людей літнього і старечого віку деформівний остеоартроз може досягати 80—90 % і більше. В Україні зареєстровано близько 500 тис. хворих на остеоартроз. Інвалідність унаслідок деформівного остеоартозу становить близько 17 % усіх хвороб цього класу.
Етіологія. Причинами деформівного остеоартрозу є надмірне функціональне перевантаження суглобової поверхні раніше здорового хряща, важка фізична праця, ожиріння, спортивні й професійні мікротравми.
Класифікація остеоартрозу (остеоартриту), адаптована за в.О. Насоновою, м.Г. Астапенко (1989), затверджена узгоджувальною комісією з класифікації ревматичних хвороб (2002)
І. Патогенетичні варіанти:
Первинний (ідіопатичний).
Вторинний (зумовлений травмами, дисплазією, порушеннями статики, гіпер- мобільністю суглобів, артритом та ін.).
Клінічні форми:
Поліостеоартроз: вузликовий, безвузликовий.
Олігоостеоартроз.
Моноостеоартроз.
У поєднанні з остеохондрозом хребта, спондилоартрозом.
Переважна локалізація:
Міжфалангові суглоби (вузлики Гебердена, Бушара).
Кульшові суглоби (коксартроз).
Колінні суглоби (гонартроз).
Інші суглоби.
Рентгенологічна стадія (за Келгреном):
Слабовиражений субхондральний остеосклероз, незначне звуження суглобової щілини, початкова кістоподібна перебудова кісткової структури, малі крайові або внутрішньосуглобові (для колінного суглоба) остеофіти.
Те саме, але більше виражені субхондральний остеосклероз і звуження суглобової щілини.
Виражений субхондральний остеосклероз, великі крайові остеофіти, значне звуження суглобової щілини; для кульшового суглоба — також виражена кістоподібна перебудова і деяке сплощення головки стегна.
Суглобові щілини важко простежуються, множинні масивні остеофіти, підвивихи, деформація епіфізів кісток, що утворюють суглоб; для кульшового суглоба — протрузія вертлюгової ямки, асептичний некроз головки стегнової кістки.
Реактивний синовіт:
Наявний.
Відсутній.
Функціональна недостатність суглобів:
пункти 1,2,3 — як для ревматоїдного артриту.
Клінічна картина. Більшість пацієнтів, які звертаються по медичну допомогу, скаржаться на біль у суглобі під час рухів, фізичного навантаження, ходьби, наприкінці робочого дня (або тренування), у разі зміни погоди. Уражуються зазвичай великі суглоби, які зазнають найбільшого навантаження впродовж робочого дня. На початку захворювання біль виникає через невідповідність можливостей мікроцирку- ляторного русла потребам суглобових тканин, тому для зменшення болю пацієнти перші 15—20 кроків ідуть повільно і тільки після цього темп ходи посилюють. Біль може з’являтися через 1,5—2 год ходьби або праці в положенні стоячи. Це є сигналом до зміни навантаження, виду роботи або до короткого відпочинку.
У пізніші стадії хвороби арталгія може виникати в разі мінімального навантаження на суглоб і довго зберігатися в стані спокою. При розвитку масивних, грубих змін кістково-хрящової тканини її окремі фрагменти (остеофіти) можуть відокремлюватися і, потрапляючи в суглобову щілину, спричинювати різкий біль (симптом «суглобової миші»). Після кількох вдалих рухів у суглобі біль раптово може зникнути.
Під час огляду звертають увагу на деформацію суглобів, стовщення періартику- лярних тканин, гіпотрофію регіональних м’язів, зміщення осі кінцівки. Стовщення дистальних міжфалангових суглобів з подальшими кістковими розростаннями й ущільненням періартикулярних тканин називають вузликами Гебердена. Деформації, фіброзні зміни періартикулярних тканин і кісткові зміни епіфізу в проксимальних міжфалангових суглобах — вузлики Бушара.
Болючість суглоба під час пальпації локалізується в ділянці суглобової щілини, місцях прикріплення суглобової капсули, однак ця ознака буває не завжди. Набряклість та болючість суглоба визначають при вторинному синовіті.
Порушення функції суглобів, що проявляється зменшенням амплітуди рухів на ранніх стадіях хвороби, пов’язане з ураженням навколосуглобових тканин і си- новітом. У пізні стадії захворювання розвиваються різні за вираженістю клінічні прояви контрактур. Найчастіше порушується функція колінних і кульшових суглобів.
Ураження колінних суглобів при деформівному остеоартрозі — гонартроз.
Первинний гонартроз уражує жінок у клімактеричний період, причинами вторинного є здебільшого травми колінного суглоба, порушення статики.
Хворі скаржаться на біль у суглобі, що виникає під час рухів, особливо ходьби по сходах. Біль локалізується в передній або медіальній частині суглоба. Обмежуються рухи в суглобі: спочатку розгинання, а пізніше згинання. Під час рухів відчувається хрускіт. При розвитку реактивного синовіту біль під час рухів посилюється і з’являється у спокої, відзначають набряклість у ділянці суглоба, болючість під час пальпації, підвищення температури у місці запалення, збільшення ШОЕ. Унаслідок кісткових розростань виникає деформація колінних суглобів.
Ураження кульшових суглобів — коксартроз. Це найтяжча форма остеоартрозу. Причинами захворювання можуть бути вроджена дисплазія кульшового суглоба, травми, клімактеричний період.
У хворих з’являється біль під час рухів у суглобі, опору на ногу. Поступово наростає обмеження рухів у суглобі: внутрішньої і зовнішньої ротації, пізніше згинання. З’являється кульгавість, зумовлена вкороченням кінцівки, при двобічному ураженні типовою є качина хода. Розвивається атрофія м’язів стегна, сідниць. Під час пальпації визначать локальну болючість у ділянці головки стегнової кістки. Набряклості суглоба не буває.
Додаткові методи обстеження і роль медичної сестри в їх проведенні
Різноманітність клінічних проявів і варіантів перебігу деформівного остеоартрозу, ураження всіх суглобових і навколосуглобових тканин, прихований початок хвороби, відсутність специфічних параклінічних ознак значно утруднюють ранню діагностику захворювання. Велике значення має визначення чинників, що спричинюють розвиток деформівного остеоартрозу: хронічна травматизація суглоба, тривале виконання стереотипних рухів, фізичне навантаження на суглоб упродовж певного періоду, порушення жирового або сольового обміну, спадкові вади опорно- рухового апарату.
Важливе значення має рентгенологічне дослідження. УІ стадії рентгенологічних змін діагностують кістоподібну перебудову кісткової тканини, лінійний остеосклероз у субхондральній частині, появу невеликих крайових остеофітів. УII стадії виявляють більше виражений остеосклероз і звуження суглобової щілини; III стадія характеризується прогресуванням остеосклерозу, великими крайовими остеофітами, значними звуженнями суглобової щілини. УIV стадії виявляють грубі масивні остео- фіти, суглобова щілина майже не простежується, епіфізи кісток, що утворюють суглоб, деформовані.
У загальному клінічному аналізі крові тільки у 40 % хворих визначають збільшення ШОЕ, формула крові зазвичай без змін.
Клініко-діагностичні ознаки остеоартрозу:
біль у суглобах механічного характеру;
швидка втомлюваність;
відчуття нестійкості в суглобах нижніх кінцівок;
ураження дистальних суглобів кисті та І пальця стопи;
поступовий початок хвороби;
повільно прогресивний перебіг;
деформація суглобів;
гіпотрофія регіональних м’язів;
рецидивний синовіт;
обмеження рухомості суглобів;
рентгенологічні зміни.
Лікування. Основними принципами лікування пацієнтів з остеоартрозом є:
усунення причин, що спричинюють розвиток захворювання;
зменшення вираженості або повне усунення больового синдрому;
ліквідація запальних змін;
нормалізація тонусу навколосуглобових м’язів;
поліпшення регіонального та внутрішньокісткового кровотоку;
стимуляція метаболічних процесів в організмі;
поліпшення якості життя.
НПЗП ефективно усувають біль та запальний процес. Перевагу надають специфічним і високоспецифічним інгібіторам ЦОГ-2.
Специфічними інгібіторами ЦОГ-2 є німесулід (месулід) — по 100 мг 1 раз на день усередину, мелоксикам (моваліс) — по 7,5 мг 1 раз на день усередину.
До високоспецифічних інгібіторів ЦОГ-2 належить целекоксиб (целебрекс) — по 200 мг 2 рази на день усередину протягом 6—8 тиж.
Можливе застосування неселективних інгібіторів ЦОГ — диклофенак натрію (вольтарен, ортофен, диклоберл) у добовій дозі 75—100 мг, індометацин (метиндол) у добовій дозі 75—150 мг.
Глюкокортикоїди застосовують у фазу загострення вторинного запалення (особливо синовіту). Гідрокортизон (50—100 мг) або кеналог (40 мг) уводять внутрішньо- суглобово.
Для профілактики і лікування при дистрофічних змінах застосовують препарати, дію яких класифікують як хондромодулювальну. До таких засобів належить афлу- топ, який уводять внутрішньосуглобово по 2 мл 1 раз на 3 дні (усього — 5 уведень), а потім внутрішньом’язово по 2 мг на добу; на курс лікування — 20 ін’єкцій.
У лікуванні хворих на остеоартроз застосовують також системну ензимотерапію, яка пригнічує запалення синовіальної оболонки. Флогензим призначають по 3 таблетки 3 рази на добу, а вобензим — по 5—10 таблеток 3 рази на добу. Курс системної ензимотерапії має тривати 1—3 міс.
Для місцевого лікування застосовують долгіт-крем, фастум-гель, долобене на ге- левій або мазевій основі.
Важлива роль у реабілітації пацієнтів належить фізіотерапії. При синовіті призначають електричне поле УВЧ, середньохвильове УФ-опромінення в еритемній дозі (З—4 біодози), електрофорез, ультразвук низької інтенсивності.
У разі зменшення запальних явищ для поліпшення регенерації кісткової тканини застосовують високочастотну магнітотерапію, ультразвукову терапію, інфрачервону лазсротсрапію, озокеритотерапію.
Хворим пропонують санаторно-курортне лікування у Хмільнику, Ялті, Одесі, Рай-Оленівці, Любені Великому, Немирові (Львівська обл.), Саках, Євпаторії, Черче.
Прогноз захворювання зазвичай сприятливий. Прогресування хвороби повільне. Однак частина пацієнтів зі значною деформацією суглобів і обмеженням рухів у них, потребує коригувального ортопедичного лікування.
