Гостра судинна недостатність

Гостра судинна недостатність характеризується розладом периферичного кровообігу, який супроводжується низьким ATі порушенням кровопостачання

органів і тканин. Розрізняють гостру і хронічну судинну недостатність. При гострій судинній недостатності спостерігають непритомність, колапс і шок.

Непритомність — це короткочасна втрата свідомості, зумовлена раптовою тран- зиторною гіпоксією мозку.

Причини непритомності найрізноманітніші. Найчастіше трапляються такі види непритомності:

• вазомоторна — виникає внаслідок зміни положення тіла (ортостатична непри­томність) при тривалому стоянні;

• вагусна — перебігає зі сповільненням серцевого ритму. Спостерігають при психоемоційних стресах, сильному болю;

• непритомність зумовлена порушеннями гомеостазу, виникає внаслідок зміни парціального тиску Ог і СО2 у повітрі, при кровотечах, гіпоглікемії;

• серцева — спостерігають при порушеннях серцевого ритму, зокрема при пе- редсердно-шлуночковій блокаді, екстрасистолії, нападах пароксизмальної шлуночкової тахікардії, інфаркті міокарда, мітральному стенозі, аортальних вадах серця.

Клінічна картина. Непритомність виникає раптово, інколи їй передує напівне­притомний стан — загальна слабість, запаморочення, потемніння в очах, мерехтіння «мушок» перед очима, похолодання кінцівок, нудота, посилена пітливість, після чого хворий непритомніє. Під час огляду визначають різку блідість шкіри, видимих сли­зових оболонок. Пульс малого наповнення, ледь пальпується, ATзнижений, дихання поверхневе. Стан непритомності здебільшого триває від кількох секунд до кількох хвилин, рідко 10—20 хв.

Невідкладна допомога у разі непритомності полягає насамперед у тому, що хво­рому необхідно надати горизонтальне положення з трохи піднятими нижніми кінцівками для поліпшення кровопостачання мозку, дати вдихнути нашатирного спирту, збризнути обличчя холодною водою, розтерти тіло. У тяжких випадках під­шкірно або внутрішньовенно ввести кофеїн, кордіамін, сульфокамфокаїн.

Колапс. Це один із варіантів гострої судинної недостатності, що виникає вна­слідок гальмування симпатико-адреналової системи і/або підвищення активності па­расимпатичної нервової системи.

Найчастішими причинами колапсу є сильний біль, отруєння барбітуратами, пере­дозування клофеліну, лідокаїну, новокаїнаміду, верапамілу, ніфедипіну, пентаміну тощо, а також різка зміна положення тіла. При цьому зазвичай настає раптове вира­жене розширення дрібних судин черевної порожнини і переповнення їх кров’ю. Вод­ночас раптово зменшується кровопостачання судин головного мозку, ендокринних залоз, шкіри і м’язів. Унаслідок такого перерозподілу крові знижується AT, змен­шується ХОК.

Клінічна картина. Оскільки найчутливішим до гіпоксії є головний мозок, основ­ним клінічним проявом колапсу є порушення свідомості. Проте початок цього невідкладного стану не такий гострий, як у стані непритомності. Хворий відчуває ви­ражену загальну слабість, запаморочення, шум у вухах, вкривається холодним лип­ким потом. ATзнижується, уповільнюється ЧСС, зменшується діурез.

Зазвичай колапс, як і непритомність, швидко минає. Вийти з таких станів допома­гають горизонтальне положення з трохи опущеною головою і піднятими нижніми кінцівками, доступ повітря, звільнення від тісного одягу, зігрівання ніг, збрискуван- ня обличчя холодною водою, вдихання нашатирного спирту на ватній кульці.

Підшкірно вводять 2 мл кордіаміну або 1 мл кофеїну чи 2 мл сульфокамфокаїну.

Після опритомнення хворого дати йому випити склянку гарячого чаю або кави.

У більш складних випадках застосовують мезатон (0,3 мл 1 % розчину внутріш­ньовенно), норадреналін (0,5—1 мл 0,2 % розчину в 10 мл 0,9 % розчину натрію хло­риду), гідрокортизон (125 мг внутрішньовенно) чи преднізолон (30 мг внутрішньо­венно), налагоджують інфузію низькомолекулярних декстранів (реополіглюкін) або ізотонічного розчину натрію хлориду.

Шок.Причиною шоку є різко виражений больовий синдром, травми, інфаркт міокарда, анафілаксія, опіки тощо. Часто виникає як ускладнення інфекційних захво­рювань, інтоксикацій, кровотеч, гострого панкреатиту тощо. У патогенезі шоку вирішальне значення має гіповолемія, серцево-судинна недостатність, порушення мікроциркуляції.

Клінічна картина. Раптова різка слабість, адинамія. Хворі бліді, вкриті холод­ним липким потом, риси обличчя загострені, кінцівки холодні, пульс ниткоподібний, АТ різко знижений, дихання порушене.

Найчастішими є такі види шоку:

а) первинно-гіповолемічні: геморагічний, травматичний, опіковий, електричний, холодовий, дегідратаційний;

б) первинно-нормоволемічні: кардіогенний, токсичний, анафілактичний.

Прогноз при колаптоїдному і шоковому станах залежить від чинників, що їх спри­чинили. У тяжких випадках це може призвести до смерті.