1. Тест з ергометрином (ергоновіном). Цей препарат спричинює спазм вінцевих судин. Його вводять внутрішньовенно в дозах 0,05—0,1—0,2 мг з 5-хвилинними інтервалами. ЕКГ-контроль здійснюють під час введення ергометрину і ще протягом 15 хв поспіль. Поява нападу стенокардії з характерними змінами на ЕКГ свідчить про коронароспазм.

2. Провокаційна проба з гіпервентиляцією легенів. Проводять зранку натщесерце в положенні лежачи. Пацієнт глибоко дихає з частотою 30—40 дихальних рухів за

1. хв упродовж 3—5 хв. Фельдшер реєструє ЕКГ до початку проби, під час її про­ведення і впродовж 10—15 хв після її закінчення. Проба вважається позитивною, якщо на ЕКГ з’являється зміщення сегмента STнад ізолінією під час проби або через

2—10 хв після її закінчення. Механізм виникнення спазму вінцевих артерій за цих умов полягає в тому, що гіпервентиляція, створюючи позаклітинний алкалоз, під­вищує вхід кальцію в гладеньком’язові клітини вінцевих артерій, що й стимулює їх скорочення. Спазму можна запобігти попередньо вживши блокатор кальцієвих кана­лів дилтіазем.

3. Холодова проба. Ліву руку хворого по лікоть занурюють у холодну воду на 5 хв. ЕКГ реєструють до, під час занурення і впродовж 10 хв після занурення. Поява стено­кардії або зазначених вище змін на ЕКГ свідчить про наявність вазоспастичної стено­кардії.

4. Хлоретилова проба. Спазм провокують хлоретилом, яким рясно зрошують ділянку над серцем чи міжлопаткову ділянку. Так само, як і під час попередніх проб, реєструють ЕКГ. Критерії позитивної проби ті самі: поява болю плюс типові зміни на ЕКГ.

Безбольова ішемія міокарда.Є багато людей з атеросклерозом вінцевих артерій без клінічних симптомів ІХС. Це латентна, «німа» або безбольова ішемія міокарда. Для її верифікації застосовують два методи — холтерівське моніторування і велоер- гометрію. Холтерівське моніторування — метод тривалої реєтрації ЕКГ в реальних умовах життя людини впродовж 24—48 год.

Диспансеризаціюхворих на стенокардію здійснює дільничний терапевт, частота оглядів становить 2—4 на рік залежно від ФК стенокардії. Кардіолог, невропатолог, психотерапевт оглядають хворого 1 раз на рік. Обсяг і частота лабораторних та інст­рументальних досліджень: загальний аналіз крові — 1 раз на рік; ліпідний спектр —

2. рази на рік; ЕКГ і велоергометрія — 2—3 рази на рік залежно від ФК серцево-су- динної недостатності.

Основними лікувально-оздоровчими заходами є забезпечення здорового способу життя, корекція чинників ризику ІХС, раціональне харчування, антиангінальна те­рапія залежно від ФК стенокардії, санаторно-курортне лікування.

Гострі коронарні синдроми

Нестабільна стенокардіявключає:

• стенокардію спокою — протягом 1 тиж. після виникнення;

• stenocardiadenovo(напади стенокардії, що почалися 1 міс. тому);

• прогресивну стенокардію — збільшення частоти і тривалості нападів;

• вазоспастичну стенокардію (спокою) — гостру (напади на момент огляду хво­рого), підгостру (останній напад був 48 год тому або більше);

• ранню постінфарктну стенокардію (в терміни від 3-ї до 28-ї доби від початку інфаркту міокарда).

Діагностика стенокардії

Головним методом діагностики є електрокардіографія. На ЕКГ під час нападу сте­нокардії з’являється елевація або депресія сегмента STу поєднанні з гострим і висо­ким зубцем Т.Іноді на ЕКГ фіксують минаючі патологічні комплекси qRS, qSабо QSупоєднанні з елевацією сегмента STв одному-двох грудних відведеннях.

Основні проблеми пацієнта

Наявні: Потенційні:

• біль за грудниною. ♦> розвиток інфаркту міокарда.

Планування медсестринських втручань

Основні проблеми пацієнта	Медсестринські втручання
Наявні
Біль за грудниною	Заспокоїти пацієнта Звільнити від тісного одягу Поставити на ділянку серця гірчичник Дати нітрогліцерин під язик тричі з інтервалом 10 хв Викликати лікаря Записати ЕКГ
Потенційні
Розвиток інфаркту міокарда	Переконати хворого, що, дотримуючись порад лікаря і медичної сестри, йому можна не бояти­ся розвитку інфаркту Пояснити пацієнтові, що він повинен своєчасно проходити профілактичні огляди та отримувати лікування

Лікування. Хворих із нестабільною стенокардією негайно госпіталізують. Водно­час хворі, в яких немає тяжких і тривалих нападів стенокардії спокою в останні 2 тиж., ЕКГ без патологічних змін, зі стабільною гемодинамікою можуть лікуватися амбула­торно, а хворих із больовим синдромом слід негайно госпіталізувати у відділення реані­мації та інтенсивної терапії.

Медикаментозне лікування стенокардії проводять із застосуванням таких груп препаратів:

1. антитромботичної терапії (антитромбінової та антитромбоцитарної);

2. антиангінальних засобів ((3-адреноблокаторів, нітратів, рідше антагоністів каль­цію);

3. інгібіторів АПФ;

4. статинів.