- •Всв “Медицина”
- •01034, М. Київ, вул. Стрілецька, 28.
- •09117, М. Біла Церква, вул. Леся Курбаса, 4.
- •Вчення про медсестринство у внутрішній медицині
- •Основні історичні етапи розвитку внутрішньої медицини
- •Принципи організації і методи надання лікувально-профілактичної допомоги пацієнтам
- •Поняття про хворобу, її етіологію, періоди, стадії, діагностику, клінічний т медсестринський діагноз, перебіг, прогноз, лікування, профілактику
- •Методи обстеження пацієнта медичною сестрою
- •Об’єктивні методи обстеження
- •Мал. 2. Пальпація лімфатичних вузлів: а — шийних; б — підщелепних; в — надключичних; г — пахвових; ґ— пахових
- •Правила особистої гігієни та безпеки медсестри, яка проводить обстеження пацієнта
- •Медичні працівники зобов’язані бути:
- •Лабораторні методи дослідження
- •Мал. 29. Дослідження шлункового соку
- •Мал. Зо. Дослідження дуоденального вмісту
- •Т Перкусія Пальпація. Естові завдання
- •Відповіді
- •Ведення пацієнтів із патологією органів дихання, професійними хворобами і отруєннями анатомофізіологічні особливості органів дихання
- •Основні клінічні симптоми хвороб органів дихання
- •Гострий бронхіт
- •Хронічний бронхіт
- •Основні проблеми пацієнта в стадії ремісії Наявні: Потенційні:
- •Бронхоектатична хвороба
- •Основні проблеми пацієнта Наявні: Потенційні:
- •Емфізема легенів
- •Бронхіальна астма
- •Пневмонія
- •Основні проблеми пацієнта Наявні: Потенційні:
- •Рак легенів
- •Пневмосклероз
- •Туберкульоз легенів
- •Основні проблеми пацієнта Наявні:
- •Плеврит
- •Тестові завдання
- •Відповіді
- •Професійні хвороби
- •Пневмоконіоз
- •Вібраційна хвороба
- •Основні клінічні ознаки
- •Основні проблеми пацієнта
- •Професійні інтоксикації
- •Отруєння свинцем
- •Основні проблеми пацієнта
- •Потенційні:
- •Наявні: Потенційні:
- •Отруєння фосфорорганічними сполуками
- •Отруєння хлорорганічними сполуками (пестицидами)
- •Отруєння ртутьорганічними сполуками
- •Отруєння сполуками миш’яку
- •Наявні: Потенційні:
- •Тестові завдання
- •Відповіді
- •Ведення пацієнтів із хворобами серцево-судинної системи анатомо-фізіологічні особливості серцево-судинної системи
- •Основні клінічні симптоми хвороб серцево-судинної системи
- •Ішемічна хвороба серця
- •Стенокардія
- •Провокаційна проба з гіпервентиляцією легенів. Проводять зранку натщесерце в положенні лежачи. Пацієнт глибоко дихає з частотою 30—40 дихальних рухів за
- •Інфаркт міокарда
- •Гостра судинна недостатність
- •Серцева недостатність
- •Артеріальна гіпертензія
- •Гіпертонічний криз
- •Атеросклероз
- •Кардіоміопатії
- •Дилятаційна кардіоміопатія
- •Рестриктивна кардіоміопатія
- •Легеневе серце
- •Класифікація легеневого серця (вооз, 1961)
- •За етіологією 2. За перебігом
- •За станом компенсації
- •Легенева недостатність (адаптовано згідно з наказом моз України № 499, 2003)
- •Набуті вади серця
- •Недостатність мітрального клапана
- •Мітральний стеноз
- •Аортальна недостатність
- •Аортальний стеноз
- •Септичний ендокардит
- •Додаткові методи діагностики
- •Міокардит неревматичного походження
- •Класифікація міокардиту (прийнята VI, VII Національним конгресом кардіологів України (2000, 2004)
- •Гострий: IV. Поширеність:
- •Міокардіофіброз VII. Серцева недостатність
- •Перикардит
- •Тестові завдання
- •Вимірювання at е. Визначення глюкози крові.
- •Відповіді
- •Ведення пацієнтів із ревматичними і системними хворобами сполучної тканини, алергійними захворюваннями дифузні захворювання сполучної тканини і хвороби суглобів
- •Основні проблеми пацієнта Наявні: Потенційні:
- •Ревматична хвороба
- •Ревмокардит.
- •Основні проблеми пацієнта Наявні: Потенційні:
- •Ревматоїдний артрит
- •Колагенози
- •Системний червоний вовчак
- •Мал. 34. Ураження шкіри при счв
- •Клініко-лабораторна характеристика ступенів активності запального процесу при счв
- •Системна склеродермія
- •Характер перебігу
- •Стадія розвитку
- •Ступінь активності
- •Клініко-морфологічна характеристика
- •Дерматоміозит
- •Додаткових критерії.
- •Системний васкуліт
- •Класифікація
- •Діагностичні критерії первинного системного васкуліту наведено в табл. 20.
- •Вузликовий періартеріїт
- •Вузликовий періартеріїт
- •Деформівний остеоартроз
- •Класифікація остеоартрозу (остеоартриту), адаптована за в.О. Насоновою, м.Г. Астапенко (1989), затверджена узгоджувальною комісією з класифікації ревматичних хвороб (2002)
- •Клінічні форми:
- •Переважна локалізація:
- •Рентгенологічна стадія (за Келгреном):
- •Реактивний синовіт:
- •Функціональна недостатність суглобів:
- •Тестові завдання
- •Відповіді
- •Імунні захворювання
- •Історія розвитку імунології
- •Розвиток імунології в Україні
- •Захист організму від патогенів
- •Основні поняття клінічної імунології
- •Клінічні синдроми дисфункції імунної системи
- •Основні проблеми пацієнта Наявні: Потенційні:
- •Алергійні захворювання
- •Класифікація імунних реакцій Типи імунних реакцій (адаптовано за r. Coombs, p. Gell, 1968)
- •Полінози
- •Кропив’янка
- •Набряк Квінке
- •Медикаментозна алергія
- •Анафілактичний шок
- •Сироваткова хвороба
- •Основні проблеми пацієнта
- •Тестові завдання
- •Ведення пацієнтів із хворобами органів травлення анатомофізіологічні особливості травної системи
- •Основні клінічні симптоми хвороб органів травлення
- •Гострий гастрит
- •Основні проблеми пацієнта
- •Хронічний гастрит
- •Класифікація хронічного гастриту, адаптована за Сіднейською системою (1990) з модифікаціями (Хьюстон, 1994) та уточненнями (мкх-10)
- •Основні проблеми пацієнта
- •Наявні:
- •Виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки (пептична виразка)
- •Класифікація виразкової хвороби (пептичної виразки) шлунка і дванадцятипалої кишки, адаптована згідно з рекомендаціями в.Г. Передерія зі співавторами (1997) та мкх-10
- •6. За перебігом:
- •1. За наявності Helicobacter pylori:
- •За локалізацією:
- •За розмірами виразкового дефекту:
- •Стадії:
- •Ускладнення:
- •Симптоматичні виразки:
- •Клінічні варіанти:
- •Мал. 44. Вигляд виразки шлунка через фіброгастроскоп
- •Мал. 45. Обсіменіння виразки Нр. Фіброгастроскопія Дослідження секреторної функції шлунка
- •Основні проблеми пацієнта
- •Потенційні:
- •Основні групи лікарських препаратів, що їх застосовують у лікуванні хворого з виразкою шлунка і дванадцятипалої кишки
- •Лікування при гелікобактерних пептичних виразках шлунка і дванадцятипалої кишки
- •Рак шлунка
- •Екзогенні чинники Ендогенні чинники
- •Основні проблеми пацієнта Наявні: Потенційні:
- •Роль медичної сестри в диспансерному спостеріганні
- •Хронічний ентерит
- •Класифікація хронічного ентериту, адаптована за Парфьоновим (1981), Григор’євим, Яковенко (1993), Фролькісом (1996)
- •Основні проблеми пацієнта Наявні: Потенційні:
- •Хронічний коліт
- •Основні проблеми пацієнта Наявні: Потенційні:
- •Класифікація нвк, адаптована за Івашкіним (2002)
- •Місцеві
- •Системні
- •Перебіг
- •Основні проблеми пацієнта Наявні: Потенційні:
- •Хронічний панкреатит
- •Основні проблеми пацієнта
- •Обоє ’язкові: Факультативні:
- •Хронічний гепатит
- •Класифікація, адаптована: Лос-Анджелес (1994) з доповненнями V. Desmetзі співавторами (1995)
- •Ступені активності хронічного гепатиту (адаптовані за k.G. Knodellзі співавт., 1981, с.Д. Подимовою, 1998)
- •Цироз печінки
- •Мал. 52. Дрібновузловий цироз печінки
- •За морфологічною характеристикою
- •Мал. 53. Великовузловий цироз печінки
- •За активністю і швидкістю прогресування
- •За клінічними ознаками
- •Ступені тяжкості цирозу печінки (за критеріями Уайльда—Турко, 1964 у модифікації п’ю, 1973)
- •Мал. 54.Розчухи на шкірі у хворого на цироз печінки
- •Мал. 56. Асцит, набряклі підшкірні вени живота («голова медузи»), випнутий пупок при цирозі печінки (адаптовано за р. Хеггліним, 1965)
- •Мал. 57. «Судинні зірочки» у хворого на цироз печінки
- •Хронічний холецистит
- •Основні проблеми пацієнта Наявні: Потенційні:
- •Жовчнокам’яна хвороба
- •Основні проблеми пацієнта
- •Потенційні:
- •Наявні: Потенційні:
- •Пухлини печінки
- •Дискінезія жовчного міхура
- •О Потенційні: ❖ можливе загострення процесу.
- •П Медсестринські втручання ланування медсестринських втручань
- •Тестові завдання
- •Основні клінічні симптоми захворювань нирок і сечовивідних шляхів
- •Дослідження сечі
- •Методи дослідження сечі
- •Гострий гломерулонефрит
- •Основні проблеми пацієнта Наявні: Потенційні:
- •Хронічний гломерулонефрит
- •Основні проблеми пацієнта Наявні: Потенційні:
- •Гострий пієлонефрит
- •Хронічний пієлонефрит
- •Основні проблеми пацієнта
- •Потенційні:
- •Хронічні хвороби нирок Сечокам’яна хвороба
- •Основні проблеми пацієнта Наявні: Потенційні:
- •Г естози
- •Лікування еклампсії за Строгановим
- •Амілоїдоз нирок
- •Тестові завдання
- •Відповіді
- •Ведення пацієнтів із хворобами системи крові анатомо-фізіологічні особливості системи крові і органів кровотворення
- •Система крові складається з: центральних органів кровотворення:
- •Загальний аналіз крові у нормі
- •Основні проблеми пацієнта Наявні: Потенційні:
- •Основні проблеми пацієнта
- •Основні проблеми пацієнта
- •Фолієводефіцитна анемія
- •Г емобластози
- •Лейкемія
- •Гостра лейкемія (лейкоз)
- •Основні проблеми пацієнта Наявні: Потенційні:
- •Хронічна лейкемія
- •Хронічна лімфоїдна лейкемія
- •Основні проблеми пацієнта
- •Розгорнута і термінальна стадія захворювання
- •Хронічна мієлоїдна лейкемія
- •Основні проблеми пацієнта Наявні: Потенційні:
- •Геморагічні захворювання
- •Порушенням функції зсідання крові (коагулопатп).
- •Тромбоцитопенія
- •Основні проблеми пацієнта Наявні: Потенційні:
- •Геморагічний васкуліт
- •Основні проблеми пацієнта Наявні: Потенційні:
- •1 Роль медичної сестри у лікуванні пацієнтів див. Видання «Основи сестринської справи».
Гіпертонічний криз
Гіпертонічний криз — раптове значне підвищення ATвід нормального або підвищеного рівня, що майже завжди супроводжується появою чи посиленням розладів з боку органів-мішеней або вегетативної нервової системи.
Критеріями гіпертонічного кризу є:
раптовий початок;
значне підвищення AT;
поява або посилення симптомів з боку органів-мішеней.
Робоча група Українського товариства кардіологів у 1999 р. розробила класифікацію гіпертонічного кризу. Залежно від наявності чи відсутності ураження органів- мішеней і необхідності термінового зниження ATвиділяють:
ускладнений криз із гострим або прогресивним ураженням органів-мішеней становить пряму загрозу життю пацієнта, потребує негайного, протягом 1 год, зниження AT;
неускладнені кризи без гострого або прогресуючого ураження органів-мішеней становлять потенційну загрозу життю пацієнта, потребують швидкого, протягом кількох годин, зниження АТ.
Ускладнений гіпертонічний криз
Перебіг ускладненого гіпертонічного кризу характеризується клінічними ознаками гострого або прогресивного ураження органів-мішеней. Останнє може бути органічним (інфаркт міокарда, інсульт, розшаровувальна аневризма аорти) або функціональним (нестабільна стенокардія, гостра недостатність лівого шлуночка тощо). Цей криз загрозливий для життя пацієнтів і потребує зниження тиску протягом кількох хвилин — до 1 год.
Неускладнений гіпертонічний криз
При неускладненому гіпертонічному кризі відсутні клінічні ознаки гострого або прогресивного ураження органів-мішеней, проте вони становлять потенційну загрозу життю пацієнта, оскільки несвоєчасне надання допомоги може призвести до появи ускладнень і смерті. Такий криз зазвичай супроводжується появою чи посиленням симптомів з боку органів-мішеней у вигляді інтенсивного болю голови, болю в ділянці серця, екстрасистолії або з боку вегетативної нервової системи вегетативно-судинними порушеннями, тремтінням, частим сечовипусканням. Залежно від того, які органи є джерелом симптомів, виділяють церебральний і кардіальний неускладнений криз.
Основними клінічними симптомами гіпертонічного кризу є пульсівний або стисний біль голови в потиличній ділянці, запаморочення, порушення зору, шум і дзвін у вухах. Криз супроводжується нудотою, блюванням. Деякі пацієнти скаржаться на неприємні відчуття в ділянці серця, серцебиття.
Надання невідкладної долікарської допомоги і догляд за пацієнтом
Пацієнта вкласти в ліжко і не дозволяти вставати.
Виміряти АТ, визначити основні параметри пульсу, доповісти лікареві.
Усунути зовнішні подразники — яскраве світло, шум і т. ін.
Забезпечити емоційний спокій. Дати заспокійливі засоби — валеріану, седуксен, реланіум після призначення лікаря.
На чоло покласти холодний компрес або міхур з льодом.
На потилицю поставити гірчичники.
Зробити гарячу ножну ванну з гірчицею або до ніг покласти грілки.
Застосувати оксигенотерапію.
За призначенням лікаря парентерально ввести гіпотензивні препарати.
У табл. 6 запропоновано препарати для лікування пацієнтів з неускладненим гіпертонічним кризом.
Таблиця
6
Лікування
пацієнтів з неускладненим кризом
Препарат
Дози
і спосіб застосування
Початок
дії, хв
Побічні
ефекти
Клонідин
0,01
%
0,5—2
мл в/м
0,075—0,3
мг усередину
30—60
Сухість
у роті Сонливість
Протипоказаний
хворим з AV-блокадою,
брадикардією
Ніфедипін
10—20
мг усередину 10—20 мг під язик
15—30
5
Біль
голови, тахікардія, почервоніння,
стенокардія
Празозин
0,5—5
мг усередину
15—30
Ортостатична
гіпотензія
Дибазол
1
% 3—5 мл в/в або 4—8 мл в/м
10—30
Більш
ефективний у комбінації з іншими
антигіпертензив- ними засобами
Піроксан
1
% 2—3 мл в/м
15—30
Ортостатична
гіпотензія
Діазепан
0,5
% 1—2 мл в/м
15—30
Запаморочення,
сонливість
Основні
проблеми пацієнта
Наявні:
постійний біль голови, запаморочення, шум у вухах; біль у ділянці серця, тахікардія; загострення гіпертонічної хвороби — гіпертонічний криз; суворий постільний режим.
Потенційні:
можливі нові загострення, кризи;
можливі інші ускладнення: інфаркт міокарда, інсульт, гостра серцева недостатність тощо.
Планування медсестринських втручань
Основні проблеми пацієнта |
Медсестринські втручання |
Наявні |
|
Постійний біль голови, запаморочення, шум у вухах |
Провести бесіду, заспокоїти хворого Виміряти AT Давати седативні засоби і транквілізатори (у разі крайньої необхідності) Використовувати препарати раувольфії (резерпін, раунатин, кристепін) та інші гіпотензивні препарати за призначенням лікаря Контроль за дієтичним харчуванням, обмежити вживання солі, рідини, жирів, гострих приправ |
Біль у ділянці серця, тахікардія |
Пояснити, що біль у ділянці серця виникав у зв’язку з гіпертензією, тому необхідно постійно |
Основні проблеми пацієнта |
Медсестринські втручання |
|
вживати гіпотензивні препарати та заспокійливі засоби, такі як настоянка валеріани, собачої кропиви, глоду тощо Дотримувати режим праці і відпочинку, виконувати всі призначення лікаря |
Загострення гіпертонічної хвороби — гіпертонічний криз |
Покласти хворого в ліжко з піднятим головним кінцем і забезпечити йому повний спокій Забезпечити доступ свіжого повітря (можна зробити інгаляцію кисню) Виміряти ATВикликати лікаря Поставити гірчичники на потилицю і литкові м’язи Зробити гарячі або гірчичні ножні ванни, теплі ванни для рук, холодний компрес до голови Приготувати необхідні лікарські препарати (2 мл 0,5 % розчину дибазолу в ампулах, 10 мл 2,4 % розчину еуфіліну, 10 мл 25 % розчину магнію сульфату, 1 мл 0,01 % розчину клофеліну, 1 мл 0,25 % розчину рауседилу, 5 мл 1 % розчину обзидану, 2 мл 1 % розчину лазиксу, ізотонічний розчин натрію хлориду) Під наглядом лікаря медична сестра вводить хворому необхідні лікарські засоби |
Суворий постільний режим |
Забезпечити догляд такий, який потрібен тяжкохворому Забезпечити хворому глибокий сон. Створити спокійну атмосферу, дати заспокійливі засоби і снодійні на ніч (див. «Догляд за хворим на гіпертонічну хворобу») Проводити контроль ефективності лікування, щодня вимірювати AT, кількість спожитої рідини і виділеної сечі Стежити за вживанням лікарських засобів відповідно до лікарських призначень Заохочувати пацієнта до надання самодопомоги Провести бесіду з родичами хворого про надання йому психологічної підтримки, ознайомити їх з профілактичними заходами при гіпертонічній хворобі |
Потенційні |
|
Можливі нові загострення, кризи |
Розповісти про захворювання і лікування, про усунення чинників ризику загострення, наголосити на позитивних результатах лікування |
Основні проблеми пацієнта |
Медсестринські втручання |
|
Пояснити пацієнтові, як він має поводитися після виписування зі стаціонару; що він повинен регулярно вживати лікарські засоби; не менше 1 разу на 3 міс. звертатися до лікаря для профілактичного огляду |
Можливі інші ускладнення: інфаркт міокарда, інсульт, гостра серцева недостатність тощо |
Дати хворому ті ж рекомендації, що описані вище Розповісти хворому про режим рухової активності, особливості дієти № 10, про здоровий спосіб життя та профілактику ускладнення |
Лікування необхідно починати якомога раніше і проводити його постійно, зазвичай пожиттєво.
Схема лікування повинна бути простою, по можливості — за принципом «одна таблетка на день».
Перевагу слід надавати антигіпертензивним препаратам тривалої дії, оскільки це запобігає значним коливанням АТ протягом доби, а також зменшує кількість призначених таблеток.
Усі особи з підвищеним АТ підлягають немедикаментозному лікуванню або впорядкуванню стилю життя.
Пацієнти літнього віку з ізольованою систолічною гіпертензією підлягають лікуванню так само, як із систолодіастолічною гіпертензією. Щодо пацієнтів з вторинною гіпертензією першочерговим завданням є усунення її причин.
Немедикаментозна терапія спрямована на:
зменшення маси тіла за наявності ожиріння;
зменшення вживання алкоголю;
регулярне виконання динамічних фізичних вправ;
обмеження споживання кухонної солі до 6 г на добу;
достатнє споживання калію, кальцію і магнію;
відмову від куріння;
зменшення споживання насичених жирів і холестерину. Немедикаментозне лікування називають також модифікацією стилю життя, тому що його основа — усунення шкідливих звичок.
Лікарські засоби, що їх застосовують у лікуванні гіпертонічного кризу, наведено в табл. 7—12.
Таблиця 7
Інгібітори АПФ
Препарат |
Доза, мг на добу |
Частота вживання на добу |
Примітка |
Еналаприл |
2,5—40 |
1—2 |
Можуть спричиняти гіпер- каліємію у хворих з нирковою недостатністю або у тих, хто вживає калійзбе- рігальні діуретики. У хворих із креатиніном крові більше ніж 2,5 мг/дл (220 мкмоль/л) дозу інгібіторів АПФ необхідно зменшити |
Каптоприл |
12,5—150 |
2—3 |
|
Лізиноприл |
5—40 |
1—2 |
Таблиця 8
Антагоністи кальцію
Препарат |
Доза, мг на добу |
Частота вживання на добу |
Примітка |
Верапаміл тривалої дії |
240—480 |
1—2 |
Верапаміл і дилтіазем можуть спричинювати брадикардію і АУ-блокаду |
Дилтіазем тривалої дії |
120—360 |
1—2 |
|
Дигідропіридинові похідні |
|||
Амлодипін |
2,5—10 |
1 |
Похідні дигідропіридину мають більш виражений ва- зодилятаційний ефект, ніж дилтіазем і верапаміл, тому можуть спричиняти біль голови, запаморочення, почервоніння обличчя, тахікардію, периферичні набряки |
Ніфедипін тривалої дії |
30—120 \ |
2—3 |
|
Таблиця 9
Бета-блокатори
Препарат |
Доза, мг на добу |
Частота вживання на добу |
Кардіоселективні |
||
Атенонол |
25—100 |
1—2 |
Бісопролол |
5—20 |
1 |
Метопролол |
50—200 |
1—2 |
Небіволол |
2,5—5 |
1 |
Некардіоселективні |
||
Надолол |
20—40 |
1—2 |
Пропранолол |
20—160 |
2—3 |
Тимолол |
20—40 |
2 |
Таблиця 10
Діуретики
Препарат |
Доза, мг на добу |
Частота вживання на добу |
Примітка |
Тіазидні діуретики |
|||
Г ідрохлортіазид |
12,5—50 |
1 |
Більш ефективні для лікування гіпертензії, ніж петльові діуретики, за винятком хворих із креатиніном більше ніж 220 ммоль/л (2,5 мг/дл) |
Тіазидоподібні діуретики |
|||
Клопамід |
10—60 |
1 |
|
Індапамід |
2,5—5 |
1 |
|
Таблиця 11
Петльові діуретики
Препарат |
Доза, мг на добу |
Частота вживання на добу |
Примітка |
Етакринова кислота |
25—100 |
1—2 |
У лікуванні хворих із нирковою чи серцевою недостатністю можуть застосовуватися у більших дозах |
Торасемід |
20—320 |
1—2 |
|
Фуросемід |
40—500 |
1—2 |
Таблиця 12
Калійзберігальні діуретики
Препарат |
Доза, мг на добу |
Частота вживання на добу |
Примітка |
Амілорид |
5—10 |
1—2 |
Не застосовувати, якщо креатинін плазми крові більше ніж 220 ммоль/л (2,5 мг/дл) |
Спіронолактон |
25—100 |
2—3 |
|
Тріамтерен |
50—150 |
1—2 |
Додаткові методи обстеження і роль медичної сестри в їх проведенні
Пацієнти з АГ повинні перебувати на диспансерному обліку:
вимірюючи АТ, пацієнтам необхідно повідомляти його показники і пояснювати їх значення;
давати рекомендації щодо ведення здорового способу життя.
Обстеження диспансерних пацієнтів охоплює такі заходи:
вимірювання АТ на обох руках;
вимірювання АТ на ногах (в осіб віком до 45 років);
аналіз крові загальний;
аналіз сечі загальний;
аналіз сечі за методом Нечипоренка (Амбурже);
визначення рівня креатиніну в плазмі крові;
визначення рівня калію в плазмі крові;
визначення рівня глюкози в плазмі крові;
визначення рівня холестерину в плазмі крові;
реєстрація ЕКГ;
офтальмоскопія очного дна (консультація офтальмолога);
УЗД серця й нирок (ехоКГ).
У табл. 13 наведено дані AT, ґрунтуючись на які пацієнта ставлять на диспансерний облік.
Таблиця 13
Диспансерне спостерігання залежно від початкового рівня AT
Артеріальний тиск (мм рт. ст.) |
Рекомендації |
|
CAT |
ДАТ |
|
< 130 |
<85 |
Перевіряти тиск кожні 2 роки |
130—139 |
85—89 |
Перевіряти тиск щорічно |
140—159 |
90—99 |
Підтвердити наявність АГ протягом 2 міс., рекомендувати змінити спосіб життя |
160—179 |
100—109 |
Підтвердити діагноз АГ і почати лікувати протягом 1 міс. |
>180 |
>110 |
Підтвердити діагноз АГ і почати лікування залежно від клінічної ситуації або терміново, або протягом тижня |
Профілактичні заходи щодо АГ спрямовані на дотримання здорового способу життя і корекцію виявлених чинників ризику.
Заходи передбачають:
обмеження споживання кухонної солі;
зменшення надмірної маси тіла;
обмеження споживання алкогольних напоїв;
зменшення споживання насичених жирів та холестерину;
відмову від куріння;
збільшення фізичної активності в години дозвілля;
психоемоційне розвантаження.
