Перикардит

Перикардит —- запалення осердя.

Етіологія. Причиною перикардиту є вірусна, бактеріальна інфекція, туберкульоз, системні захворювання сполучної тканини, алергійні захворювання, інфаркт міокар­да, уремія, лейкоз, тромбоцитопенічна пурпура.

У 50 % випадків перикардит є гострим (до 6 тиж.), у решті—підгострим (від 6 тиж. до 6 міс.) або хронічним (понад 6 міс.). Чоловіки хворіють у 1,5 разу частіше.

Серед основних клінічних варіантів перикардиту виокремлюють такі:

• гострий сухий (фібринозний);

• гострий ексудативний без тампонади;

• гострий ексудативний з тампонадою серця;

• хронічний ексудативний;

• констриктивний.

Клінічна картина. Хворі з гострим сухим перикардитом скаржаться на біль у серці, що частіше локалізується в ділянці верхівки та внизу груднини. Біль не пов’я­заний із фізичним навантаженням, не усувається нітрогліцерином, часом може ірра­діювати в шию, надчерев’я, під ліву лопатку, посилюється під час дихання і послаб­люється в сидячому положенні при нахилянні тіла вперед. Окрім цього, підви­щується температура тіла, з’являється задишка, погіршується загальний стан, зни­жується працездатність.

При гострому ексудативному перикардиті основною скаргою є задишка. Харак­терним є положення хворого — сидячи в ліжку, нахилившись уперед (симптом Блех- мана), часом притискує коліна до грудей, що дещо послаблює задишку і усуває біль. У ділянці серця може відзначатися випинання грудної клітки. ЧСС здебільшого при­швидшена, АТ знижений. Перкуторно — розширення меж серця. Під час аускуль­тації вислуховують шум тертя перикарда, який може бути грубим, скрипучим, поси­люватися в разі натискання стетоскопом у нижній третині груднини ліворуч. Шум виявляють переважно в систолу. У разі нагромадження ексудату листки перикарда розходяться і шум тертя перикарда зменшується або зникає.

Діагностика перикардиту базується на скаргах хворого (біль, задишка), результа­тах об’єктивного обстеження (шум тертя перикарда, розширення меж серця), до­поміжних методів обстеження. Лабораторні методи дослідження є допоміжними в діагностиці перикардиту. Вони відображають активність запального процесу. Важ­ливе значення в діагностиці має ЕКГ, за допомогою якої можна розрізнити біль при гострому перикардиті і біль при гострому інфаркті міокарда.

Рентгенологічні дані особливо велике значення мають при перикардиті ексуда­тивного походження (розширення тіні серця, зменшення пульсації серцевої тіні).

Лікування проводять з урахуванням етіопатогенезу, клінічної картини перикар­диту. Хворим із перикардитом інфекційного походження призначають антибіотики, туберкульозного — рифампіцин, стрептоміцин, ізоніазид, при симптоматичному пе­рикардиті лікують основне захворювання. Окрім цього, застосовують кортикостерої­ди, НПЗП, антигістамінні препарати. Хворим з ексудативним перикардитом призна-

чають сечогінні засоби, а хворим з явищами тампонади серця терміново виконують пункцію порожнини перикарда.

Тестові завдання

1. Пацієнтку П., 52 років, доставлено в приймальне відділення з такими проб­лемами: гострий біль у ділянці серця стисного характеру, який віддає в ліву руку, триває понад ЗО хв. Зі слів пацієнтки: вживала нітрогліцерин під язик тричі, але біль не минав. Яке захворювання запідозрить медична сестра?

1. Інфаркт міокарда D. Бронхіальну астму

2. Набряк легенів Е. Стенокардію.

3. Серцеву астму

2. У пацієнта Т., 40 років, на тлі гострого інфаркту міокарда виник кашель з виділенням пінистого харкотиння рожевого кольору. Яке ускладнення запідоз­рить медична сестра?

1. Набряк Квінке D. Пневмонію

2. Серцеву астму Е. Бронхіальну астму.

3. Набряк легенів

3. Медичну сестру кардіологічного відділення викликали в палату о 3 годині ночі. Хворий скаржився на сильну ядуху, біль за грудниною, серцебиття. Об’єктивно: обличчя ціанотичне, частота дихання — ЗО за хвилину, пульс — 132 за хвилину, AT—110/60 мм рт. ст., на відстані чути клекочучі вологі хрипи. Необхідно виконати таке медсестринське втручання:

1. Надати хворому напівсидячого положення

2. Провести інгаляцію бронхолітика

3. Покласти хворого в горизонтальне положення

4. Дати відхаркувальний засіб

5. Дати настоянку валеріани.

4. У приймальне відділення стаціонару звернувся хворий Б., 41 року, зі скар­гами на запаморочення, нудоту, сильний біль у ділянці потилиці, миготіння му­шок перед очима. Об’єктивно: обличчя гіперемоване, пульс — 92 за хвилину, AT— 180/110 мм рт. ст. Для надання невідкладної допомоги потрібен лікар­ський препарат:

1. Трентал D. Фуросемід

2. Анальгін Е. Аспірин (ацетилсаліцилова кислота).

3. Церукал

5. У пацієнтки Н., 42 років, яка перебуває в терапевтичному відділенні з при­воду лікування гіпертонічної хвороби, після емоційного стресу виник біль за грудниною стисного характеру, іррадіює в ліву руку і триває 7 хв. Яку необхідно надати невідкладну допомогу?

1. Заспокоїти, дати нітрогліцерин під язик

2. Заспокоїти, дати анаприлін

3. Заспокоїти, дати корвалол

4. Заспокоїти, дати ацетилсаліцилову кислоту

5. Заспокоїти, дати парацетамол.

6. Де передусім з’являються набряки при серцево-судинній недостатності?

1. На гомілках D. На шиї

2. На поперековій ділянці Е. На руках.

3. На обличчі

7. Найчастіша причина набутих вад серця:

1. Ревматизм D. Міокардит

2. Стенокардія Е. Травми серця.

3. Інфаркт міокарда

8. Визначте найбільш інформативне обстеження пацієнта з інфарктом міокарда: