Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
МС У ВНУТР МЕД (Книга).docx
Скачиваний:
2
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
4.6 Mб
Скачать

Гіпертонічний криз

Гіпертонічний криз — раптове значне підвищення ATвід нормального або підвищеного рівня, що майже завжди супроводжується появою чи посиленням роз­ладів з боку органів-мішеней або вегетативної нервової системи.

Критеріями гіпертонічного кризу є:

  • раптовий початок;

  • значне підвищення AT;

  • поява або посилення симптомів з боку органів-мішеней.

Робоча група Українського товариства кардіологів у 1999 р. розробила класифі­кацію гіпертонічного кризу. Залежно від наявності чи відсутності ураження органів- мішеней і необхідності термінового зниження ATвиділяють:

  • ускладнений криз із гострим або прогресивним ураженням органів-мішеней становить пряму загрозу життю пацієнта, потребує негайного, протягом 1 год, зниження AT;

  • неускладнені кризи без гострого або прогресуючого ураження органів-міше­ней становлять потенційну загрозу життю пацієнта, потребують швидкого, протягом кількох годин, зниження АТ.

Ускладнений гіпертонічний криз

Перебіг ускладненого гіпертонічного кризу характеризується клінічними ознака­ми гострого або прогресивного ураження органів-мішеней. Останнє може бути орга­нічним (інфаркт міокарда, інсульт, розшаровувальна аневризма аорти) або функціо­нальним (нестабільна стенокардія, гостра недостатність лівого шлуночка тощо). Цей криз загрозливий для життя пацієнтів і потребує зниження тиску протягом кількох хвилин — до 1 год.

Неускладнений гіпертонічний криз

При неускладненому гіпертонічному кризі відсутні клінічні ознаки гострого або прогресивного ураження органів-мішеней, проте вони становлять потенційну загро­зу життю пацієнта, оскільки несвоєчасне надання допомоги може призвести до появи ускладнень і смерті. Такий криз зазвичай супроводжується появою чи посиленням симптомів з боку органів-мішеней у вигляді інтенсивного болю голови, болю в ділян­ці серця, екстрасистолії або з боку вегетативної нервової системи вегетативно-судин­ними порушеннями, тремтінням, частим сечовипусканням. Залежно від того, які ор­гани є джерелом симптомів, виділяють церебральний і кардіальний неускладнений криз.

Основними клінічними симптомами гіпертонічного кризу є пульсівний або стис­ний біль голови в потиличній ділянці, запаморочення, порушення зору, шум і дзвін у вухах. Криз супроводжується нудотою, блюванням. Деякі пацієнти скаржаться на не­приємні відчуття в ділянці серця, серцебиття.

Надання невідкладної долікарської допомоги і догляд за пацієнтом

  1. Пацієнта вкласти в ліжко і не дозволяти вставати.

  2. Виміряти АТ, визначити основні параметри пульсу, доповісти лікареві.

  3. Усунути зовнішні подразники — яскраве світло, шум і т. ін.

  4. Забезпечити емоційний спокій. Дати заспокійливі засоби — валеріану, седук­сен, реланіум після призначення лікаря.

  5. На чоло покласти холодний компрес або міхур з льодом.

  6. На потилицю поставити гірчичники.

  7. Зробити гарячу ножну ванну з гірчицею або до ніг покласти грілки.

  8. Застосувати оксигенотерапію.

  9. За призначенням лікаря парентерально ввести гіпотензивні препарати.

У табл. 6 запропоновано препарати для лікування пацієнтів з неускладненим гіпертонічним кризом.

Таблиця 6

Лікування пацієнтів з неускладненим кризом

Препарат

Дози і спосіб застосування

Початок дії, хв

Побічні ефекти

Клонідин

0,01 %

0,5—2 мл в/м

0,075—0,3 мг усередину

30—60

Сухість у роті Сонливість

Протипоказаний хворим з AV-блокадою, брадикардією

Ніфедипін

10—20 мг усередину 10—20 мг під язик

15—30

5

Біль голови, тахікардія, почервоніння, стенокардія

Празозин

0,5—5 мг усередину

15—30

Ортостатична гіпотензія

Дибазол

1 % 3—5 мл в/в або 4—8 мл в/м

10—30

Більш ефективний у комбіна­ції з іншими антигіпертензив- ними засобами

Піроксан

1 % 2—3 мл в/м

15—30

Ортостатична гіпотензія

Діазепан

0,5 % 1—2 мл в/м

15—30

Запаморочення, сонливість

Основні проблеми пацієнта

Наявні:

постійний біль голови, запаморочен­ня, шум у вухах; біль у ділянці серця, тахікардія; загострення гіпертонічної хвороби — гіпертонічний криз; суворий постільний режим.

Потенційні:

  • можливі нові загострення, кризи;

  • можливі інші ускладнення: інфаркт міокарда, інсульт, гостра серцева не­достатність тощо.

Планування медсестринських втручань

Основні проблеми пацієнта

Медсестринські втручання

Наявні

Постійний біль голови, запаморочення, шум у вухах

Провести бесіду, заспокоїти хворого Виміряти AT

Давати седативні засоби і транквілізатори (у разі крайньої необхідності)

Використовувати препарати раувольфії (резерпін, раунатин, кристепін) та інші гіпотензивні препара­ти за призначенням лікаря Контроль за дієтичним харчуванням, обмежити вживання солі, рідини, жирів, гострих приправ

Біль у ділянці серця, тахікардія

Пояснити, що біль у ділянці серця виникав у зв’яз­ку з гіпертензією, тому необхідно постійно

Основні проблеми пацієнта

Медсестринські втручання

вживати гіпотензивні препарати та заспокійливі за­соби, такі як настоянка валеріани, собачої кропиви, глоду тощо

Дотримувати режим праці і відпочинку, виконувати всі призначення лікаря

Загострення гіпертонічної хвороби — гіпертонічний криз

Покласти хворого в ліжко з піднятим головним кінцем і забезпечити йому повний спокій Забезпечити доступ свіжого повітря (можна зробити інгаляцію кисню)

Виміряти ATВикликати лікаря

Поставити гірчичники на потилицю і литкові м’язи Зробити гарячі або гірчичні ножні ванни, теплі ван­ни для рук, холодний компрес до голови Приготувати необхідні лікарські препарати (2 мл 0,5 % розчину дибазолу в ампулах, 10 мл 2,4 % роз­чину еуфіліну, 10 мл 25 % розчину магнію сульфа­ту, 1 мл 0,01 % розчину клофеліну, 1 мл 0,25 % роз­чину рауседилу, 5 мл 1 % розчину обзидану, 2 мл 1 % розчину лазиксу, ізотонічний розчин натрію хлориду)

Під наглядом лікаря медична сестра вводить хворому необхідні лікарські засоби

Суворий постільний режим

Забезпечити догляд такий, який потрібен тяжко­хворому

Забезпечити хворому глибокий сон. Створити спокійну атмосферу, дати заспокійливі засоби і снодійні на ніч (див. «Догляд за хворим на гіпер­тонічну хворобу»)

Проводити контроль ефективності лікування, щод­ня вимірювати AT, кількість спожитої рідини і виділеної сечі

Стежити за вживанням лікарських засобів відповідно до лікарських призначень Заохочувати пацієнта до надання самодопомоги Провести бесіду з родичами хворого про надання йому психологічної підтримки, ознайомити їх з про­філактичними заходами при гіпертонічній хворобі

Потенційні

Можливі нові загострення, кризи

Розповісти про захворювання і лікування, про усу­нення чинників ризику загострення, наголосити на позитивних результатах лікування

Основні проблеми пацієнта

Медсестринські втручання

Пояснити пацієнтові, як він має поводитися після виписування зі стаціонару; що він повинен регу­лярно вживати лікарські засоби; не менше 1 разу на 3 міс. звертатися до лікаря для профілактичного огляду

Можливі інші ускладнення: інфаркт міокарда, інсульт, гостра серцева недостатність тощо

Дати хворому ті ж рекомендації, що описані вище Розповісти хворому про режим рухової активності, особливості дієти № 10, про здоровий спосіб життя та профілактику ускладнення

Лікування необхідно починати якомога раніше і проводити його постійно, зазви­чай пожиттєво.

Схема лікування повинна бути простою, по можливості — за принципом «одна таблетка на день».

Перевагу слід надавати антигіпертензивним препаратам тривалої дії, оскільки це запобігає значним коливанням АТ протягом доби, а також зменшує кількість призна­чених таблеток.

Усі особи з підвищеним АТ підлягають немедикаментозному лікуванню або впо­рядкуванню стилю життя.

Пацієнти літнього віку з ізольованою систолічною гіпертензією підлягають ліку­ванню так само, як із систолодіастолічною гіпертензією. Щодо пацієнтів з вторин­ною гіпертензією першочерговим завданням є усунення її причин.

Немедикаментозна терапія спрямована на:

  • зменшення маси тіла за наявності ожиріння;

  • зменшення вживання алкоголю;

  • регулярне виконання динамічних фізичних вправ;

  • обмеження споживання кухонної солі до 6 г на добу;

  • достатнє споживання калію, кальцію і магнію;

  • відмову від куріння;

  • зменшення споживання насичених жирів і холестерину. Немедикаментозне лікування називають також модифікацією стилю життя, тому що його осно­ва — усунення шкідливих звичок.

Лікарські засоби, що їх застосовують у лікуванні гіпертонічного кризу, наведено в табл. 7—12.

Таблиця 7

Інгібітори АПФ

Препарат

Доза, мг на добу

Частота вживання на добу

Примітка

Еналаприл

2,5—40

1—2

Можуть спричиняти гіпер- каліємію у хворих з нирко­вою недостатністю або у тих, хто вживає калійзбе- рігальні діуретики. У хворих із креатиніном крові більше ніж 2,5 мг/дл (220 мкмоль/л) дозу інгібіторів АПФ необ­хідно зменшити

Каптоприл

12,5—150

2—3

Лізиноприл

5—40

1—2

Таблиця 8

Антагоністи кальцію

Препарат

Доза, мг на добу

Частота вживання на добу

Примітка

Верапаміл тривалої дії

240—480

1—2

Верапаміл і дилтіазем мо­жуть спричинювати бради­кардію і АУ-блокаду

Дилтіазем тривалої дії

120—360

1—2

Дигідропіридинові похідні

Амлодипін

2,5—10

1

Похідні дигідропіридину мають більш виражений ва- зодилятаційний ефект, ніж дилтіазем і верапаміл, тому можуть спричиняти біль го­лови, запаморочення, почер­воніння обличчя, тахікар­дію, периферичні набряки

Ніфедипін тривалої дії

30—120

\

2—3

Таблиця 9

Бета-блокатори

Препарат

Доза, мг на добу

Частота вживання на добу

Кардіоселективні

Атенонол

25—100

1—2

Бісопролол

5—20

1

Метопролол

50—200

1—2

Небіволол

2,5—5

1

Некардіоселективні

Надолол

20—40

1—2

Пропранолол

20—160

2—3

Тимолол

20—40

2

Таблиця 10

Діуретики

Препарат

Доза, мг на добу

Частота вживання на добу

Примітка

Тіазидні діуретики

Г ідрохлортіазид

12,5—50

1

Більш ефективні для ліку­вання гіпертензії, ніж пет­льові діуретики, за винят­ком хворих із креатиніном більше ніж 220 ммоль/л (2,5 мг/дл)

Тіазидоподібні діуретики

Клопамід

10—60

1

Індапамід

2,5—5

1

Таблиця 11

Петльові діуретики

Препарат

Доза, мг на добу

Частота вживання на добу

Примітка

Етакринова кислота

25—100

1—2

У лікуванні хворих із нир­ковою чи серцевою недо­статністю можуть застосо­вуватися у більших дозах

Торасемід

20—320

1—2

Фуросемід

40—500

1—2

Таблиця 12

Калійзберігальні діуретики

Препарат

Доза, мг на добу

Частота вживання на добу

Примітка

Амілорид

5—10

1—2

Не застосовувати, якщо креатинін плазми крові більше ніж 220 ммоль/л (2,5 мг/дл)

Спіронолактон

25—100

2—3

Тріамтерен

50—150

1—2

Додаткові методи обстеження і роль медичної сестри в їх проведенні

Пацієнти з АГ повинні перебувати на диспансерному обліку:

  • вимірюючи АТ, пацієнтам необхідно повідомляти його показники і пояснюва­ти їх значення;

  • давати рекомендації щодо ведення здорового способу життя.

Обстеження диспансерних пацієнтів охоплює такі заходи:

  • вимірювання АТ на обох руках;

  • вимірювання АТ на ногах (в осіб віком до 45 років);

  • аналіз крові загальний;

  • аналіз сечі загальний;

  • аналіз сечі за методом Нечипоренка (Амбурже);

  • визначення рівня креатиніну в плазмі крові;

  • визначення рівня калію в плазмі крові;

  • визначення рівня глюкози в плазмі крові;

  • визначення рівня холестерину в плазмі крові;

  • реєстрація ЕКГ;

  • офтальмоскопія очного дна (консультація офтальмолога);

  • УЗД серця й нирок (ехоКГ).

У табл. 13 наведено дані AT, ґрунтуючись на які пацієнта ставлять на диспансер­ний облік.

Таблиця 13

Диспансерне спостерігання залежно від початкового рівня AT

Артеріальний тиск (мм рт. ст.)

Рекомендації

CAT

ДАТ

< 130

<85

Перевіряти тиск кожні 2 роки

130—139

85—89

Перевіряти тиск щорічно

140—159

90—99

Підтвердити наявність АГ протягом 2 міс., рекомендувати змінити спосіб життя

160—179

100—109

Підтвердити діагноз АГ і почати лікувати протягом 1 міс.

>180

>110

Підтвердити діагноз АГ і почати лікування залежно від клінічної ситуації або терміново, або протягом тижня

Профілактичні заходи щодо АГ спрямовані на дотримання здорового способу життя і корекцію виявлених чинників ризику.

Заходи передбачають:

  • обмеження споживання кухонної солі;

  • зменшення надмірної маси тіла;

  • обмеження споживання алкогольних напоїв;

  • зменшення споживання насичених жирів та холестерину;

  • відмову від куріння;

  • збільшення фізичної активності в години дозвілля;

  • психоемоційне розвантаження.