Рестриктивна кардіоміопатія

Рестриктивна КМП (РКМП) трапляється найрідше. Суть патологічного проце­су в різкому стовщенні ендокарда, заміні еластичної тканини ендокарда сполучною тканиною.

Клінічна картина. Хворі скаржаться на біль у ділянці серця кардіалгічного ха­рактеру, задишку внаслідок звичного фізичного навантаження, серцебиття.

Під час об’єктивного обстеження виявляють стійку тахікардію, помірну гіпертро­фію лівого шлуночка, ослаблення тонів серця, патологічний III і IV тон серця, типові аускультативні ознаки недостатності мітрального (послаблення І тону над верхів­кою, акцент II тону над легеневою артерією, систолічний шум над верхівкою серця) і тристулкового клапанів.

Рентгенологічні й ЕКГ-дані неспецифічні. ЕхоКГ виявляє зменшення порожнини шлуночків і головне — зменшення амплітуди коливань розмірів шлуночків у фазу систоли чи діастоли. Окрім цього — стовщення ендокарда і задньої стінки лівого шлуночка, а у деяких хворих — зміна тонів серця.

Лікування

1. Призначають глюкокортикоїди і цитостатики. Найчастіше застосовують пред­нізолон у дозі 30 мг на добу. Якщо стан хворого поліпшується, дозу преднізолону зменшують до 10 мг на добу. За відсутності ефекту застосовують цитостатики — він- кристин, азатіоприн, циклофосфан.

2. У лікуванні серцевої недостатності, яка ускладнює перебіг РКМП, застосову­ють здебільшого діуретики і периферичні вазодилятатори, призначають постільний режим. Серцеві глікозиди застосовують у разі виникнення тахісистолічної форми ми­готливої аритмії.

3. Антиаритмічна терапія. Із антиаритмічних засобів застосовують кордарон у загальноприйнятих дозах.

4. Антикоагулянтна й антиагрегантна терапія.

5. Хірургічне лікування проводять на стадії фіброзу (видалення щільної фіброзної тканини з одночасним протезуванням мітрального клапана).

6. Лейкоцитофорез застосовують у комплексній терапії РКМП за наявності висо­кої (60—70 %) еозинофілі! і підвищення в’язкості крові.

Легеневе серце

Легеневе серце — синдром, який характеризується гіпертофією і дилятацією пра­вих відділів серця внаслідок гіпертензії малого кола кровообігу, яка розвинулася внаслідок захворювань бронхів і легенів, ураження легеневих судин або деформації грудної клітки.

Етіологія. У 90—95 % випадків причиною легеневого серця є хронічні захворю­вання легенів — обструктивний бронхіт, пневмосклероз, емфізема легенів, полікіс- тоз, бронхіальна астма, тяжка пневмонія. Окрім того, розвиток легеневого серця спричинюють захворювання судин малого кола кровообігу, а також раптова обту- рація легеневих судин і резекція частки або цілої легені. Гіпертрофію правого шлу­ночка можуть зумовити також клапанний пневмоторакс, міастенія, кіфосколіоз, хво­роба Бехтерева, ожиріння.

Класифікація легеневого серця (вооз, 1961)

1. За етіологією 2. За перебігом

   1. Бронхолегеневий генез; 2.1. Гостре;

   2. Васкулярний генез; 2.2. Підгостре;

   3. Торакодіафрагмовий генез. 2.3. Хронічне.

3. За станом компенсації

   1. Компенсоване;

   2. Декомпенсоване.