Додаткові методи діагностики

Позитивна гемокультура	Посів крові слід провести за 24 год до початку антибакте­ріальної терапії
Г ематологічні прояви	Нормохромна анемія, збільшення ШОЕ, лейкоцитоз, тромбоцитопенія
Аналіз сечі	У нормі або ж є гематурія, протеїнурія, еритроцитарні циліндри
ЕКГ	Дає можливість з’ясувати стан коронарного кровотоку, наявність ушкоджень провідної системи тощо
Рентгенографія грудної клітки	Важлива для встановлення розмірів серця, конфігурацій (аортальна мітральна, куляста), легеневого застою, пнев­монії, інфаркту й абсцесів легенів
ЕхоКГ	Це основний метод виявлення патогномонічної ознаки — вегетацій на клапанах, хордах, сосочкоподібних м’язах, ендотелії аорти

Лікування. Надзвичайно важливе значення має раннє виявлення та своєчасно розпочате етіопатогенетичне лікування. Якщо клінічно запідозрено ендокардит, не­гайно слід виконати 3—5-разовий посів крові з інтервалом 3—5 хв. Після цього при­значити емпіричну терапію і продовжувати її доки не будуть відомі результати посівів крові.

Антибіотик вибору має бути: 1) бактерицидним (тобто таким, що знищує (вбиває) мікроорганізми); 2) призначеним у достатній дозі і на достатній період; 3) призначе­ним внутрішньовенно; 4) найменш токсичним (навіть у разі тривалого застосування);

5. не слід призначати антикоагулянти (не мають ніяких переваг у запобіганні ем- болізації). Із групи фторхінолонів при ендокардиті часто застосовують абактал — по 400 мг 2 рази на добу внутрішньовенно. За своєю ефективністю не поступається тієнаму.

Міокардит неревматичного походження

Міокардит — ураження міокарда запального характеру, зумовлене безпосе­реднім або опосередкованим через імунні механізми впливом інфекції, хімічних і фізичних чинників.

Раніше міокардитом вважали захворювання, що спричинене інфекційним збудни­ком. Характеризується запаленням міокарда і супроводжується гострими судинними розладами. Слід мати на увазі, що перифокальне демаркаційне запалення довкола ділянки інфаркту міокарда, пухлинних метастазів, травматичних ушкоджень міокарда не входить у поняття «міокардит», оскільки не є міокардитом як нозологічна одиниця.

Етіологія. Досить тривалий час виникнення міокардиту пов’язували з хронічною стрептококовою інфекцією, що локалізується в мигдаликах (тонзилогенний міокардит) або в інших вогнищах хронічної інфекції. Причиною міокардиту є інфекційні та неін- фекційні чинники. До інфекційних чинників належать гриби, стрептококи, дифтерійна паличка, віруси. До неінфекційних — сироватки, сульфаніламіди, хімічні речовини, токсичні речовини, вакцини, цитостатики, перегрівання, вплив Чорнобильської АЕС.

Із неінфекційних хімічних етіологічних чинників, здатних спричинити міокардит, найбільше значення мають важкі метали (кадмій, свинець), а також антибіотики, анальгін, амідопірин, новокаїн.