Аортальний стеноз

Причиною аортального стенозу (звуження отвору клапана аорти) зазвичай є рев­матичний ендокардит. Проте він може бути зумовлений також інфекційним ендокар­дитом і атеросклерозом.

Гемодинаміка. Кров, що її викидає в аорту лівий шлуночок у систолу, стикається зі значним опором. Підсилене скорочення лівого шлуночка не встигає виштовхнути кров в аорту і якась її частина залишається в порожнині лівого шлуночка. У наступну діастолу до залишкового об’єму крові в лівий шлуночок вливається звичайна порція крові з передсердя. Поступово об’єм крові у лівому шлуночку значно збільшується і розтягує його. Таке перевантаження призводить до гіпертрофії й дилятації лівого шлуночка. Доки шлуночок справляється з посиленим навантаженням, порушень немає, згодом потреби органів і тканин не задовольняються.

Клінічна картина. Скарги хворих частішають із прогресуванням звуження отво­ру клапана аорти. Перші ознаки: задишка, запаморочення, непритомність, які з’явля-

ються під час фізичних навантажень. Відносна коронарна недостатність проявляєть­ся нападами стенокардії. Зі зниженням скоротливої здатності міокарда з’являються напади серцевої астми, набряк легенів.

Основними ознаками цієї вади серця під час фізикального дослідження є типовий верхівковий поштовх, симптом котячого муркотіння і грубий систолічний шум. Верхівковий поштовх зміщений донизу і ліворуч (у шостому—сьомому міжребрових проміжках ліворуч від лівої середньоключичної лінії), пальпаторно видається сильним і таким, що піднімає грудну клітку. Над аортою пальпаторно відчувається систолічне тремтіння грудної клітки, яке зникає на вдиху і з’являється на видиху (котяче мур­котіння), його часто можна віднайти і в яремній ямці, над сонними артеріями, в над­ключичних ямках. Привертає увагу й те, що за наявності сильного верхівкового по­штовху пульс на променевій артерії дуже малий і повільний. Це типова ознака аорталь­ного стенозу. ATпри цьому знижений. Аускультативно над аортою в другому міжреб­ровому проміжку праворуч від краю груднини при ослабленому І тоні прослухо- вується грубий систолічний шум, який проводиться за течією крові догори і вислухо­вується також над грудниною в яремній ямці, на сонних артеріях, у міжлопатковому просторі. II тон над аортою ослаблений у зв’язку з деформацією аортального клапана.

Діагноз встановлюють за результатами фонокардіограми, ЕКГ, ехоКГ та рентге­нограми грудної клітки.

Перебіг. Розрізняють 5 стадій аортального стенозу:

1. — повної компенсації.Скарг немає, ваду виявляють аускультативно, на фоно­кардіограмі та ехоКГ;

2. — прихованої недостатності кровообігу.Хворі скаржаться на підвищену втомлюваність, задишку під час фізичних навантажень, запаморочення. Поряд з аус- культативно-фонокардіографічними та ехоКГ даними є рентгенологічні й ЕКГ озна­ки гіпертрофії лівого шлуночка;

3. — відносної коронарної недостатності.Хворі скаржаться на загруднинний біль (напади стенокардії під час фізичного навантаження і в стані спокою), запаморо­чення, епізоди непритомності на висоті фізичного навантаження, задишку, яка посту­пово посилюється. На ЕКГ і ехоКГ окрім ознак вираженої гіпертрофії лівого шлуноч­ка виявляють коронарну недостатність;

4. — вираженої недостатності лівого шлуночка.Спостерігають напади задишки, серцевої астми, набряку легенів уночі. Рентгенологічно виявляють не лише збільшення лівого шлуночка, а й інших відділів серця. На ЕКГ — виражене систолічне переванта­ження лівого шлуночка й коронарна недостатність, часто — миготлива аритмія;

5. — термінальна.Характеризується недостатністю лівого і правого шлуночків, яка невпинно прогресує.

Ускладнення. Найчастішими і найважчими ускладненнями є напади стенокардії і розвиток інфаркту міокарда. У частини хворих порушується мозковий кровообіг (запаморочення, непритомність). У пізні стадії захворювання ускладнюється серце­вою, гепатоцелюлярною та нирковою недостатністю.

Лікування консервативне, полягає в лікуванні ревматизму, інфекційного ендо­кардиту, неспецифічного аортоартеріїту, атеросклерозу. Лікують також серцеву і ко­ронарну недостатність, порушення серцевого ритму. Вважають, що якщо показник CATна клапані аорти досягає 50 мм рт. ст. і вище, своєчасним буде хірургічне ліку­вання. Водночас, якщо CATна клапані аорти понад 150 мм рт. ст., різко зростає ризик оперативного втручання. При цьому ДАТ у лівому шлуночку становить 20— 25 мм рт. ст., що обтяжує прогноз хірургічного втручання.

Найпоширенішим оперативним методом лікування хворих з аортальним стено­зом є балонна дилятація (за відсутності звапнення клапана аорти), проте основним методом корекції стенозу клапана аорти є, як і при аортальній недостатності, його протезування.